Журнал «Внутренняя медицина» 2(8) 2008

Я уверена, что на непростом пути жизни и
творчества поколениям врачей XXI века факелом
надежды и гарантом свершений будут замечательные
представители, творцы медицины предшествующих
десятилетий…

Академік Л.Т. Мала

У сучасній медицині терапія, як і раніше, залишається фундаментальною інтегральною дисципліною, що узагальнює клінічні проблеми захворювань внутрішніх органів і зосереджує увагу на загальних змінах в організмі хворого. Саме терапія, спираючись на досягнення природничих наук і філософію, розглядає захворювання внутрішніх органів як єдиний патофізіологічний процес організму і пропонує багатий арсенал профілактичних, лікувальних і реабілітаційних втручань.

Але те, що сьогодні здається природнім у розумінні патогенезу ряду захворювань і патологічних станів, що вже стало рутинним у практичній діяльності лікаря при діагностиці та лікуванні, насправді є результатом пильних спостережень, глибоких досліджень та вдумливого аналізу цілої плеяди українських вчених, лікарів з великої букви і складає пріоритет вітчизняної терапевтичної школи.

Вважають, що наукова школа повинна мати як мінімум три складові: по-перше, наукового керівника — вченого, який створив школу; по-друге — учнів і послідовників цього вченого, які розвивають його ідеї та працюють в одному напрямку; по-третє, що здається найважливішим, оригінальну ідею (концепцію, гіпотезу, теорію), оригінальний предмет чи метод, що визначає самостійність наукового напрямку.

Розвиток терапії в Україні обумовив виникнення багатьох наукових шкіл, але всі вони мали одне коріння і спиралися на ті самі фундаментальні принципи.

М.Д. Стражеско виховав когорту учнів і послідовників. Багато з них займали головне становище в науці й охороні здоров’я, очолювали терапевтичні кафедри медичних університетів України та вищих наукових медичних закладів республік колишнього Радянського Союзу, заснували оригінальні наукові напрямки і наукові школи. Видатні вчені-клініцисти та їх учні й сьогодні складають потужний науковий потенціал Київської, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Івано-Франківської, Одеської, Донецької, Чернівецької, Вінницької та інших терапевтичних шкіл України.

Великий внесок у розвиток вітчизняної терапевтичної школи зроблено вченими Харківської терапевтичної школи, заснованої академіком Любов’ю Трохимівною Малою.

Історія Харківської терапевтичної школи почалася з організації медичного факультету Харківського університету в січні 1805 р. Серед перших відкритих на факультеті кафедр була кафедра патології, терапії і клініки. Згодом факультет розширився, збільшилася кількість кафедр, додатково був відкритий жіночий медичний інститут (1910), а у 1921 р. організовано Харківський медичний інститут.

Біля джерел створення і розвитку Харківської терапевтичної школи стояли відомі професори кафедр терапевтичного профілю — В.Ф. Дрейсіг, І.Д. Книгін, Г.Ф. Брандейс, Ф.К. Альбрехт, П.О. Бутковський, К.А. Дюмонсі, І.Н. Станкевич, Я.С. Крем’янський, Д.Ф. Лямбль, В.Ф. Грубе, В.Г. Лашкевич, І.М. Оболенський, А.Х. Кузнєцов, Ф.М. Опенховський. Їх учні і послідовники — видатні клініцисти і вчені — професори П.І. Шатілов, К.М. Георгієвський, С.Г. Якушевич, Є.А. Черніков, С.Я. Штейнберг, В.М. Коган-Ясний, Р.І. Шарлай, Ю.Д. Шульга, В.Г. Почепцов, М.І. Штельмах, А.А. Дубинський зробили свій внесок у подальший розвиток терапії і виховали плеяду лікарів, вчених і організаторів охорони здоров’я, відданих медицині і науці. Це були яскраві, сильні особистості, мудрі вчителі, гуманні лікарі, допитливі дослідники і чудові організатори. Вони створили в Харкові потужний потенціал наукової медицини і першокласні лікувальні заклади.

