Мобильная версия

Газета «Новости медицины и фармации» 15 (634) 2017

Ефективність та безпечність застосування сухого екстракту листя плюща в комплексному лікуванні пацієнтів із гострими запальними захворюваннями дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем

Авторы: Хіміон Л.В., Ященко О.Б., Данилюк С.В., Ситюк Т.О., Новак Т.А.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, кафедра сімейної медицини, м. Київ, Україна

Рубрики: Терапия

Разделы: Справочник специалиста

Вступ

Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) посідають провідне місце в структурі захворюваності дитячого та дорослого населення в Україні та світі. Щорічно в різних країнах світу реєструється від 10 до 130 млн випaдків захворювання нa ГРЗ. В Україні щороку хворіють на цю патологію близько 10–14 млн осіб, що становить 95 % від усіх зареєстровaних випадків інфекційних захворювань, і в середньому в 40–50 % пацієнтів ГРЗ ускладнюється гострим бронхітом. Тому найбільш частою причиною звернення дорослого населення до сімейного лікаря під час захворювання на ГРЗ є катаральний синдром, що супроводжується кашлем [1, 3].

Кашель є складною рефлекторною реакцією, що спрямована на відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів при будь-яких її порушеннях. Ступінь тяжкості та тривалість гострого кашлю суттєво різниться залежно від етіології, вихідного стану дихальних шляхів, наявності хронічних захворювань та індивідуальних особливостей пацієнта. Досить часто на початкових стадіях процесу пацієнти лікуються домашніми засобами й не звертаються по медичну допомогу, однак при виражених симптомах, болючому кашлі, що суттєво впливає як на денну активність, так і на сон, більшість пацієнтів звертається до сімейного лікаря.

При катаральному синдромі, що супроводжує ГРЗ, у бронхолегеневій системі під впливом запалення змінюється фізіологія утворення слизу, його фізико-хімічні властивості, мукоциліарний кліренс. При цьому погіршується відділення слизу і, як наслідок, збільшується накопичення його в дихальних шляхах, що часто призводить до подальшого приєднання бактеріальної інфекції. Тому в комплексне лікування хворих із гострими респіраторними захворюваннями верхніх дихальних шляхів завжди включають лікарські засоби, що сприяють зниженню в’язкості й еластичності мокротиння, покращують експекторацію та мукоциліарний кліренс [5]. Такі заходи не лише дозволяють полегшити симптоми й покращити суб’єктивний стан хворого, але й слугують профілактикою бактеріальних ускладнень.

Одним з препаратів, що мають відхаркувальні, протизапальні властивості, полегшують виділення мокротиння й рекомендуються до застосування в комплексному лікуванні пацієнтів із гострими запальними захворюваннями дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем, є лікарський засіб рослинного походження ПлюФорКаф (фармацевтична компанія «Фармак», Україна). Препарат містить 52,5 мг сухого екстракту листя плюща звичайного (Hederae helicis e folium) ((4–8) : 1).

Основними біологічно активними речовинами препарату, що зумовлюють фармакологічну активність та ефективність лікарських засобів на основі листя плюща, є тритерпенові глікозиди (сапоніни). Демонструючи мукокінетичний і секретолітичний ефекти, сухий екстракт листя плюща чинить унікальну бронхоспазмолітичну дію за рахунок дії специфічного метаболіту — α-гедерину. Вплив α-гедерину оптимізує процеси рециклізації β2-адренорецепторів і збільшення їх кількості на поверхні міоцитів, збільшує кількість активних β2-адренорецепторів і підвищує їх чутливість до катехоламінів. Отже, завдяки дії компонентів екстракту відбувається підвищення активності адренорецепторів бронхіального дерева, підвищується їх чутливість до впливу ендогенних катехоламінів, що покращує бронхіальну прохідність, зменшує набряк слизової оболонки, активізує рухи війкового епітелію.

Секретолітичний ефект препарату зумовлений наявністю в екстракті сапонінів, що викликають збільшення синтезу секрету келихоподібними клітинами та активацію клітин війкового епітелію. Муколітичний ефект забезпечується впливом препарату на рецептори альвеолоцитів другого типу, які стимулюють синтез сурфактанту, що знижує в’язкість бронхіального секрету й полегшує його виділення під час кашльових поштовхів. Також ПлюФорКаф має м’який протикашльовий ефект, який сприяє пом’якшенню кашлю без пригнічення кашльового центру. Низький рівень побічних ефектів (0,22 %) і синергічна взаємодія препарату з іншими лікарськими засобами, доведені в попередніх дослідженнях, зумовлюють високий рівень безпеки його використання [2, 4].

