Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» 4 (67) 2015

Вернуться к номеру

Аргоноплазмова коагуляція при кровоточивих виразках шлунка та дванадцятипалої кишки в дітей

Авторы: Сокольник С.О. — Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

На підставі проведеного аналізу джерел літератури узагальнено існуючі відомості щодо використання сучасних методик ендоскопічної зупинки кровотечі, зокрема із застосуванням аргоноплазмової коагуляції.

На основании проведенного анализа источников литературы обобщены существующие сведения относительно использования современных методов эндоскопической остановки кровотечений, в частности с использованием аргоноплазменной коагуляции.

Based on the analysis of sources of literature, there was summarized existing information on the use of modern methods of endoscopic hemostasis, in particular by means of argon plasma coagulation.


Ключевые слова

діти, шлунково-кишкова кровотеча, аргоноплазмова коагуляція.

дети, желудочно-кишечные кровотечения, аргоноплазменная коагуляция.

children, gastrointestinal bleeding, argon plasma coagulation.

Статья опубликована на с. 73-76

За даними більшості авторів, виразкова хвороба (ВХ) шлунка та дванадцятипалої кишки в дітей залишається одним із найбільш поширених захворювань органів травлення як в Україні, так і за кордоном, що має схильність до тяжкого перебігу, розвитку небезпечних для життя ускладнень, частота яких останніми роками істотно зросла [17]. У дитячому віці ВХ має свої особливості: безсимптомні прояви впродовж тривалого часу з наступним швидким прогресуванням захворювання з приєднанням різних ускладнень, що потребують оперативного лікування [12, 25]. Найбільш часто вона трапляється у підлітків (55 %), дещо рідше — в молодшому шкільному віці (37 %) та в дошкільнят (8 %) [1, 3]. ВХ у підлітків викликає підвищену увагу у зв’язку з частим дебютуванням захворювання з ускладнень.

Найбільш частим ускладненням ВХ серед як дитячого, так і дорослого населення є шлунково-кишкові кровотечі (ШКК). За результатами мультицентрових досліджень, проведених в дорослих, за останні 25 років не спостерігається значного зниження частоти виникнення кровотеч з виразок, незважаючи на великий арсенал потужної противиразкової терапії [9]. Впровадження та широке використання блокаторів Н2-гістамінових рецепторів та інгібіторів протонної помпи теж суттєво не знизило частоти виникнення виразкових кровотеч [10]. Крім того, серед дорослого населення летальність при кровотечах також залишається досить високою та не має тенденції до зниження. Її рівень у середньому, за даними ряду авторів, сягає від 5–10 до 30–40 % [16, 21]. Висока частота та виконання екстрених оперативних втручань з приводу кровоточивих виразок: так, наприклад, у США цей показник становить 6–10 випадків на 100 тис. населення, в Німеччині — 8 % випадків [28].

Такі значні статистичні розбіжності є наслідком відсутності єдиної універсальної тактики в діагностиці цього ускладнення, його стадійності, мультифокального динамічного контролю, поліетіологічності основного захворювання та виниклої ШКК, порівняння різних вікових і трофологічних груп, відсутності активної хірургічної спрямованості в лікуванні, прогнозуванні та профілактиці ранніх (пептична виразка) чи пізніх післяопераційних ускладнень (постгастрорезекційні чи постваготомічні розлади). Схожа практика зазвичай заганяє у глухий кут і викликає розгубленість навіть у досвідчених хірургів, ставлячи перед ними все ті ж риторичні питання: кого, коли та як необхідно оперувати? Тому пошук ефективних методів профілактики та лікування гастроінтестинальних кровотеч є однією із найбільш актуальних медичних проблем, якою займаються клініцисти багатьох країн.

У дитячій хірургії, незважаючи на численні дослідження, вірогідних відомостей про частоту ШКК при ВХ немає, оскільки тривалий час проблема ШКК у дітей не стояла так гостро, хоча зі зростанням останніми роками частоти ВХ, за даними різних дослідників, цей показник коливається від 5 до 20 %. Зростання частоти ВХ та ШКК можна пояснити також й покращенням діагностичних можливостей у педіатричній практиці.