З другої половини XX сторіччя розвиток української терапевтичної школи тісно пов’язаний з іменем академіка НАН України, Академії медичних наук України, Російської академії медичних наук, Героя Соціалістичної Праці, Героя України Любові Трохимівни Малої (1919–2003) — засновника і першого директора Інституту терапії АМН України.

Учителем Л.Т. Малої був професор Соломон Якович Штейнберг — видатний терапевт, учень М.Д. Стражеска. За спогадами Любові Трохимівни, це був талановитий учений із широким діапазоном наукових інтересів, чудовий, гуманний лікар, вимоглива, мудра, справедлива і щира людина. «Я глибоко поважала й щиро любила мого вчителя. Можна без перебільшення сказати, що у моїй творчій долі йому належить велика роль. Істинний вчитель проживає два життя — своє життя і життя свого учня. У С.Я. Штейнберга було розвинуто це почуття — жити життям своїх учнів, розуміти їх, допомагати, давати мудрі поради». Від професора Штейнберга Л.Т. Мала успадкувала почуття шани й любові між учителем і учнем. Вона пройшла великий шлях від маленької дівчинки з селянської родини до відомого вченого, педагога, лікаря з великої букви.

Навіть один тільки перелік звань та винагород, яких удостоєна Любов Трохимівна, переконливо свідчить про ту велику користь і вагомий внесок, який зроблено нею на теренах царини медицини для людей і в ім’я людей.

ЛЮБОВ ТРОХИМІВНА МАЛА

(1919–2003)
Герой України (1999)

Посмертно нагороджена Державною премією України в галузі науки і техніки 2003 р. за цикл наукових фундаментальних праць з кардіології.

Герой Соціалістичної Праці (1979).

Державна премія СРСР (1980).

Премія ім. С.І. Вавілова (1989), премії ім. М.Д. Стражеска (1983, 1997), премії ім. П.І. Шатілова (1981, 1983, 1987).

Академічна премія з клінічної медицини АМН України (1995).

Кавалер орденів: «Золотая Звезда» (2003), Держави (1999), Ярослава Мудрого V ступеня (1998), Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (1995), Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), Трудового Червоного Прапора (1960).

Славетний життєвий шлях академіка Л.Т. Малої, занесений до багатьох біографічних видань і енциклопедій, вражає навіть у стислому викладі.

Любов Трохимівна Мала народилася 13 січня 1919 р. у с. Копані Оріхівського району Запорізької області. Батько Трохим Євдокимович (1895–1945) і мати Катерина Григорівна (1895–1985) — селяни. У 1933–1938 рр. Л.Т. Мала навчалася на лікувальному факультеті Харківського медичного інституту. Свій трудовий шлях у медицині Любов Трохимівна розпочала лікарем амбулаторії та лікарні с. Петровеньки Іванківського району Луганської області. У 1941–1946 рр. — лікар фронтових госпіталів діючих Південного, Закавказького, Північно-Кавказького фронтів, заступник начальника сортувального евакогоспіталю, заступник начальника лікувального відділу Харківського військового округу. 1946–1949 рр. — клінічний ординатор, 1949–1952 рр. — асистент, 1952–1954 рр. — докторант, 1954–1955 рр. — доцент кафедри внутрішніх хвороб. У 1950 р. захистила кандидатську дисертацію за темою «Туберкулинодиагностика в клинике внутренних болезней», у 1954 р. — докторську дисертацію «Об изменениях сердечно-сосудистой системы при туберкулезе». З 1955 р. — професор, з цього ж року і до кінця життя — завідувач кафедри госпітальної терапії Харківського державного медичного університету. Засновник і директор Інституту терапії АМН України (1981–2003). З 2004 р. Інституту присвоєно її ім’я.

