Журнал «Травма» Том 17, №3, 2016
Вернуться к номеру
Алгоритм прийняття рішення щодо оперативного втручання при ушкодженнях Bankart та Hill-Sachs
Авторы: Тяжелов О.А., Біцадзе М.З., Карпінський М.Ю. - ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 26-28
Ґрунтуючись на результатах проведених досліджень із вивчення механізму реалізації вивиху плечової кістки та розробленій методиці обчислення параметрів дефекту суглобової поверхні головки плечової кістки, нами була розроблена схема визначення тактики хірургічного втручання при нестабільності плечового суглоба при поєднаних пошкодженнях Bankart та Hill-Sachs.
Мета роботи: розробити алгоритм прийняття рішення щодо хірургічного втручання при ушкодженні Hill-Sachs плечового суглоба.
Матеріали та методи. Проведене теоретичне (статистичне) моделювання щодо ймовірності прийняття вірного рішення оперативного втручання на основі успішно проведених операцій та рекомендацій до реоперацій із приводу неправильно прийнятих попередніх рішень при ушкодженнях Hill-Sachs плечового суглоба.
Результати та їх обговорення. За результатами теоретичного моделювання було доведено, що тип та обсяг фіксації залежать від відношення площин дефекту голівки плечової кістки й гленоїду та відповідно кута заклинювання сполучення «гленоїд — дефект».
Схема вибору тактики хірургічного лікування нестабільності плечового суглоба при поєднаних пошкодженнях Bankart та Hill-Sachs працює таким чином:
— визначаємо дефіцит суглобової поверхні плечової кістки, тобто визначаємо площу сферичного сегмента головки плечової кістки. Якщо площа сферичного сегмента головки плечової кістки, тобто дефіцит суглобової поверхні плечової кістки, становить більше 35 % суглобової поверхні головки, ми пропонуємо виконувати кісткову авто- (алло-)пластику дефекту (група операцій ІІІ). Якщо площа сферичного сегмента головки плечової кістки (дефіцит суглобової поверхні) становить менше 20 % суглобової поверхні головки плечової кістки, ми пропонуємо виконувати передню капсулопластику з анкерною фіксацією без заміщення кісткового дефекту (група операцій). Якщо дефіцит суглобової поверхні знаходиться в проміжку від 20 до 35 %, то переходимо до наступного кроку, а саме:
— аналізуємо співвідношення площі дефекту і площі суглобової поверхні лопатки. Якщо площа дефекту більше 1/2 площі суглобової поверхні лопатки, то необхідно чимось заповнювати дефект головки плечової кістки, тобто виконувати або операції ІІІ групи — кісткову пластику, або операції ІІ групи — ремплісації дефекту. Якщо ж площа дефекту головки плечової кістки менше 1/2 площі суглобової поверхні лопатки, необхідність у заповненні дефекту виникає не завжди, а в окремих випадках. Тут треба переходити до наступного аналітичного кроку, а саме:
— аналізуємо кут інклінації дефекту. Якщо кут інклінації дефекту менше 60°, а площа дефекту більше 1/2 площі суглобової поверхні лопатки, то необхідно виконувати операції групи ІІІ, а саме кісткову пластику дефекту головки плечової кістки. Якщо кут інклінації дефекту більше 60°, а площа дефекту більше 1/2 площі суглобової поверхні лопатки, то необхідно заповнювати дефект головки плечової кістки, але це може бути виконано за рахунок операції групи ІІ, тобто ремплісації дефекту головки плечової кістки сухожилком m.infraspinatus. У разі, коли кут інклінації дефекту менше 60°, а площа дефекту менше 1/2 площі суглобової поверхні лопатки, потрібно виконувати операції ІІ групи, а саме ремплісацію зони дефекту, а у випадках, коли і кут інклінації дефекту більше 60° і площа дефекту менше 1/2 площі суглобової поверхні лопатки, можна обмежити обсяг операції тільки виконанням передньої капсулопластики, тобто виконувати операції І групи. Така схема визначення хірургічної тактики лікування нестабільності плечового суглоба при поєднаних пошкодженнях Bankart та Hill-Sachs легко може бути алгоритмізована для автоматизованого підбору хірургічної тактики лікування.
/27.jpg)
Ми розробили програму, що після внесення в неї відповідних даних видає найбільш відповідний до ситуації спосіб. Площу дефекту головки плечової кістки та площу гленоїда розраховували за формулою, де a — довжина дефекту (або гленоїду), b — ширина дефекту (або гленоїду). Дані брали за даними томографічних знімків.
Верифікація ефективності роботи розробленого алгоритму визначення тактики хірургічного лікування хворих із нестабільністю плечового суглоба при поєднаних пошкодженнях Bankart та Hill-Sachs проведена на групі з 9 пацієнтів, оперованих із 2009 по 2011 рік до розробки даного алгоритму. Крім того, у дану групу увійшли 2 пацієнти, первинне оперативне лікування яким проведено в інших лікувальних закладах, із пізніми рецидивами вивихів (в одного через 4 роки після первинної операції, у другого — через 2 роки). Ці двоє хворих були повторно оперовані в ІПХС із позитивним результатом. У всіх хворих за архівними комп’ютерними томографічними сканами були визначені необхідні параметри — дефіцит суглобової поверхні головки плечової кістки, площа дефекту головки плечової кістки, площа суглобової поверхні лопатки, кут інклінації дефекту, розрахували відносини кутів і співвідношення площ.
Спосіб хірургічного втручання, визначений за розробленим нами алгоритмом, і реально виконаний спосіб збіглися в 9 пацієнтів даної вибірки. У всіх цих пацієнтів результати лікування виявилися добрими або відмінними. У 2 пацієнтів (із реоперацією) рекомендований алгоритмом обсяг оперативного лікування і реально виконаний обсяг втручань були різними. Так, згідно з даними алгоритму, в обох випадках було показане виконання, окрім передньої капсулопластики, також ремплісації дефекту головки плечової кістки сухожиллям m.infraspinatus (із використанням анкерних фіксаторів), а реально була виконана тільки операція Bankart або передня капсулопластика. Ефективність реально виконаних втручань виявилася недостатньою. У пацієнтів розвилися пізні рецидиви нестабільності.
Висновки. Розроблений алгоритм вибору тактики хірургічного лікування показав свою ефективність і може бути використаний у клінічний практиці.