Однак незважаючи на вірогідно нижчу частоту ШКК у дітей порівняно з дорослими, будь-яка крововтрата в цьому віці переноситься більш тяжко, що пов’язано з меншими компенсаторними можливостями дитячого організму [8]. Тому навіть незначна кровотеча в дітей потребує прицільної уваги лікарів.

Окрім усього вищенаведеного, слід зазначити, що лікування ускладненої ВХ останніми роками зазнає радикальних змін. Зокрема, планові хірургічні втручання з приводу даної патології відійшли в історичне минуле завдяки досягненням фармакотерапії у цій галузі. А при виникненні хірургічних ускладнень у дорослих на зміну радикальним операціям і широкій лапаротомії приходять лікувальні методики гнучкої ендоскопії та міні-інвазивних оперативних втручань. Займаючи проміжне положення між терапевтичними та хірургічними методами, вони вірогідно дозволяють завершити лікування виниклого ускладнення в комплексі з консервативними методами чи разом з хірургічним методом, відтермінувавши останній на невизначений проміжок часу, поза гострими гемодинамічними порушеннями з використанням функціональних, органосфінктерозберігаючих або моделюючих воротар операцій. При цьому значно знижується відсоток хворих, оперованих за екстреними показаннями, що зменшує кількість пацієнтів із постгастрорезекційними розладами [11, 15].

Останніми роками методи ендоскопічної зупинки гострих стравохідних і гастродуоденальних кровотеч отримали значне поширення в клінічній практиці. Сама ідея ендоскопічної зупинки внутрішньої кровотечі без застосування лапаротомії, після чого, підключивши адекватну консервативну терапію, з’являється можливість подолати хворобу, давно привертає увагу абдомінальних хірургів, ендоскопістів. Ефективне використання ендоскопічних методів гемостазу дозволило значно знизити відсоток оперативних втручань, що виконувалися на висоті кровотечі, а в деяких випадках — і зовсім уникнути оперативного лікування. На думку цілого ряду авторів, у хворих із виразковими ШКК із високим операційним та анестезіологічним ризиком поєднане застосування противиразкової терапії, методів фармакологічного й ендоскопічного гемостазу в більшості випадків дозволяє уникнути оперативного втручання і тим самим дає можливість знизити летальність [6].

Широке впровадження в клінічну практику ендоскопічних методів дослідження дозволило вирішити питання екстреної діагностики локальної причини кровотечі із верхніх відділів травного тракту. Діагностична цінність езофагогастродуоденоскопії (ЕФГДС) при гострій кровотечі сягає 93–98 %. Зокрема, на думку Ю.М. Панцирева, метод лікувальної ендоскопії є продовженням діагностичного обстеження. Так, для об’єктивної оцінки ефективності комплексного ендоскопічного гемостазу слід враховувати фактори, що зумовлюють інтенсивність кровотечі, а також причини, які впливають на частоту виникнення ранньої чи повторної ШКК [13]. При встановленому діагнозі кровотечі з верхніх відділів травного тракту чи підозрі на неї ЕФГДС рекомендується виконувати в екстреному порядку. Показаннями до використання ендоскопічних методів гемостазу є активна артеріальна чи венозна кровотеча та високий рівень ризику розвитку рецидиву кровотечі [18].

Залежно від джерела кровотечі, її інтенсивності, оснащеності ендоскопічного кабінету, досвіду ендоскопіста обирається той чи інший спосіб місцевої зупинки кровотечі.

На сучасному етапі розвитку наукового прогресу широко застосовуються такі методи ендоскопічного гемостазу, як аплікаційний (зрошування виразкового дефекту етиловим спиртом, норадреналіном, амінокапроновою кислотою, капрофером та ін.), ін’єкційний (адреналін, етиловий спирт, склерозанти, тромбін, фібриновий клей), термічний (електрокоагуляція, аргоноплазмова коагуляція (АПК), лазерна фотокоагуляція) та механічний (кліпування, лігування).

