Журнал «Травма» Том 19, №3, 2018
Вернуться к номеру
Вітаємо Петра Івановича Білінського!
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Юбилеи
Версия для печати
У липні цього року професору кафедри ортопедії і травматології № 1 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, доктору медичних наук, професору Петру Івановичу Білінському виповнилось 60 років. Після закінчення в 1981 році Тернопільського державного медичного інституту працював хірургом і травматологом у Чемеровецькій районній лікарні Хмельницької області. Для набуття фундаментальних знань з травматології за рекомендацією обласного травматолога доктора медичних наук І.В. Ковалишина пройшов первинну спеціалізацію на кафедрі ортопедії і травматології № 1 Українського інституту підвищення кваліфікації лікарів м. Харкова на базі ХНДІОТ ім. проф. М.І. Ситенка.
Консультації, клінічні розбори, грунтовні лекції академіка О.О. Коржа про фундаментальні основи травматологічної науки запали в душу молодому лікареві. Вони стали направляючими в подальшій роботі і житті. Значний вплив на формування лікарського світогляду П.І. Білінського мали професори М.О. Корж, М.С. Бондаренко, Б.І. Сіменач, М.І. Хвисюк, М.І. Куліш, С.Д. Шевченко. Після первинної спеціалізації в кращій травматологічній школі декілька років працював травматологом у Чемеровецькій і Стрийській лікарнях. Бажання стати справжнім травматологом-сітенківцем знов привело Петра Івановича на кафедру ортопедії і травматології № 1 Українського інституту підвищення кваліфікації лікарів (м. Харків), де в 1986–1988 роках він навчався в клінічній ординатурі. У 1990 р. захистив кандидатську дисертацію «Функціональне лікування пошкоджень гомілково-ступневого суглоба» в спецраді ХНДІОТ ім. проф. М.І. Ситенка (м. Харків).
З 1996 р. П.І. Білінський працює в Центрі хірургії шийки стегна Київської міської клінічної лікарні № 3, а з 1998 по 2005 р. — доцент Української військово-медичної академії на кафедрі військової хірургії. Паралельно з 1998 по 2003 р. був керівником НДР «Фіксатор» на базі Головного клінічного військового госпіталю МО України.
У 2004 році П.І. Білінський захистив докторську дисертацію на тему «Малоконтактний багатоплощинний остеосинтез переломів кісток та їх наслідків» в спецраді Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України.
Петро Іванович Білінський — автор оригінальної наукової концепції, що стала основою нового напрямку лікування переломів і псевдоартрозів довгих кісток: малоконтактний багатоплощинний остеосинтез (МБО). Він передбачає фіксацію фрагментів шляхом створення біомеханічної конструкції «фіксатор — кістка». При невеликому контакті з кісткою забезпечується взаємодія «пластина — гвинт», проведення їх у різних площинах, мікрорухомість відламків (МРВ), можливість її програмування. Елемент взаємодії «пластина — гвинт» протидіє його переміщенню при навантаженні і лізисі кістки, а також передбачає певну величину МРВ, що не переходить в їх макропереміщення. До речі, елемент взаємодії П.І. Білінський запатентував ще в 1996 році, випередивши Асоціацію остеосинтезу на декілька років, тоді про «кутову стабільність» іще ніхто не говорив. МБО дозволяє вибрати найбільш оптимальну конструкцію для конкретного перелому, провести стабільний остеосинтез максимально короткими імплантатами. Концепція МБО послужила основою для розробки серії засобів для остеосинтезу. Базовою моделлю засобів для МБО є пристрій для фіксації кісткових уламків ПФКВ (пат. України № 17502).
Метод МБО захищений 16 патентами України. В Держстандарті України зареєстровані ТУ на 65 виробів. Ними проліковано близько 7000 пацієнтів із різними переломами і псевдоартрозами довгих кісток. Близько 250 пацієнтів раніше оперовано в інших лікувальних закладах із застосуванням інших конструкцій 2–3 рази. Із застосуванням однієї з модифікацій ПФКВ із позитивним 100% результатом прооперовано більше 140 пацієнтів із перипротезними переломами, які є досить складною проблемою травматології. Фіксатори для МБО використовуються у 46 травматологічних відділеннях 15 областей України. Засоби для МБО дешевші закордонних аналогів у 8–12 разів. У 95 % випадків вони забезпечують добрий результат.
З 2001 року П.І. Білінський — директор НВП «Консолідація», організував виробництво засобів для МБО, проводить велику роботу з популяризації своїх фіксаторів в Україні і за її межами, організував 2 міжобласні конференції з МБО. Фіксатори для МБО прості в застосуванні, встановлюються поверх окістя, не потребують при цьому додаткових інструментів. Після МБО гіпсова іммобілізація виключається, усуваються умови для розвитку псевдоартрозу.
Досвід застосування МБО свідчить, що він є достойним продовженням добрих традицій Харківської травматологічної школи. Широке застосування засобів для МБО дозволить відмовитись від закупок дорогих закордонних фіксаторів, матиме значний моральний й економічний ефект. На сьогодні професор П.І. Білінський єдиний в Україні, хто чинить посильний спротив бездумному, часто не обгрунтованому застосуванню дорогих, високотехнологічних засобів остеосинтезу.
З 1997 року П.І. Білінський — консультант клініки відновлювальної нейрохірургії НДІ нейрохірургії (м. Київ), де успішно прооперував близько 200 пацієнтів із наслідками поєднаної травми кісток і нервів. Для остеосинтезу у всіх цих випадках використовувались фіксатори для МБО. Це в більше ніж 95 % пацієнтів забезпечило добрий результат.
Петро Іванович Білінський — автор 145 наукових праць, 2 монографій, 4 навчальних посібників із травматології, 3 — з військово-польової хірургії, 20 патентів на винаходи України і Російської Федерації, 2 — авторських свідоцтв СРСР. З вересня 2012 р. він — професор кафедри травматології і ортопедії № 1 НМАПО ім. П.Л. Шупика. Під його керівництвом захищено кандидатську дисертацію. 15 грудня 2015 р. П.І. Білінському присвоєно звання професора кафедри ортопедії і травматології НМАПО ім. П.Л. Шупика.
П.І. Білінському належить більше 450 поезій. Десять із них покладено на музику. Його пісні «Вам дякую, мамо», «Карпати, Карпати», «По вісімнадцять нам було», «Медобори» стали відомими шлягерами. Вірш «Добра школа» є прикладом глибокої вдячності харківській травматологічній школі, академіку О.О. Коржу за ті настанови, що стали дороговказами в подальшій роботі і науковій діяльності. Вірш, як і текст маршу Української військово-медичної академії, також покладений на музику. У свої 60 душа Петра Івановича наснагою горить, коли:
Летять роки — життя мого краплини,
Вже юність відбуяла молода.
До болю шкода втраченої днини,
Коли нестримною стає хода.
Коли душа наснагою горить,
Дороги стовпової не шукаю,
І за одну лиш перемоги мить,
Як правило, найважчу вибираю.
Веде вона крізь терни і пороги,
Де зливи, спека, в душах холода,
Де не простягнуть руку допомоги,
На кожнім кроці трапиться біда.
І на оцім тернистім шляху
Себе в щоденній праці пізнаю,
Бачу, коли і де дав маху
У юність неспокійную мою.
Летять роки, щось іноді втрачаю,
Прожитим дням немає вороття,
Лише тоді, коли нове що взнаю,
Сторінку пишу до свого життя.
Веду усьому строгий звіт,
І книга моя повниться думками,
Цей, справді, неповторний світ
Як божий дар цінуємо з роками.