З огляду на вищенаведене викликає інтерес дослідження з використанням препарату на основі сухого листя плюща (ПлюФорКаф, «Фармак», Україна) у комплексній терапії пацієнтів із гострими запальними захворюваннями дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем.

- Мета дослідження

Визначення ефективності й безпеки застосування препарату ПлюФорКаф («Фармак», Україна) у комплексному лікуванні пацієнтів з гострими респіраторними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем.

Матеріали та методи

Дослідження проведено на кафедрі сімейної медицини НМАПО імені П.Л. Шупика в трьох групах хворих із встановленим діагнозом ГРЗ із симптомами гострого бронхіту в перші 48–72 години від початку захворювання.

У дослідженні взяли участь 40 хворих (15 чоловіків, 25 жінок) віком від 18 до 45 років, які перебували на амбулаторному лікуванні з приводу гострих респіраторних захворювань верхніх дихальних шляхів із симптомами гострого бронхіту в перші 48–72 години від початку захворювання.

Критеріями включення пацієнтів у дослідження були:

- одержана інформована згода на участь у дослідженні;

- вік ≥ 18 років;

- наявність симптомів гострого бронхіту на тлі ГРЗ у перші 48–72 години від початку захворювання.

У дослідження не включали пацієнтів:

- з відомою або прогнозованою непереносимістю будь-якого компонента препарату ПлюФорКаф та рослин роду Araliaceae;

- іншими захворюваннями органів дихання;

- тяжкими супутніми захворюваннями внутрішніх органів;

- гострим гастритом або виразковою хворобою шлунка;

- залежностями;

- імунодефіцитом.

Усім хворим, включеним у дослідження, проводилось стандартне фізикальне, загальноклінічне й лабораторне обстеження, що включало:

1. Анкетування пацієнтів для оцінки:

- анамнестичних даних;

- інтенсивності кашлю в балах (0 — кашлю немає; 1 — незначний кашель; 2 — помірний кашель; 3 — сильний кашель);

- характеру кашлю (продуктивний, непродуктивний);

- властивостей мокротиння (в балах): характеру (немає — 0; слизисте — 1; слизисто-гнійне — 2; гнійне — 3) і кількості (немає — 0; помірна — 1; значна — 2);

- характеру та ступеня задишки (шкала MRC) (табл. 1).

2. Навчання веденню щоденника пацієнта.

3. Повне загальноклінічне та фізикальне обстеження.

4. Лабораторне обстеження:

- загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою;

- біохімічний аналіз крові (аланінамінотрансфераза (АлТ), аспартатамінотрансфераза (АсТ), гамма-глутамілтранспептидаза (ГГТП), загальний білірубін, креатинін, сечовина);

- загальний аналіз сечі.

5. Рентгенографія органів грудної порожнини.

Оцінку загального стану та клініко-лабораторне обстеження проводили на початку лікування й спостереження, на 5-й та 10-й день після його початку. Додатково пацієнти вели щоденник пацієнта, де самостійно оцінювали динаміку клінічних симптомів (інтенсивність та характер кашлю, властивості мокротиння, ступінь задишки).

На початку лікування всім пацієнтам було призначено рентгенографію органів грудної порожнини для виключення вогнищевої патології бронхолегеневої системи.

Залежно від об’єму терапевтичних заходів пацієнти були розподілені на 3 групи.

У групу 1 (дослідження) увійшли 15 хворих із гострим бронхітом та непродуктивним кашлем.

У групу 2 (дослідження) увійшли 15 хворих із гострим бронхітом та продуктивним кашлем.

У групу 3 (порівняння) увійшли 10 хворих із гострим бронхітом та різним характером кашлю.

Пацієнтам різних груп були призначені такі схеми лікування:

- група 1 та група 2: ПлюФорКаф (сухий екстракт листя плюща звичайного 52,5 мг) по 1 капсулі 3 рази на добу — 10 днів; парацетамол 500 мг 2 рази на добу (при температурі тіла > 38,5 °С);

- група 3: амброксолу гідрохлорид по 30 мг 3 рази на добу — 10 днів; парацетамол 500 мг 2 рази на добу (при температурі тіла > 38,5 °С).

Усім пацієнтам призначали назальний спрей (0,1% оксиметазолін) при порушенні носового дихання та антисептики місцевої дії для лікування болю в горлі (декаметоксин 0,01 г).

Ефективність лікування вивчали за динамікою клініко-лабораторних показників, що включали такі клінічні критерії: вираженість і тривалість інтоксикаційного синдрому, характер кашлю, хрипів, вираженість задишки, динаміку показників гемограми під час лікування й спостереження. Клінічно ефективним вважали лікування, результатом якого стало зникнення симптомів (одужання) або значне зменшення їх вираженості та відновлення працездатності.