Серед різних способів ендоскопічного гемостазу ін’єкційний метод є найбільш поширеним завдяки високій ефективності і простоті. Для його використання не потрібно додаткового дорогого обладнання. Зупинка кровотечі відбувається за рахунок механічного стиснення кровоточивої судини, судинозвужуючого ефекту препарату, що вводиться, та посилення місцевого тромбоутворення.

Для зупинки кровотечі за допомогою струму високої частоти використовуються зонди для моно- та біактивного способів діатермокоагуляції. При цьому ефективність електрокоагуляції досягає 80 %. Проте стійкість гемостазу не завжди має надійний ефект за рахунок прилипання утвореного під час коагуляції тромбу до активного електрода з наступним його відриванням від ушкодженої судини при видаленні електрода. Також при використанні даного методу зупинки кровотечі існує висока ймовірність перфорації шлунка чи дванадцятипалої кишки, що робить його застосування надзвичайно небезпечним [21].

Лазерну фотокоагуляцію можна застосовувати при будь-яких джерелах кровотечі, за винятком глибоких виразок і дивертикулів, через небезпеку перфорації стінки порожнистого органа. При цьому ефективність гемостазу коливається від 70 до 94 % [23].

Найбільш ефективним і перспективним методом ендоскопічної зупинки кровотечі як в дорослих, так і в дітей є застосування аргоноплазмової коагуляції. Властивості аргону як інертного газу вже давно відомі науковцям технічних галузей. Та лише в середині 90-х років минулого сторіччя з’явилися гнучкі зонди для аргоноплазмової коагуляції, що дозволило почати використання цього нового виду монополярної високочастотної електрокоагуляції у внутрішньопросвітній ендоскопії [26, 27] після успішних клінічних досліджень аргоноплазмового коагулятора, що пройшли в 1991–1997 роках. Ці дослідження переконливо свідчили про те, що цей новий спосіб коагуляції поєднує в собі переваги відомих методів високочастотної хірургії та Nd:YAG-лазера, не маючи їх недоліків [27, 29]. Його оригінальність полягає в тому, що високочастотна енергія безконтактним способом переноситься іонізованим аргоном (аргоновою плазмою) на тканину, що дозволяє здійснити ефективну плоску коагуляцію при контрольованій глибині проникнення. Під час дії аргонової плазми на ділянку тканини в ній виникає три зони, що розташовуються послідовно від поверхні в глибину, — зона висушування, зона коагуляції та зона девіталізації. При цьому глибина впливу є рівномірною та досягає від 1 до 3 мм, залежно від тривалості дії та сили струму. Коагуляція відбувається без контакта активного електрода з тканиною, при цьому струмінь аргону витісняє із зони коагуляції кисень, що значно знижує карбонізацію (горіння) тканин [7, 14, 31]. Також існує можливість виконання коагуляції збоку, оскільки плазмовий факел відхиляється на найбільш електропровідні тканини — свіжу кров, згустки [7, 31]. Завдяки такій дії досягається рівномірна коагуляція як локальних ділянок, так і великих поверхонь, а також значне зниження ризику перфорації органа [2, 24, 27], що є значною перевагою над іншими методиками термічної коагуляції.

Спочатку метод АПК не рекомендувався розробниками для використання при виразкових ШКК [26, 27]. Лише останнім часом стали з’являтися повідомлення про проведені дослідження щодо застосування АПК з метою зупинки кровотечі з виразки. Так, у рандомізоване дослідження словенських авторів [30] було включено 100 пацієнтів із гострою ШКК виразкового генезу. Із них у 50 % як ендоскопічний гемостаз було використано АПК, а в інших 50 % — уведення 1 : 10 000 розчину адреналіну та 1% полідоканолу. Рецидив кровотечі після первинного ендоскопічного гемостазу в першій групі становив 9 %, а у другій — 18 %. Автори прийшли до висновку, що АПК є ефективним альтернативним методом зупинки кровотечі при ВХ. Схожі висновки отримані при виконанні дисертаційних досліджень учених інших країн [4, 7, 20], в яких розглядалось використання АПК для зупинки та профілактики кровотеч із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту різної етіології.

