Журнал «Медико-социальные проблемы семьи» 1 (том 18) 2013

Клімактеричний період — найбільш тривалий і соціально значущий період у житті жінки. Менопауза може перебігати з цілим рядом ускладнень, що знижують якість життя жінок і їх соціальну активність [1–3]. Золотим стандартом лікування клімактеричних розладів вважають гормонотерапію, але велика кількість міфів щодо гормональних препаратів та наявність протипоказань обмежують її застосування. Якнайчастіше жінки остерігаються підвищення ваги внаслідок прийому гормональних препаратів, тим більше що у перименопаузальному періоді більшість жінок вже страждають від надлишкової ваги. У наших дослідженнях було показано високу частоту і тяжкість клімактеричних розладів у жінок з ожирінням, а також ендокринних і обмінних порушень у цих пацієнток [4, 5]. У даний час ведуться дискусії про тривалість корекції менопаузальних розладів, вплив гормональних і негормональних препаратів на метаболічні процеси, якість і тривалість життя жінок. Деякі особливості обмінних і ендокринних порушень у жінок менопаузального віку з ожирінням роблять перспективним застосування рослинних препаратів для лікування менопаузальних порушень у цій групі хворих [1, 6, 7].

Метою дослідження було підвищення ефективності лікування ускладнень клімактеричного періоду в жінок з ожирінням шляхом застосування гормональних та рослинних препаратів.

Матеріал і методи

Під спостереженням перебувало 95 жінок у постменопаузі (постМП), з яких 35 пацієнток з ожирінням становили основну групу, 30 жінок відповідного віку з ожирінням — групу порівняння, а 30 жінок з нормальною вагою — контрольну групу. Усім пацієнткам проводили антропометричні дослідження; методом анкетування визначали модифікований менопаузальний індекс [1]. Усім пацієнткам давали рекомендації щодо здорового способу життя та корекції харчової поведінки. Пацієнткам основної групи рекомендували екстракт червоної конюшини (клеверол) по 1 капсулі 100 мг на добу протягом всього періоду спостереження. Жінкам групи порівняння призначали гормональний препарат, що містить 2 мг естрадіолу валерату та 10 мг дидрогестерону (фемостон 2/10) по 1 пігулці на добу без перерви.

Дослідження проводили до лікування, через 3, 6 місяців і 1 рік від початку лікування. Отримані дані були статистично оброблені із застосуванням пакета статистичних програм Excel.

Результати та їх обговорення

Як показав аналіз отриманих даних, у жінок основної групи і групи порівняння на фоні лікування відбувалося зменшення тяжкості менопаузальних розладів, оцінених на підставі модифікованого менопаузального індексу (ММІ). Так, через три місяці ММІ знижувався в 1,47 раза в основній групі та в 1,49 раза в групі порівняння, через 6 місяців — у 1,76 і 1,99 раза відповідно, а через рік — у 2,17 і 2,15 раза відповідно (відмінності вірогідні, р < 0,05 порівняно з вихідним рівнем, відмінності між групами невірогідні, р > 0,05). У результаті через 6 місяців і 1 рік величина ММІ в жінок основної групи та групи порівняння була вірогідно нижчою, ніж у контрольній групі, р < 0,05.

Таким чином, на тлі застосування як рослинних, так і гормональних препаратів у жінок у постМП відзначалося зниження частоти менопаузальних порушень вже через три місяці від початку лікування. Протягом року спостереження ця тенденція зберігалася, і через рік від початку лікування величина ММІ у жінок основної групи та групи порівняння була вірогідно нижчою, ніж показники контрольної групи, та не мала вірогідних відмінностей між основною групою та групою порівняння.

