Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Внутренняя медицина» 4(4) 2007

Вернуться к номеру

Чернівецька школа терапевтів

Авторы: М.Ю. Коломоєць, д.м.н., професор, В.К. Тащук, д.м.н., професор, завідувач кафедри кардіології то функціональної діагностики, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Рубрики: Семейная медицина/Терапия, Терапия

Разделы: История медицины

Версия для печати

У житті Північної Буковини, медичної спільноти краю 2007 рік слід вважати певною мірою визначним. Наступного року визначатимуть 600-річчя м. Чернівці й понад 60 років діяльності Буковинського державного медичного університету. 22 жовтня 1944 р. був створений Чернівецький державний медичний інститут на базі 2-го Київського медичного інституту, який був передислокований на терени Прикарпатського краю з його багатонаціональним співучим колоритом, стрункими смереками, швидкими гірськими потоками, поважними гуцулами й абсолютною незабезпеченістю на той час медичними кадрами. У подальшому Чернівецький державний інститут отримав статус академії, а згодом став Буковинським державним медичним університетом.

Історія Буковини тісно пов'язана з іменами ректорів медичного закладу, відомих професорів — Д.С. Ловлі, М.Б. Маньковского, М.М. Ковальова, О.Д. Юхимця, В.К. Патратія, В.П. Пішака. Засновниками наукових медичних шкіл стали відомі й поза межами України вчені й педагоги, доктори медичних наук, професори Н.Б. Щупак, В.А. Тригер, С.М. Савенко, П.М. Гудзенко, Г.П. Калина, Я.Д. Кіршенблат, О.О. Волощук, Л.С. Клочкова, Н.М. Шинкерман, О.І. Самсон, Ю.І. Іванов, Б.А. Пахмурний, Г.Т. Пісько, О.М. Синчук, довкола яких гуртувалась талановита молодь, що сьогодні очолює напрямки сучасної експериментальної та клінічної медицини, формує відданих продовжувачів цієї нелегкої й водночас щасливої долі науковця й медика, педагога-освітянина й лікаря-професіонала високого рівня.

Фундаторами терапевтичної школи 50–60-х років по праву вважають таких корифеїв вітчизняної медицини в напрямку гастроентерологічних досліджень, як професори Н.Б. Щупак, В.А. Трігер, О.І. Самсон, у розвитку кардіологічного спрямування — професори В.А. Тригер, О.М. Синчук, І.К. Владковський, споріднених напрямків — неврологічного, лікування судинних захворювань головного мозку — професори С.М. Савенко, І.К. Владковський, у галузі патофізіології нирок — професори Б.А. Пахмурний, Ю.І. Іванов, патофізіології залоз внутрішньої секреції — професори Я.Д. Кіршенблат, Н.М. Шінкерман.

Натан Борисович Щупак, лідер гастроентерологічного напрямку, учень академіка М.Д. Стражеска, 17 років очолював кафедру факультетської терапії Чернівецького медичного інституту, його учнями були знані медики краю професори О.О. Волощук, Л.С. Клочкова, В.П. Пішак. Нині Василь Павлович Пішак — член-кореспондент АМН України, професор, ректор Буковинського державного медичного університету. Основним напрямком його досліджень є ендокринна система, структурно-функціональна організація хроноритмів. Професори Октавіан Олександрович Волощук і Людмила Семенівна Клочкова зацікавилися новими для Буковини проблемами гепатології та фтизіатрії.

Колега професора Н.Б. Щупака професор Володимир Адольфович Тригер, фундатор гастроентерологічного спрямування, очолював 21 рік кафедру госпітальної терапії, був представником одеської медичної спільноти, захистив дисертацію з проблем патології органів травлення під керівництвом професора Л.Б. Бухштаба, після переїзду до Чернівців очолював гастроентерологічний, кардіологічний та ендокринологічний напрямки вітчизняних терапевтичних досліджень у Північній Буковині. Кардіологічний напрямок досліджень професора В.А. Тригера пов'язувався з гемодинамічними дослідженнями, вивченням згортальної та протизгортальної систем при широкому спектрі діагнозів — гострому інфаркті міокарда, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі. Його учні професори О.І. Самсон і О.М. Синчук визначали терапевтичне обличчя краю та були добре відомими вченими поза межами України в період 70–80-х років.