Сьогодні рекомендованим режимом роботи аргонової установки вважається її використання при потужності генератора струму високої частоти не більше ніж 60–80 Гц. Вплив на джерело кровотечі необхідно здійснювати серіями коротких (1–3 секунди) експозицій у режимі пульсації. Можливість спалаху з виникненням електродуги повинне обов’язково попередньо перевірятися за межами ендоскопа, до введення зонда-електрода в просвіт шлунка чи дванадцятипалої кишки. Для уникнення перфорації стінки шлунка чи дванадцятипалої кишки зонд-електрод під час проведення процедури АПК необхідно наближувати до джерела кровотечі до моменту появи плазми на відстані 3–10 мм, не допускати прямого контакту його зі стінкою органа [5].

Незважаючи на всі беззаперечні переваги АПК перед іншими методиками, деяка настороженість щодо ставлення до неї зберігається і на сьогодні. Ряд спеціалістів вважає, що АПК не здатна забезпечити достатньо глибоку коагуляційну дію на тканини та надійно зупинити кровотечу з артеріальних судин у глибині тканевого масиву, особливо при виразкових кровотечах.

Результати дослідження Е.Д. Федорова та співавт. показали, що порівнювані методи ендоскопічної зупинки ШКК із застосуванням АПК та біполярної діатермокоагуляції за основними показниками ефективності мають рівні можливості щодо відношення зупинки та профілактики кровотечі при ВХ, а також однаковим ступенем безпеки. Проте АПК рідше, ніж біполярна діатермокоагуляція, призводить до рецидиву кровотечі в ході виконання первинного гемостазу та рідше потребує додаткового ін’єкційного гемостазу розчином адреналіну [22].

Використання ендоскопічних методів лікування ШКК при ВХ дозволяє значно скоротити терміни загоєння виразкових дефектів у дітей [19]. Однак, що стосується віддалених результатів лікування хворих на ВХ (зростання тривалості ремісії, скорочення частоти рецидивів захворювання), то на сьогоднішній день ефективність реабілітації пацієнтів ще явно недостатня.

Останніми роками в літературі все більше трапляються повідомлення про використання АПК в комплексному лікуванні ВХ, ускладненої кровотечею, у дорослих хворих. Стосовно дітей хоч й мало, але з’являються поодинокі дані щодо ефективності застосування АПК в комплексному лікуванні ШКК різного генезу, проте дитячий хірург повинен завжди враховувати особливості перебігу захворювання залежно від віку та оцінювати ризик безпеки лікувальної тактики.

Таким чином, проблема вибору лікувальної тактики та методів профілактики виникнення рецидивів ШКК у пацієнтів до 18-літнього віку з виразками та ерозіями шлунка і дванадцятипалої кишки залишається актуальною і сьогодні та потребує подальшого дослідження з метою встановлення чітких показань до використання.

Висновок

Лікування шлунково-кишкових кровотеч при виразковій хворобі в дітей завжди повинно бути комплексним і персоніфікованим. Альтернатива між консервативним і хірургічним лікуванням визначається індивідуально, враховує тяжкість крововтрати й активність кровотечі. Аналіз літератури показав, що найбільш оптимальним при виборі лікувальної тактики при виразкових кровотечах слід вважати аргоноплазмову коагуляцію, оскільки цей метод у комплексному лікуванні є найбільш щадним, має найменшу кількість побічних ефектів та дозволяє досягнути стійкого гемостазу.

Перспективи подальших досліджень. Подальше вивчення міні-інвазивних методик зупинки шлунково-кишкових кровотеч у дітей із використанням високочастотних технологій дозволить оптимізувати лікування ускладненої виразкової хвороби та досягти стійкої ремісії.

 


Список литературы

1. Агеева Е.С. Анализ уровня интерлейкина-1 у больных гастродуоденальной Helicobacter pylori-ассоциированной патологией коренного населения Республики Хакасия / Е.С. Агеева, А.А. Сморгова // Студент и научно-технический прогресс: Мат-лы XVII Междунар. науч. студ. конф., 2009. — Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2009. — С. 3.