Безпеку препарату оцінювали за наявністю побічних реакцій, клінічно значимими змінами в загальному та біохімічному аналізах крові й сечі.

Статистичний аналіз проводили за допомогою програми Statistica for Windows 6.0 (StatSoft Inc., США). Розраховували середні показники й похибку середньої. Вірогідність відмінностей визначали за допомогою параметричного t-критерію Стьюдента.

Результати та обговорення

Було обстежено 40 пацієнтів із ГРЗ, що ускладнилося гострим бронхітом та супроводжувалося кашлем у перші 3 доби від початку захворювання, вони були розподілені на групи залежно від характеру кашлю (продуктивний, непродуктивний).

У групу 1 були включені 15 пацієнтів зі скаргами на початку захворювання на сухий, болючий, нав’язливий кашель, що порушував їх загальний стан. Середній вік хворих в цій групі становив 32,7 ± 0,9 року. Чоловіків було 6 осіб (40 %), жінок — 9 (60 %).

У групу 2 було включено 15 пацієнтів зі скаргами на ГРЗ, що супроводжувалось кашлем з виділенням мокротиння, яке відрізнялось за характером та кількістю. Середній вік пацієнтів у цій групі становив 34,9 ± 0,8 року. Чоловіків було 5 осіб (33,3%), жінок — 10 (66,7 %).

У групу 3 (група порівняння) було включено 10 пацієнтів із гострим бронхітом та різним характером кашлю. Середній вік пацієнтів становив 36,2 ± 0,9 року. Чоловіків було 4 особи (26,6 %), жінок — 11 (73,4 %).

Отже, пацієнти всіх трьох груп були порівнянними за віком, статтю та могли порівнюватись у подальшому дослідженні.

Анамнестичні дані та клінічна характеристика пацієнтів усіх груп на початку дослідження наведені в табл. 2.

При первинному огляді в пацієнтів усіх груп дослідження було виявлено гострий початок захворювання, у середньому в 50 % пацієнтів спостерігалися ознаки інтоксикаційного синдрому, осиплість голосу та болючість за грудиною при кашлі, що частіше відмічали пацієнти групи 1 з ознаками ГРЗ та сухим, болючим й нав’язливим кашлем.

У близько 70 % пацієнтів, які брали участь у дослідженні, спостерігалось підвищення температури тіла від 37 до 38 °С, у 30 % хворих температурні показники перевищували 38 °С.

Також пацієнти всіх груп відмічали кашель — від 2 до 3 балів, задишку — від 1 до 2 балів, незначну кількість мокротиння слизового характеру, ринорею — від 1 до 2 балів, чхання — від 1 до 2 балів. Як видно з наведених у табл. 2 даних, вірогідної різниці у вираженості симптомів гострих респіраторних захворювань у пацієнтів усіх груп виявлено не було.

Отже, сформовані групи дослідження були порівнянними за основними демографічними характеристиками та клінічними проявами ГРЗ.

На початку лікування всім пацієнтам проводили дослідження лабораторних показників загального аналізу крові та сечі, а також біохімічний аналіз крові, результати яких наведено в табл. 3.

Із табл. 3 видно, що показники загального аналізу крові, біохімічного аналізу крові в пацієнтів усіх груп дослідження вірогідно не відрізнялися між собою й коливалися у межах фізіологічної норми. Для всіх обстежених пацієнтів характерним був відносний лімфо- і моноцитоз, на нашу думку, пов’язаний із наявним ГРЗ. Лейкоцитозу та зсуву формули вліво не спостерігалося в жодного пацієнта, а швидкість осідання еритроцитів коливалась у межах фізіологічної норми та не перевищувала 12 мм/год. При проведенні загального аналізу сечі відхилень від норми не спостерігалося в жодного пацієнта.

Усім пацієнтам для виключення вогнищевого процесу в легенях була проведена цифрова рентгенографія органів грудної клітки, на рентгенограмах у 17 пацієнтів (42,5 %) мало місце посилення легеневого рисунку без вогнищево-інфільтративних змін.

У процесі лікування в усіх групах хворих спостерігалась позитивна динаміка досліджуваних клінічних показників. У більшості хворих усіх трьох груп (96,9 %) загальний стан покращився: зменшилися ознаки інтоксикаційного синдрому (головний біль та біль у м’язах був відсутній у всіх хворих, загальна слабкість залишалась основною скаргою ще в 30 % пацієнтів) та ринореї вже на третю добу лікування. На п’яту добу лікування нормалізувалась температура тіла у 94,6 % пацієнтів усіх груп дослідження.

