Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Журнал «Медицина неотложных состояний» 6(31) 2010

Вернуться к номеру

Приблизний перелік мінімального обов’язкового медичного оснащення, необхідного для надання екстреної медичної допомоги, лікувальних закладів усіх рівнів

Авторы: Яковцов І.З., Давидов В.Б., Харківська медична академія післядипломної освіти

Рубрики: Семейная медицина/Терапия, Медицина неотложных состояний

Версия для печати

Надання екстреної медичної допомоги є архіважливим для рятування життя потерпілих і хворих, зниження їх інвалідизації. Якість, об’єми, своєчасність її надання залежить, безумовно, від підготовки медичних працівників, а також від оснащення необхідною медичною апаратурою, інструментарієм та медикаментами, без яких надання медичної допомоги при невідкладних станах проблематичне, а іноді неможливе.

Відомо, що серед усіх померлих від травм, отруєнь, опіків до 30 % мали травми, сумісні з життям, але вони не отримали своєчасно й у повному обсязі адекватної екстреної медичної допомоги або в деяких випадках зовсім її не отримали.

Відомо також, що серед усіх померлих від нещасних випадків 80 % помирають на догоспітальному етапі.

З метою удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню України, як у поодиноких випадках, так і при виникненні осередків масового ураження, сьогодні будується в Україні єдина система надання екстреної медичної допомоги.

До системи входять:

— ФАП;

— оздоровпункти (на підприємствах, організаціях та ін.);

— сільські лікарські амбулаторії;

— амбулаторії загальної практики сімейної медицини;

— поліклініки;

— відділення швидкої медичної допомоги лікарень (ЦРЛ, міські лікарні);

— станції швидкої медичної допомоги;

— територіальні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

— лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги та інші визначені лікарні усіх рівнів — від дільничної до обласної.

Крім того, екстрену медичну допомогу повинні надавати особовий склад немедичних аварійно-рятувальних служб, а також у порядку само- та взаємодопомоги.

Особливо важливою ланкою і при цьому не найменше підготовленою є лікувальні підрозділи, які входять до первинної ланки надання медичної допомоги. Другий та третій рівень надання медичної допомоги — це, як правило, стаціонари, що підготовлені для надання екстреної медичної допомоги; але до них повинні доставлятися постраждалі з адекватною першою медичною допомогою, тобто без необоротних порушень життєво важливих функцій організму.

У наказі МОЗ України № 500 від 29.08.2008 року «Про заходи щодо удосконалення надання екстреної медичної допомоги населенню в Україні» наведений приблизний перелік оснащення пункту (відділення) невідкладної медичної допомоги для дорослого та дитячого населення. Вказаний перелік передбачений для штатних відділень (пунктів) невідкладної медичної допомоги.

Для готовності до надання екстреної медичної допомоги всіх лікувальних закладів первинного рівня медико-санітарної допомоги необхідна організація кабінетів, пунктів надання екстреної медичної допомоги в усіх лікувально-профілактичних закладах (ФАП, сільські лікарські амбулаторії, оздоровпункти, поліклініки та ін.) із відповідним оснащенням.

Перелік апаратури, інструментарію, медикаментів, що пропонується, дасть можливість своєчасно почати надання невідкладної медичної допомоги при гострих порушеннях дихальної і серцево-судинної системи, різноманітних механічних та термічних травмах, отруєннях, анафілактичному, гіповолемічному та інших видах шоку, укусах комарів, змій тощо, до прибуття бригад швидкої медичної допомоги або (при необхідності) бригад постійної готовності першої черги служби медицини катастроф (табл. 1).

Запропонований перелік є мінімальним, можливе його доповнення як за кількістю, так і за видом ліків залежно від місцевих умов, можливостей лікувально-профілактичного закладу. Але пропоновані групи препаратів повинні бути збережені, можлива заміна лише окремих медикаментів.



Вернуться к номеру