2. Алекберзаде А.В. Эндоскопический гемостаз у больных с кровоточащей пептической язвой / А.В. Алекберзаде, М.И. Липницкий // Хирургия. — 2004. — № 6. — С. 63–66.

3. Белоусов Ю.В. Хеликобактерная инфекция и интрагастральная кислотность у детей / Ю.В. Белоусов // Сучасна гастроентерологія. — 2007. — № 2. — С. 26–29.

4. Войташевская Н.В. Эзофагодуоденоскопия в комплексном лечении больных с язвенными гастродуоденальными кровотечениями: Автореф. дис… канд. мед. наук. — М., 2005. — С. 14–15.

5. Добряков В.В. Эндоскопическая аргоноплазменная коагуляция в комплексном лечении язвенных гастродуоденальных кровотечений: Автореф. дис… канд. мед. наук. — М, 2006. — 135 с.

6. Еров С.А. Тактика при желудочно-кишечных кровотечениях у больных высокого хирургического и анестезиологического риска: Автореф. дис… канд. мед. наук. — СПб., 2007. — 21 с.

7. Ефанов А.В. Эффективность эндоскопической аргоноплазменной коагуляции в лечении язвенных гастродуоденальных кровотечений: Автореф. дис… канд. мед. наук. — Тюмень, 2006. — С. 4–8.

8. Желудочно-кишечные кровотечения у детей: монография / А.М. Запруднов, К.И. Григорьев, А.Ф. Дронов. — М.: Медицина, 1998. — 207 с.

9. Избицкий В.В. Комплексное эндоскопическое лечение острых желудочно-кишечных кровотечений язвенной этиологии / В.В. Избицкий, С.Н. Гулевский // Запорож. мед. журнал. — 2013. — № 3(78). — С. 25–27.

10. Костюченко А.Л. Интенсивная терапия послеоперационных осложнений: Руководство для врачей / А.Л. Костюченко, К.Я. Гуревич, Н.И. Лыткин. — СПб.: СпецЛит, 2000. — 575 с.

11. Майстренко Н.А. Хирургическое лечение язвы двенадцатиперстной кишки / Майстренко Н.А., Мовчан К.Н. — СПб.: Гиппократ, 2000. — 356 с.

12. Осложненные формы язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки у детей. Неосложненные состояния у детей / И.Д. Муратов, П.П. Кузьмичев, У.Н. Яновский, М.В. Щницер // Шестой конгресс педиатров России. — М., 2000. — С. 201.

13. Панцырев Ю.М. Хирургическое лечение язвенной болезни, осложненной кровотечением и перфорацией / Ю.М. Панцырев, А.И. Михалев, Е.Д. Федоров // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. — 2003. — № 1. – С. 50–57.

14. Применение эндоскопической аргонно-плазменной коагуляции в лечении больных с острыми желудочно-кишечными и пищеводными кровотечениями различной этиологии: Пособие для врачей. / А.А. Машкин, А.А. Хойрыш, А.В. Ефанов, Н.Н. Федосеева. — Тюмень, 2007. — С. 7–11.

15. Саенко В.Ф. Современные методы лечения язвенной болезни / Саенко В.Ф., Грубник В.В., Грубник Ю.В. — К.: Здоров’я, 2002. — 272 с.

16. Секачева М.И. Заболевания верхних отделов ЖКТ. Антисекреторные препараты в лечении неварикозных кровотечений из верхних отделов желудочно-кишечного тракта с точки зрения доказательной медицины / М.И. Секачева // Conslium medicum. — 2004. — Т.06, № 6. — С. 6.

17. Соколова В.Н. Интерлейкины при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки / В.Н. Соколова // Современные подходы к лечению язвенной болезни: Мат-лы науч.-практ. конф., 2012. — М., 2012. — С. 66.

18. Сотников В.Н. Эндоскопическая диагностика и эндоскопические методы лечения кровотечений из верхних отделов пищеварительного тракта: Учебное пособие / В.Н. Сотников, Т.К. Дубинская, А.А. Разживина. — М.: РМАПО, 2000. — 48 с.

