Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (51) 2013

Мета. На підставі аналізу нормативно­правової бази та досвіду функціонування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (БЕМД) та бригад постійної готовності (БПГ­1) служби медицини катастроф (СМК), їх принципових відмінностей та загальних вимог щодо їх створення, режимів роботи та матеріально­технічного і кадрового забезпечення обґрунтувати особливості структури та діяльності БПГ­1.

Методи. Для досягнення мети використані результати аналізу розбудови та функціонування БЕМД та БПГ­1 СМК, порівняння з відповідним нормативно­правовим забезпеченням в Україні та в інших державах.

Результати. Правову та нормативну базу діяльності БЕМД за повсякденних умов сьогодні регулюють Закони України: «Про внесення змін до основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 7 липня 2011 р. № 3611­VI), «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» від 7 липня 2011 р. № 3612­VI, «Про екстрену медичну допомогу» від 5 липня 2012 р. № 5081­V1, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012р. № 1114 «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги». Згідно з Конституцією України, мережа державних та комунальних медичних закладів забезпечує всім громадянам України безоплатне надання екстреної медичної допомоги в повсякденних та надзвичайних ситуаціях цілодобово в будь­якому місці держави. Для цього в останні 20 років у державі в середньому цілодобово чергують близько 3300 бригад, які отримують понад 13 млн викликів населення, і кожна бригада на виїзді за рік у середньому надає допомогу 3700–4000 особам. Як свідчить досвід, при нормальному забезпеченні діючим транспортом та медикаментами усіх бригад, наявної кількості та діючої інфраструктури бригад недостатньо для забезпечення безоплатного надання екстреної медичної допомоги цілодобово в повному обсязі всім громадянам України у будь­якому місці держави при повсякденних умовах через 10 хвилин у містах та 20 хвилин у сільській місцевості. Згідно зі ст. 37 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (№ 281­ХІІ від 19.11.1992 р. з внесеними змінами в 2011 році) «Надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях» стверджується, що «…всі медичні працівники зобов’язані надавати першу невідкладну допомогу при нещасних випадках (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо)… медична допомога забезпечується службою швидкої медичної допомоги… та усіма працівниками найближчих лікувально­профілактичних закладів…». Це підтверджують і вищеназвані нормативні документи. Тому, як правило, при виникненні на території обслуговування НС будь­якого масштабу за своїми функціональними обов’язками бригади ЕМД першими починають надавати невідкладну медичну допомогу постраждалим. Напруженість та складність роботи бригад ЕМД, за нормативними документами, певним чином враховується при матеріальному та соціальному забезпеченні працівників­медиків.

Щодо надання медичної допомоги тільки при НС. Згідно з даними «Національних доповідей МНС про стан техногенної та природної безпеки в Україні» за останнi 21 рік на території України скоїлось 15 314 класифікованих та офіційно зареєстрованих надзвичайних ситуацій природного, техногенного та соціального походження, під час яких постраждало 30,13 тис. чол., 9947 чол. із них загинуло. Тобто в середньому щорічно від НС потребували ЕМД 1434 чоловіки, загинули 474 чоловіки. У перерахунку на кількість бригад навантаження на бригаду для надання ЕМД потерпілому населенню становило у рік менше 0,5 чоловіка. Слід відзначити, що основна кількість НС — об’єктового та місцевого рівня, при санітарних втратах яких повністю достатньо потенціалу бригад ЕМД. Разом із тим, коли рівень НС такий, що мережа місцевих медичних закладів не спроможна забезпечити своїми силами ліквідацію медико­санітарних наслідків НС (наприклад, державного чи регіонального рівнів, подібно до Чорнобильської катастрофи) на допомогу їм розгортаються згідно з «Кодексом Цивільного захисту України» від 2.10.2012 р. № ­5403­V1, сили і засоби спеціальної рятувальної служби СМК, і в першу чергу БПГ­1 СМК.

Бригади ЕМД та БПГ­1 об’єднує те, що і перші і другі відповідають усім вимогам щодо структури, функцій, завдань та рівня підготовки складу бригади ЕМД, визначеним Примірним положенням про бригаду ЕМД. Як правило, кадровий склад БПГ­1 комплектується за контрактом із працівників діючих бригад ЕМД на правах сумісництва і за згодою керівництва станцій Е(Ш)МД (чи інших закладів), при яких за замовленням ТЦ ЕМД та МК вони створюються і дислокуються. Кількість БПГ­1 не може перевищувати 20 % бригад ЕМД станції.

БПГ­1 відрізняються від ЕМД такими ознаками: а) БПГ­1 призначені як мобільні формування СМК діяти тільки при НС, як на території дислокації територіального центру ЕМД та МК чи медичного закладу, який сформував позаштатні БПГ­1, так і поза межами обслуговування ними на будь­якій адміністративній території за направленням органами управління СМК; б) вимогами до складу — як невоєнізованих формувань; вони комплектуються з осіб, які не підлягають призову в особливий період, мають вік до 60 років, укомплектовані тільки за контрактами; в) БПГ­1 працюють при НС у районі НС, надають медичну допомогу постраждалому населенню і їх склад отримує підготовку лікаря чи молодшого спеціаліста з медичною освітою — рятувальника, атестується та сертифікується щодо фахового рівня підготовки та стану здоров’я для надання екстреної медичної допомоги безпосередньо в зоні надзвичайної ситуації за цим фахом і заносяться в Реєстр медиків­рятувальників СМК МОЗ, аналогічно вся бригада БПГ­1 як єдине формування також готується, атестуються та сертифікується спеціальними атестаційними комісіями МОЗ України; г) БПГ­1 за розпорядженням ТЦ ЕМД та МК направляється на ліквідацію наслідків НС згідно з планами чи наказами на місце пригоди, як на власній території, так і в будь­якому регіоні держави; д) асигнування на формування, підготовку та утримання БПГ­1 у повсякденних умовах передбачається через ТЦ ЕМД та МК, а при участі в ліквідації наслідків НС — із фонду коштів, виділених на ці цілі; є) режим роботи БПГ­1 за повсякденних умов передбачає підготовку у складі бригади; ж) склад БПГ­1 чергує на дому чи в закладі дислокації бригади тільки при оголошеній підвищеній готовності чи при НС; з) за розпорядженням ТЦ ЕМД та МК БПГ­1 з її санітарним транспортом та запасом медикаментів та матеріальним забезпеченням на 3 доби згідно зі спеціальним табелем направляється в район НС у розпорядження штабу ліквідації наслідків НС, як на території дислокації ТЦ ЕМД та МК, так на іншій території України.

Висновки

1. При надзвичайних ситуаціях природного, техногенного чи соціального походження екстрену допомогу постраждалому населенню продовжують надавати і надають протягом усього періоду ліквідації наслідків НС бригади ЕМД, які обслуговують дану територію.

2. Якщо рівень НС потребує додаткових сил та медичного забезпечення для ліквідації медико­санітарних наслідків у районі НС у дію вводяться мобільні формування БПГ­1, призначені діяти тільки при НС, як на території регіону ТЦ ЕМД та МК, який сформував БПГ­1, так і поза межами обслуговування ними на будь­якій адміністративній території за направленням органами управління СМК.

3. Умови комплектування, підготовки та використання бригад ЕМД та БПГ­1 суттєво відрізняються і погодження їх сумісної підготовки, реагування на НС і діяльності потребують серйозного коригування правових та нормативних актів.