Фундаментальні та клінічні дослідження Любові Трохимівни завжди були спрямовані на вирішення найбільш актуальних проблем медицини. Її наукова спадщина — вагомий внесок у розвиток вітчизняної і світової медицини.

Основні наукові праці присвячені вивченню серцево-судинної системи при атеросклерозі, ролі нейрогуморальних механізмів регуляції у виникненні та прогресуванні захворювань серцево-судинної системи, у тому числі гіпертонічної хвороби серця, гострого інфаркту міокарда, недостатності кровообігу, проблемам клінічної фармакотерапії. Першою в Україні організувала кардіологічні відділення для хворих на гострий інфаркт міокарда, започаткувала й впровадила у практику систему поетапного лікування хворих на інфаркт міокарда, що включає стаціонарний, санаторно-курортний та амбулаторно-поліклінічний етапи. Під її керівництвом в Інституті терапії АМН України почались активні дослідження з проблем гастроентерології, пульмонології, нефрології, клінічної фармакології.

Автор понад 700 наукових праць, у тому числі 24 монографій, серед яких загальновідомі: «Рак легкого» (1965), «Ишемическая болезнь сердца у молодых» (1978), «Инфаркт миокарда» (1981), «Хроническая недостаточность кровообращения» (1994), «Сердечные гликозиды» (1996), «Эндотелиальная дисфункция при патологии сердечно-сосудистой системы» (2000), «Терапія» (2001), «Хроническая сердечная недостаточность» (2002). Наукові розробки Л.Т. Малої захищені 25 охоронними документами, у тому числі 5 авторськими свідоцтвами, 15 патентами України та 5 патентами Росії.

Підготувала 36 докторів та 188 кандидатів наук. Протягом понад 30 років (1972–2003) була незмінною головою спеціалізованої вченої ради з присудження вчених ступенів (з терапії, кардіології та педіатрії) при Харківському державному медичному університеті.

У 60-ті роки XX сторіччя, коли перше місце за поширеністю й інвалідизуючими наслідками посів туберкульоз, Любов Трохимівна займалася складними проблемами фтизіатрії. Надалі монографії «Диагностика и лечение болезней сердца и сосудов, обусловленных туберкулезом» (1969) вона вперше детально висвітлила проблеми специфічних та неспецифічних уражень усіх ланцюгів серцево-судинної системи при туберкульозі. У подальшому, коли за показниками поширеності й смертності в лідери вийшли ішемічна хвороба серця, у тому числі інфаркт міокарда і артеріальна гіпертензія, наукові дослідження були спрямовані на боротьбу з захворюваннями системи кровообігу.

Вихована на славнозвісних традиціях терапевтичної школи М.Д. Стражеска і Харківської терапевтичної школи, Л.Т. Мала була спроможною розвинути новий науковий напрямок, що став фундаментом створеної нею терапевтичної школи. Формування терапевтичної школи академіка Л.Т. Малої почалося в 1961 р., коли вона очолила кафедру госпітальної терапії Харківського медичного інституту. Основний напрямок наукових досліджень — вивчення системи нейрогуморальної регуляції організму при найбільш поширених захворюваннях внутрішніх органів. Головний предмет досліджень — серцево-судинна система. Особливе місце у наукових працях Л.Т. Малої посідає гострий інфаркт міокарда. З групою ентузіастів, своїх найближчих учнів і послідовників у 1967 р. на базі 27-ї клінічної лікарні вона організувала одне з перших в Україні спеціалізованих відділень для хворих на інфаркт міокарда з палатою інтенсивного спостереження. Для вирішення фундаментальних завдань кардіології Любов Трохимівна створює наукову проблемну кардіологічну лабораторію з профілактики й лікування гіпертонічної хвороби, атеросклерозу й ішемічної хвороби серця на базі кафедри. Окремі фрагменти досліджень, що проводить лабораторія, виконуються в тісному співробітництві із Всесоюзним кардіологічним науковим центром АМН СРСР під керівництвом Є.І. Чазова. За її ініціативою до структури кардіологічної допомоги населенню активно вводяться кардіологічні бригади швидкої допомоги, реабілітаційні відділення в лікарнях, приміський кардіологічний санаторій. З метою забезпечення вже існуючої структури єдиним методологічним і організаційним керівництвом у 1981 р. за ініціативи академіка Л.Т. Малої у Харкові організовано філію Київського НДІ кардіології ім. М.Д. Стражеска. Смертність від інфаркту міокарда в клініці філії в ці роки була вдвічі меншої, ніж у цілому по Україні. Паралельно зі створенням стрункої системи лікування захворювань серцево-судинної системи Любов Трохимівна велику увагу приділяє вихованню наукових кадрів. Її науковий колектив постійно поповнюється молодими талановитими лікарями, кращими випускниками Харківського медичного інституту і медичних вищих навчальних закладів України. Під її керівництвом вони визначають перспективи наукових досліджень у різноманітних галузях медицини — гастроентерології, кардіології, пульмонології, нефрології. У вирішенні багатьох завдань Л.Т. Мала та її учні плідно співпрацюють з відомими вченими України і Росії.