19. Цветкова Л.Н. Проблемы лечения язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у детей / Л.Н. Цветкова, В.А. Филин // Педиатрия. — 2001. — № 9. — С. 93–99.

20. Цурупа С.Д. Сравнительная оценка эндоскопических методов гемостаза при кровотечениях из верхних отделов ЖКТ: Автореф. дис… канд. мед. наук. — СПб., 2004. — С. 16–18.

21. Эндоскопический гемостаз с использованием аргоноплазменной коагуляции при острых желудочно-кишечных кровотечениях: первый клинический опыт / Е.Д. Федоров, Р.В. Плахов, М.Е. Тимофеев, А.И. Михалев // Клиническая эндоскопия. — 2003. — № 1. — С. 12–15.

22. Эффективность применения эндоскопической аргоноплазменной коагуляции в сравнении с биполярной диатермокоагуляцией при язвенных гастродуоденальных кровотечениях / Е.Д. Федоров, О.И. Юдин., Д.Ю. Петров, М.В. Степнов, Е.В. Иванова // РЖГГК. — 2008. — № 6. — С. 33–37.

23. Яковлева Ю.В. Применение омепразола для парентерального введения у больных с язвенными гастродуоденальными кровотечениями после эндоскопического гемостаза / Ю.В. Яковлева, Н.В. Войташевская, И.В. Сидоренко, А.В. Бутров // РМЖ. — 2008. — № 2. — С. 64–68.

24. Aabakken L. Nonvariceal upper gastrointestinal bleeding / L. Aabakken // Endoscopy. — 2005. — Vol. 37, № 3. — Р. 195–200.

25. Ameh E.A. Duodenal ulcer in childhood in developing countries / E.A. Ameh // Indian Pediatr. — 2003 Mar. — 40(3). — P. 272.

26. Farin G. Technology of argon plasma coagulation, with particular regard to endoscopic application / G. Farin, K.E. Grund // Endosc. Surg. — 1994. — Vol. 2. — P. 71–77.

27. Farin G., Grund K.E., Storek D. Endoscopic argon plasma coagulation, first clinical experience in flexible endoscopy / G. Farin, K.E. Grund, D. Storek // Endosc. Surg. — 1994. — Vol. 2. — P. 42–46.

28. Freston J.W. Management of peptic ulcers: emerging issues / Freston J.W. // World Journal of Surgery. — 2000. — Vol. 24, Iss. 3. — P. 250–255.

29. Grund K.E. Argon plasma coagulation (APC): ballyhoo or breakthrough? // Endoscopy. — 1997. — Vol. 29. — P. 196–198.

30. Skok P. Argon plasma coagulation versus injection sclerotherapy in peptic ulcer hemorrhage. A prospective controlled study / P. Skok, І. Krisman, М. Skok // Hepatogastroenterology. — 2004. — Vol. 51. — P. 165–170.

31. Watson J.P. The tissue effect of argon plasma coagulation on esophageal and gastric mucosae / J.P. Watson, M.K. Bennet, S.M. Griffi // Gastrointest. Endosc. — 2000. — Vol. 52. — P. 342–345.


1.  Ageeva E.S. Analiz urovnja interlejkina-1β u bol'nyh gastroduodenal'noj Helicobacter pylori-associirovannoj patologiej korennogo naselenija Respubliki Hakasija / E.S. Ageeva, A.A. Smorgova // «Student i nauchno-tehnicheskij progress»: XVII Mezhdunar. nauch. stud. konf., 2009: mater. — Novosib. gos. un-t. Novosibirsk, 2009. — S. 3.

2.  Alekberzade A.V. Jendoskopicheskij gemostaz u bol'nyh s krovotochashhej pepticheskoj jazvoj / A.V. Alekberzade, M.I. Lipnickij // Hirurgija. — 2004. — № 6. — S. 63-66.