Зменшення осиплості голосу та болючості за грудиною при кашлі відмічали 83,4 % хворих у всіх досліджуваних групах. Необхідно відмітити, що в пацієнтів 1-ї групи сухий непродуктивний кашель та болючість за грудиною мали вірогідну (р < 0,05) позитивну динаміку починаючи з третього дня лікування, що можна пов’язати зі збільшенням продукції секрету та протикашльовою дією основного компонента сухого екстракту листя плюща — гвайфенезину (препарат ПлюФорКаф), це супроводжувалось суб’єктивним відчуттям покращення стану в більшості хворих (рис. 1).

У пацієнтів групи 2 була відмічена позитивна динаміка характеру та кількості мокротиння на кінець другої доби лікування за рахунок покращення його реологічних властивостей (рис. 2).

Важливо зазначити, що в групі 3, у яку увійшли пацієнти з різним характером кашлю, також спостерігалася вірогідна позитивна динаміка — покращання виділення мокротиння, що обумовлено підвищенням вмісту серозного компоненту бронхіальної секреції та посиленням кліренсу мокротиння шляхом зниження в’язкості й активації циліарного епітелію дихальних шляхів під дією амброксолу (рис. 3).

При ГРЗ одним з інтегральних показників, який характеризує бронхіальну прохідність та вираженість запального процесу в респіраторному тракті, є задишка. Тому оцінка цього клінічного показника в динаміці лікування є важливою для визначення ефективності терапії. Нами проведено аналіз динаміки цього показника в усіх групах хворих (за даними щоденників пацієнта). Як видно із даних, наведених на рис. 1–3, у пацієнтів групи 1 і 2, які отримували в комплексному лікуванні препарат ПлюФорКаф, ступінь задишки вірогідно зменшився вже на 5-й день лікування в середньому на 54 %, на той час як у пацієнтів групи 3 він змінився лише на 22 %, а істотне зменшення вираженості задишки зареєстровано тільки з 7-го дня лікування.

На 10-й день лікування була відмічена вірогідна позитивна динаміка показників кашлю, задишки, характеру та кількості мокротиння в усіх групах дослідження незалежно від застосованих схем лікування (р < 0,05).

При аналізі даних лабораторного обстеження пацієнтів всіх груп дослідження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічні показники крові) в процесі лікування за різними схемами вірогідних змін у досліджуваних показниках виявлено не було (р > 0,05). Отже, прийом препарату ПлюФорКаф не чинив негативного впливу на досліджувані лабораторні показники та стан здоров’я пацієнтів.

Аналіз даних проведеного дослідження показав, що під час лікування пацієнтів із гострими запальними захворюваннями дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем, у жодному випадку не було зареєстровано небажаних явищ і побічних реакцій, у тому числі при застосуванні препарату ПлюФорКаф. Відмови від прийому препарату, випадків шлунково-кишкової дисфункції чи алергічних реакцій не спостерігалося; у жодному випадку не виникло бактеріальних ускладнень гострого бронхіту.

Висновки

1. Лікування ГРЗ з ознаками гострого бронхіту в дорослих пацієнтів без хронічних захворювань легень в анамнезі із застосуванням екстракту плюща (препарат ПлюФорКаф, «Фармак», Україна) у складі комплексної терапії є безпечним і ефективним для полегшення симптомів (кашель, задишка, ринорея) незалежно від початкового характеру кашлю (сухий чи вологий).

2. Комплексне лікування ГРЗ із симптомами гострого бронхіту в даного контингенту хворих із застосуванням препарату ПлюФорКаф виявилось не менш ефективним, ніж із застосуванням амброксолу гідрохлориду, а щодо впливу на динаміку задишки — більш ефективним порівняно з лікуванням амброксолом.

3. Лікування препаратом ПлюФорКаф добре переноситься, у жодному випадку при проведенні дослідження не виявлено розвитку небажаних явищ або бактеріальних ускладнень.

Список литературы

1. Державний експертний центр МОЗ України. Адаптована клінічна настанова «Кашель». — 2015.

2. Інструкція із застосування препарату ПлюФорКаф.

3. Марушко Ю.В., Гищак Т.В., Лисовець О.В., Марушко Є.Ю. Препарат Пектолван Стоп і Пектолван Плющ у терапії дітей із гострими респіраторними захворюваннями // Здоров’я України. — 2015. — № 3(34). — С. 50-52.

4. Охотнікова О.М., Руденко С.М., Гладуш Ю.І. та ін. Можливості застосування фітотерапії в дітей перших п’яти років життя, хворих на обструктивний бронхіт і бронхіальну астму // Здоров’я України. — 2012. — № 3. — С. 38-39.

5. Хіміон Л.В., Ященко О.Б., Данилюк С.В., Ситюк Т.О. Симптоматичне лікування кашлю в дорослих // Здоров’я України. — 2016. — № 1. — С. 3-5.