Талант учителя завжди віддзеркалюється в справах його учнів. Талант Л.Т. Малої значною мірою полягав в умінні об’єднати навколо себе талановитих учнів і послідовників. Крім імен, які зазначені в цій статті, згадаємо безпосередніх учнів академіка Л.Т. Малої, які сьогодні є відомими вченими, організаторами і керівниками медичної науки і практичної охорони здоров’я, директорами наукових установ, завідувачами кафедр терапевтичного профілю медичних університетів країни, Харківського національного медичного університету і Харківської академії післядипломної освіти:

— Анатолій Дмитрович Візір (помер у 2002 р.) — відомий терапевт, академік НАНУ і АМН України, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри пропедевтики, до 2002 р. — ректор Запорізького медичного університету.

— Віталій Федорович Москаленко — член-кореспондент АМН України, міністр охорони здоров’я України (2000–2002), нині ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

— Олександр Миколайович Біловол— член-кореспондент АМН України, заслужений лікар України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, народний депутат Верховної Ради України двох скликань, перший заступник міністра охорони здоров’я України.

— Євген Якович Ніколенко — доктор медичних наук, професор, директор «Харківського НДІ гігієни праці і професійних захворювань ХНМУ».

— Михайло Антонович Власенко — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри терапії і нефрології ХМАПО.

— Ольга Миколаївна Ковальова — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 ХНМУ.

— Інна Федорівна Костюк — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри внутрішніх і професійних хвороб ХНМУ.

— Павло Григорович Кравчун — доктор медичних наук, професор, академік АН вищої освіти України, завідувач кафедри госпітальної терапії, клінічної імунології і алергології.

— Олексій Миколайович Корж — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри сімейної медицини ХМАПО.

— Дмитро Васильович Карамишев — завідувач кафедри менеджменту Національного фармацевтичного університету.

— Віра Йосипівна Целуйко — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри кардіології і функціональної діагностики ХМАПО.

— Микола Іванович Яблучанський — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри внутрішньої медицини факультету фундаментальної медицини Харківського національного університету ім. В.Н. Карабіна.

Академік Л.Т. Мала, хоча й була, за визначенням Є.М. Тарєєва, «кардіологом першого рангу», не замикалася на кардіології. Її інтереси охоплювали терапію в цілому як базову медичну дисципліну, засновану на принципі цілісності організму. У 1986 р. здійснилася її мрія і справа всього життя — філію реорганізовано в Харківський НДІ терапії (нині ДУ «Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України»). В інституті, крім вже існуючого кардіологічного, відкриті клінічні відділення гастроентерології, пульмонології, нефрології. Під керівництвом Л.Т. Малої починається всебічне вивчення причин хронізації захворювань внутрішніх органів, а також розробка методів ранньої діагностики, лікування і профілактики найбільш поширених захворювань серцево-судинної системи, органів дихання, захворювань шлунково-кишкового тракту і нирок із упровадженням результатів досліджень у практику охорони здоров’я.