3.  Belousov Ju.V. Helikobakternaja infekcija i intragastral'naja kislotnost' u detej / Ju.V. Belousov // Suchasna gastroenterologіja. — 2007. — № 2 – S. 26-29.

4.  Vojtashevskaja N.V. Jezofagoduodenoskopija v kompleksnom lechenii bol'nyh s jazvennymi gastroduodenal'nymi krovotechenijami: Avtoref. dis. … kand. med. nauk. — M., 2005. — S. 14-15.

5.  Dobrjakov V.V. Jendoskopicheskaja argonoplazmennaja koaguljacija v kompleksnom lechenii jazvennyh gastroduodenal'nyh krovotechenij: Avtoref. dis. … kand. med. nauk. — M, 2006. — 135 s.

6.  Erov S.A. Taktika pri zheludochno-kishechnyh krovotechenijah u bol'nyh vysokogo hirurgicheskogo i anesteziologicheskogo riska: Avtoref. dis. … kand. med. nauk. — SPb., 2007. — 21 s.

7.  Efanov A.V. Jeffektivnost' jendoskopicheskoj argono-plazmennoj koaguljacii v lechenii jazvennyh gastroduodenal'nyh krovotechenij: avtoref. dis. … kand. med. nauk. — Tjumen'., 2006. — S. 4-8.

8.  Zheludochno-kishechnye krovotechenija u detej: monografija / A.M. Zaprudnov, K.I. Grigor'ev, A.F. Dronov. — M.: Medicina, 1998. — 207 s.

9.  Izbickij V.V. Kompleksnoe jendoskopicheskoe lechenie ostryh zheludochno-kishechnyh krovotechenij jazvennoj jetiologii / V.V. Izbickij, S.N. Gulevskij // Zaporozh. med. zh. — 2013. — № 3 (78). — S. 25-27.

10.  Kostjuchenko A.L. Intensivnaja terapija posleoperacionnyh oslozhnenij: Rukovodstvo dlja vrachej / A.L. Kostjuchenko, K.Ja. Gurevich, N.I. Lytkin. — SPb.: SpecLit, 2000. — 575 s.

11.  Majstrenko N.A. Hirurgicheskoe lechenie jazvy dvenadcatiperstnoj kishki / Majstrenko N.A., Movchan K.N. — SPb.: Gippokrat, 2000. — 356 s.

12.  Oslozhnennye formy jazvennoj bolezni zheludka i dvenadcatiperstnoj kishki u detej. Neoslozhnennye sostojanija u detej / I.D. Muratov, P.P. Kuz'michev, U.N. Janovskij, M.V. Shhnicer // Shestoj kongress pediatrov Rossii. — M., 2000. — S. 201.

13.  Pancyrev Ju.M. Hirurgicheskoe lechenie jazvennoj bolezni, oslozhnjonnoj krovotecheniem i perforaciej. / Ju.M. Pancyrev, A.I. Mihalev, E.D. Fedorov // Rossijskij zhurnal Gastrojenterologii, Gepatologii, Koloproktologii. — 2003. — № 1. — S. 50-57.

14.  Primenenie jendoskopicheskoj argonno-plazmennoj koaguljacii v lechenii bol'nyh s ostrymi zheludochno-kishechnymi i pishhevodnymi krovotechenijami razlichnoj jetiologii: Posobie dlja vrachej. / A.A. Mashkin, A.A. Hojrysh, A.V. Efanov, N.N. Fedoseeva. — Tjumen', 2007. — S. 7-11.

15.  Saenko V.F. Sovremennye metody lechenija jazvennoj bolezni / Saenko V.F., Grubnik V.V., Grubnik Ju.V. — K. Zdorov’ja, 2002. — 272 s.

16.  Sekacheva M.I. Zabolevanija verhnih otdelov ZhKT. Antisekretornye preparaty v lechenii nevarikoznyk krovotechenij iz verhnih otdelov zheludochno-kishechnogo trakta s tochki zrenija dokazatel'noj mediciny. / M.I. Sekacheva // Conslium-medicum. — 2004. — T. 6. № 6. — S. 6.