Оскільки частою причиною відмови від лікування менопаузальних розладів є побоювання жінки набрати зайву вагу, ми вивчили динаміку основних антропометричних показників — маси тіла і відношення окружності талії до окружності стегон (ОТ/ОС) в обстежених пацієнток. Як показав аналіз отриманих даних (рис. 2), в основній групі через три місяці після початку лікування втрата ваги становила 1,5 кг, а в групі порівняння — 0,2 кг, через шість місяців середня маса тіла жінок основної групи знизилася ще на 0,9 кг, а в групі порівняння збільшилася на 0,9 кг. Через рік після початку лікування жінки основної групи втратили ще 1,2 кг (усього за рік втрата ваги становила 3,6 кг, р < 0,05). У групі порівняння в цей час середня вага жінок збільшилася ще на 0,3 кг (за рік у цій групі вага збільшилася на 1,0 кг, p > 0,05). У контрольній групі протягом всього періоду спостереження відзначалося незначне збільшення ваги, що за рік становило 1,7 кг, p > 0,05. Щодо початкової маси тіла в основній групі відзначалося зниження маси на 4,6 %, у групі порівняння — збільшення маси тіла на 2,3 %, а в контрольній групі — збільшення маси на 2,2 % за рік спостереження, p > 0,05.

Співвідношення ОТ/ОС в основній групі і групі порівняння зменшувалося протягом усього періоду спостереження: в основній групі за 3 місяці на 0,03, за 6 місяців — на 0,07, за 1 рік — на 0,10, а в групі порівняння — на 0,04, 0,08 і 0,13 відповідно (рис. 3), відмінності вірогідні, р < 0,05. Через рік від початку лікування показник ОТ/ОС в основній групі не відрізнявся вірогідно від показника контрольної групи, p > 0,05, а в групі порівняння цей показник був вірогідно нижчим, ніж у контрольній групі, p < 0,05. Таким чином, застосування фітоестрогенів сприяло зниженню маси тіла в жінок у постМП. Зменшення ваги в жінок основної групи відбувалося переважно за рахунок втрати вісцерального жиру, про що свідчить зменшення співвідношення ОТ/ОС. У жінок, які застосовували гормональну терапію, відбувалося незначне збільшення маси тіла, переважно за рахунок жирової тканини в ділянці стегон, про що свідчить зменшення індексу ОТ/ОС на фоні підвищення маси тіла.

Отже, наші спостереження підтвердили високу активність гормональної терапії в лікуванні клімактеричних розладів та достатньо високу ефективність фітоестрогенів, порівнянну з дією гормональних препаратів. Збільшення ваги в жінок, які отримували гормонотерапію, імовірно, зумовлене впливом естрогенів на естрогенні рецептори (ЕР), розташовані в сідничній та стегновій ділянці підшкірної жирової тканини. На нашу думку, позитивний вплив екстракту червоної конюшини обумовлений його естрогеноподібною активністю, спрямованою переважно на ЕР­бета, локалізовані здебільшого в екстрагенітальних органах­мішенях (центральній нервовій системі, кістковій, м’язовій і жировій тканині та інших). У результаті естрогеноподібної дії змінюються вегетативні реакції, обмінні процеси в жировій тканині, харчова поведінка жінок. У комплексі ці реакції сприяють зменшенню менопаузальних розладів і поліпшенню обмінних процесів у жінок з ожирінням, що сприяє підвищенню якості життя цих пацієнток і зниженню ваги. Таким чином, для жінок з ожирінням фітоестрогени можуть розглядатися як альтернатива гормональній терапії.

Висновки

Застосування екстракту червоної конюшини (клеверолу) у жінок менопаузального віку з ожирінням показало високу ефективність лікування клімактеричних розладів, порівнянну з ефективністю гормонотерапії. Під час застосування фітоестрогенів, на відміну від гормональних препаратів, спостерігалося зниження маси тіла переважно за рахунок втрати вісцерального жиру. Проведені дослідження дозволяють вважати екстракт червоної конюшини (клеверол) альтернативою гормональній терапії при лікуванні жінок з ожирінням.