Ще за часи директорства Любові Трохимівни інститут став одним із головних закладів у системі Академії медичних наук і Міністерства охорони здоров’я України, де займаються фундаментальними і прикладними науковими дослідженнями в терапії, розробкою методів оптимальної фармакотерапії основних захворювань терапевтичного профілю, вирішенням проблем епідеміології хронічних неінфекційних захворювань і оптимізації їх багатофакторної профілактики.

За нашого часу Інститут терапії розвинувся у крупний науково-дослідний і клініко-діагностичний центр, який з честю носить ім’я засновника і першого директора академіка Л.Т. Малої. Про вагомий внесок учених інституту в діагностику, лікування і профілактику внутрішніх хвороб свідчить видання 56 монографій, 103 методичних рекомендацій, понад 1,4 тисячі журнальних статей, 238 авторських свідоцтв, патентів України та Російської Федерації. Вчені інституту представляють українську медичну науку на міжнародних форумах всесвітнього значення, плідно працюють в українських і міжнародних медичних товариствах.

Колектив Інституту терапії — це потужна команда, яка складається з талановитих вчених, висококваліфікованих лікарів, відданих своїй справі, і турботливого медичного персоналу. Серед 460 співробітників інституту 56 докторів і кандидатів медичних наук.

Сьогодні в стінах інституту плідно працює когорта найвідданіших учнів Любові Трохимівни, відомих учених, у співпраці з якими вона створювала інститут і завдяки науковим досягненням зараз продовжує свої славетні традиції Школа терапевтів академіка Л.Т. Малої:

— Олег Якович Бабак — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, директор ДУ «Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України», завідувач кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології Харківського національного медичного університету.

— Володимир Іванович Волков — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач відділу атеросклерозу та ішемічної хвороби серця.

— Сергій Миколайович Коваль — доктор медичних наук, професор, завідувач відділом артеріальної гіпертензії.

— Іван Іванович Топчій — доктор медичних наук, професор, завідувач відділом нефрології.

— Галина Дмитрівна Фадєєнко — доктор медичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України», професор кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології Харківського національного медичного університету.

— Ірина Іванівна Єрмакович — доктор медичних наук, професор, головний позаштатний спеціаліст з кардіології Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації, завідувач відділу популяційних досліджень.

— Ігор Костянтинович Кондаков — доктор медичних наук, завідувач лабораторії експериментальної та клінічної морфології.

— Микола Павлович Копиця — доктор медичних наук, заслужений лікар України, завідувач відділу гострого інфаркту міокарда.

— Юрій Степанович Рудик — доктор медичних наук, завідувач відділу клінічної фармакології та фармакотерапії та багато інших.

Зберігаючи традиції терапевтичної школи академіка Л.Т. Малої, науковий колектив інституту займається подальшим дослідженням нейрогуморальних механізмів розвитку основних терапевтичних захворювань.

Ще за часи керівництва академіка Л.Т. Малої в Інституті терапії проводились інтенсивні проблемні дослідження в галузі гастроентерології. Академік Мала не побоювалася довіряти розробку актуальних питань талановитій молоді. Її блискучий дар обирати перспективні напрямки досліджень, найболючіші питання, що вимагали наукового вирішення, сприяли стрімкому розвитку і становленню оригінальної гастроентерологічної школи, яка швидко зміцніла і набула авторитету. Очолив школу талановитий учень і послідовник Л.Т. Малої Олег Якович Бабак.

Трудовий шлях Олега Яковича Бабака пов’язаний з Інститутом терапії АМН України. У стінах інституту відбулося його становлення як клініциста, організатора, вченого.