17.  Sokolova V.N. Interlejkiny pri jazvennoj bolezni zheludka i dvenadcatiperstnoj kishki / V.N. Sokolova // Sovremennye podhody k lecheniju jazvennoj bolezni: nauch.-prakt. konf., 2012: mater. — M., 2012. — S. 66.

18.  Sotnikov V.N. Jendoskopicheskaja diagnostika i jendoskopicheskie metody lechenija krovotechenij iz verhnih otdelov pishhevaritel'nogo trakta: Uchebnoe posobie. / V.N. Sotnikov, T.K. Dubinskaja, A.A. Razzhivina. — M.: RMAPO, 2000. — 48 s.

19.  Cvetkova L.N. Problemy lechenija jazvennoj bolezni dvenadcatiperstnoj kishki u detej / L.N. Cvetkova, V.A. Filin // Pediatrija. — 2001. — № 9. — S. 93-99.

20.  Curupa S.D. Sravnitel'naja ocenka jendoskopicheskih metodov gemostaza pri krovotechenijah iz verhnih otdelov ZhKT: Avtoref. dis. … kand. med. nauk. — SPb., 2004. — S. 16-18.

21.  Jendoskopicheskij gemostaz s ispol'zovaniem argonoplazmennoj koaguljacii pri ostryh zheludochno-kishechnyh krovotechenijah: pervyj klinicheskij opyt / E.D. Fedorov, R.V. Plahov, M.E. Timofeev, A.I. Mihalev // Klinicheskaja jendoskopija. — 2003. — № 1. — S. 12-15.

22.  Jeffektivnost' primenenija jendoskopicheskoj argonoplazmennoj koaguljacii v sravnenii s bipoljarnoj diatermokoaguljaciej pri jazvennyh gastroduodenal'nyh krovotechenijah / E.D. Fjodorov, O.I. Judin., D.Ju. Petrov, M.V. Stepnov, E.V. Ivanova // RZhGGK. — 2008. — № 6. — S. 33-37.

23.  Jakovleva Ju.V. Primenenie omeprazola dlja parenteral'nogo vvedenija u bol'nyh s jazvennymi gastroduodenal'nymi krovotechenijami posle jendoskopicheskogo gemostaza / Ju.V. Jakovleva, N.V. Vojtashevskaja, I.V. Sidorenko, A.V. Butrov // RMZh. — 2008. — № 2. – S. 64-68.

24.  Aabakken L. Nonvariceal upper gastrointestinal bleeding / L. Aabakken // Endoscopy. — 2005. — Vol. 37, № 3. — R. 195-200.

25.  Ameh E.A. Duodenal ulcer in childhood in developing countries / E.A. Ameh // Indian Pediatr. — 2003. — Mar. 40 (3). — P. 272.

26.  Farin G. Technology of argon plasma coagulation, with particular regard to endoscopic application / G. Farin, K.E. Grund // Endosc. Surg. — 1994. — Vol. 2. — P. 71-77.

27.  Farin G., Grund K.E., Storek D. Endoscopic argon plasma coagulation, first clinical experience in flexible endoscopy / G. Farin, K.E. Grund, D. Storek // Endosc. Surg. — 1994. — Vol. 2. — P. 42-46.

28.  Freston J.W. Management of peptic ulcers: emerging issues / Freston J.W. // World Journal of Surgery. — 2000. — Vol. 24, Iss. 3. — P. 250-255.

29.  Grund K.E. Argon plasma coagulation (APC): ballyhoo or breakthrough? // Endoscopy. — 1997. — Vol. 29. — P. 196-198.

30.  Skok P. Argon plasma coagulation versus injection sclerotherapy in peptic ulcer hemorrhage. A prospective controlled study / P. Skok, І. Krisman, M. Skok M // Hepatogastroenterology. — 2004. — Vol. 51. — P. 165-170.

31.  Watson J.P. The tissue effect of argon plasma coagulation on esophageal and gastric mucosae / J.P. Watson, M.K. Bennet, S.M. Griffi // Gastrointest. Endosc. — 2000. — Vol. 52. — P. 342-345.


Вернуться к номеру