Професор Олександр Миколайович Синчук продовжував кардіологічний напрямок досліджень, визначений професором В.А. Тригером, з оцінкою стану центральної гемодинаміки, впливу периферичних вазодилататорів та волюморегулювальної й екскреторної функції нирок при хронічній серцевій недостатності. У подальшому кардіологічне спрямування чернівецької терапевтичної школи базувалось на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб під керівництвом професора Ігоря Костянтиновича Владковського, який досліджував стан кортико-ретикуло-гіпоталамо-лімбічної системи в генезі змін центральної та регіональної гемодинаміки, механізмів вторинних месенджерів під впливом ренін-ангіотензинової системи, волюморегулювальної функції нирок у хворих на гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, він поєднав неврологічні й кардіологічні напрямки.

Професор Олена Іларіонівна Самсон, яка після закінчення Харківського медичного інституту переїхала в Чернівці, залишила надзвичайно яскравий слід у створенні Буковинської терапевтичної школи, упродовж 26 років виконуючи обов'язки завідувача кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, а потім і кафедри факультетської терапії. Професору О.І. Самсон належать пріоритети у створенні поетапної моделі лікування гастроентерологічних пацієнтів, апробації 14 нових препаратів, дослідженні місцевих джерел мінеральних вод, використанні радіотелеметрії шлунково-кишкового тракту, інтрагастральної рН-метрії, аспіраційної гастробіопсії, гастродуоденофіброскопії, дослідженні процесів протеолізу, інтестинальних гормонів; вона отримала державні премії зі створення й упровадження електронно-діагностичних приладів, зондів одночасної діагностики секреторно-моторної функції шлунка, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози. Учнями професора О.І. Самсон є відомі сьогодні в країні та за її межами терапевти — професори М.Ю. Коломоєць, О.І. Волошин, В.О. Калугін, Т.М. Христич, та ті, що виїхали за його межі — професори В.М. Чорнобривий, Г.С. Стеценко.

Сьогодні чернівецька терапевтична школа представлена такими професорами-терапевтами, як С.В. Білецький, О.І. Волошин, В.О. Калугін, М.Ю. Коломоєць, О.В. Пішак, І.А. Плєш, О.С. Полянська, В.К. Тащук, О.І. Федів, Т.М. Христич, О.С. Хухліна.

Професор Михайло Юрійович Коломоєць, перший проректор Буковинського державного медичного університету, учень професора О.І. Самсон, докторант Київської медичної академії післядипломної освіти, очолює терапевтичну спільноту Буковини; він є фундатором дослідження різних захворювань внутрішніх органів. Він керівник понад 30 кандидатських, 3 докторських дисертацій. Професор М.Ю. Коломоєць очолює спілку терапевтів Чернівецької області. Учні професора М.Ю. Коломойця — професори Олександр Іванович Федів, Оксана Святославівна Хухліна — очолюють власні напрямки терапевтичних досліджень. Професор Вадим Онисимович Калугін представляє нефрологічну школу, який після О.І. Самсон він тривалий час очолював кафедру факультетської терапії.

Професори Олександр Іванович Волошин, учень професора О.І. Самсон, та Ольга Василівна Пішак, учень члена-кореспондента АМН України, професора В.М. Коваленка, директора Національного центру «Інститут кардіології АМН України ім. акад. М.Д. Стражеска», розвивають на Буковині пропедевтичний напрямок терапії, займаються дослідженнями системи травлення, ревматологічними дослідженнями, вивченням природних ресурсів Буковини.

Професор Віктор Корнійович Тащук, який 10 років працював у Національному центрі «Інститут кардіології АМН України ім. акад. М.Д. Стражеска», розпочав свою наукову діяльність учнем професора Н.А. Гватуа, очолює кардіологічну школу Чернівців, а його учень професор Оксана Степанівна Полянська очолює школу лікувальної фізкультури та спортивної медицини при цій же кафедрі.

Професор Семен Віссаріонович Білецький є фундатором напрямку сімейної медицини в Чернівецькій терапевтичній медицині, а професор Ігор Антонович Плєш представляє напрямок підвищення професійної освіти медсестринства.

Отже, професіоналізм, наукоємність, практична значимість залишаються науковим кредо терапевтів Північної Буковини на подальші десятиріччя.


Список литературы



Вернуться к номеру