Наукові інтереси О.Я. Бабака охоплюють широке коло питань. Ним отримано пріоритетні результати в дослідженнях системного ураження вірусом гепатиту В не тільки тканини печінки, а й лейкоцитів крові та клітин кісткового мозку, виявлено різні типи фіброзуючих реакцій в тканині печінки при хронічних вірусних гепатитах В і С, впроваджено неінвазивну діагностику ранніх форм передраку і раку шлунку. Під його керівництвом визначено комплексний вплив малих доз іонізуючої радіації у ліквідаторів ЧАЕС на гастроінтестинальну систему організму, вивчено функціональні особливості шлунково-кишкового тракту в пацієнтів із захворюваннями, обумовленими порушенням обміну речовин (цукровий діабет, ожиріння, метаболічний синдром), вивчена роль системи прозапальних і профіброгенних цитокінів у розвитку та прогресуванні хронічних вірусних гепатитів. Доведено, що при вірусних ураженнях печінки відбувається порушення балансу цитокінів із різним механізмом дії. Відзначено дисбаланс умісту цитокінів із переважно прозапальною дією у пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом В, тоді як у хворих на хронічний вірусний гепатит С переважають профіброгенні фактори зростання.

Монографія О.Я. Бабака «Хронические гепатиты» (1999) стала настільною книгою багатьох лікарів. Дослідження питань гастроезофагеальної рефлюксної хвороби викладено в монографії О.Я. Бабака в співавторстві з професором Г.Д. Фадєєнко «Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь» (2000), що стала першою в Україні.

Автор понад 500 наукових праць, 12 монографій та понад 30 винаходів.

Голова республіканської проблемної комісії «Терапія», президент Українського відділення Всесвітнього товариства гастроентерологів (UEGW), віце-президент Асоціації гастроентерологів України, член президії правління Українського товариства терапевтів, головний редактор фахових видань «Сучасна гастроентерологія» та «Український терапевтичний журнал».

Наукові досягнення гастроентерологічного напрямку «школи терапевтів академіка Л.Т. Малої тісно пов’язані і з ім’ям Галини Дмитрівни Фадєєнко.

Г.Д. Фадєєнко — учениця Л.Т. Малої і О.Я. Бабака, доктор медичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України», професор кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології Харківського національного медичного університету, перманентний секретар Українського відділення Всесвітньої асоціації гастроентерологів, член президії правління Української асоціації гастроентерологів, голова Харківського товариства гастроентерологів, член правління Українського товариства терапевтів.

Наукові інтереси стосуються вивчення кислотозалежних захворювань, функціональних розладів органів травлення, ролі органів травлення у формуванні патологічного кола при надлишковій вазі.

Автор 6 монографій та понад 250 наукових праць.

Завдяки науковим надбанням Г.Д. Фадєєнко вперше на підставі власних досліджень було науково обгрунтовано і створено програму й алгоритм завчасної діагностики, прогнозування та превентивного лікування ускладнень виразкової хвороби — довготривалого загоювання, рецидивування, кровотеч, перфорації, пенетрації виразок шлунка і дванадцятипалої кишки.

Професором Г.Д. Фадєєнко вперше в Україні була апробована і впроваджена в практичну роботу лікувальних закладів експрес-методика визначення бактерій Helicobacter pylori — головного фактора розвитку хронічного гастриту та виразкової хвороби у мазках-відбитках та за допомогою стул-тесту. Вивчено мікробний склад шлунка при виразковій хворобі та мікробне співвідношення за наявності Helicobacter pylori.

Підготувала 5 кандидатів медичних наук.

За значний особистий внесок у наукову і науково-організаційну діяльність, розвиток охорони здоров’я професор Г.Д. Фадєєнко нагороджена почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я і президії АМН України (2007).

Школа академіка Л.Т. Малої продовжує глибокі дослідження в кардіології, розпочаті Л.Т. Малою, — всебічне вивчення ролі різних факторів розвитку і прогресування серцево-судинних захворювань, таких як гострий інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність. Розробки у цій галузі проводять відомі кардіологи професор Володимир Іванович Волков і доктор медичних наук Микола Павлович Копиця.

Володимир Іванович Волков — учень і послідовник академіка Л.Т. Малої, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу атеросклерозу та ішемічної хвороби серця ДУ «Інститут терапії імені Л.Т. Малої АМН України», заслужений діяч науки і техніки України, член Європейської спілки кардіологів, член Робочої групи з атеросклерозу та ішемічної хвороби серця Українського товариства кардіологів.

Творче співробітництво маститого професора Малої і молодого лікаря розпочалось у 1965 р., коли Володимир Іванович став клінічним ординатором кафедри госпітальної терапії Харківського медичного інституту. Після захисту кандидатської і докторської дисертацій В.І. Волков стає вчителем для багатьох молодих науковців. Під його керівництвом у колективі виконано і захищено 4 докторські та 35 кандидатських дисертацій.

Автор понад 250 наукових праць, 12 методичних рекомендацій, 27 винаходів, у тому числі запатентованих. Монографія в співавторстві з Л.Т. Малою «Ишемическая болезнь сердца у молодых» (1978) отримала високу оцінку старійшини російської терапевтичної школи Є.М. Тарєєва: «Достичь такого владения предметом и совершенства изложения, простоты, доходчивости, кратких формулировок при полной убедительности, каких удалось Вашему таланту, думаю, никому из современных наших кардиологов невозможно».

З 1980 р. і дотепер Володимир Іванович є незмінним керівником відділу атеросклерозу та його ускладнень (нині відділу атеросклерозу та ішемічної хвороби серця) Інституту терапії.

Основним науковим напрямком досліджень колективу, який очолює В.І. Волков, є вивчення ролі ендотелійзалежних, імунозапальних і тромбоцитарних механізмів прогресування атеросклерозу, а також реалізація терапевтичних ефектів через ці механізми та розробка методів лікування ішемічної хвороби серця.

Колектив відділу під керівництвом професора Волкова одним із перших в Україні розпочав дослідження ролі функціонального стану ендотелію у виникненні атеросклеротичного ураження. Розпочаті ще під час утворення відділу дослідження ролі вазоактивних ейкозаноїдів у атерогенезі згодом, після відкриття інших вазоактивних речовин, стали основою поняття «ендотеліальної дисфункції», що нині привертає найбільшу увагу спеціалістів з ІХС. За цикл наукових праць «Дослідження фундаментальних механізмів дії оксиду азоту на серцево-судинну систему як основи патогенетичного лікування захворювання», що було розпочато під керівництвом академіка Л.Т. Малої, у 2003 р. науковцям було присуджено Державну премію України.

Науковий колектив відділу гострого інфаркту міокарда, який очолювала Любов Трохимівна, а нині очолює її вихованець, заслужений лікар України, доктор медичних наук Микола Павлович Копиця, традиційно продовжив обраний нею багато років тому напрямок наукових досліджень — вивчення нейрогуморальних механізмів гострих коронарних станів.

Ще в 1984 р. під керівництвом Л.Т. Малої вперше у Харківському регіоні хворим на інфаркт міокарда стали проводити системний тромболізис препаратом стрептаза.

З 1993 р. під егідою Європейського товариства кардіологів проводилися дослідження EMIP-FR, BIRD, ZOF-07, HERO-2, EXTRACT-TIMI, EPHESUS, EPLA та інші.

Результатом наукової діяльності колективу стало опублікування 2 монографій, 175 наукових статей, отримано 6 патентів України, захищено 1 докторську та 14 кандидатських дисертацій.

З 1993 р. в Інституті терапії виконуються дослідження в галузі нефрології. Їх очолює учень Л.Т. Малої і В.І. Волкова, доктор медичних наук, професор, член правління Асоціації нефрологів України, член спеціалізованої вченої ради при Інституті нефрології АМН України, завідувач відділу нефрології Іван Іванович Топчій.

Основний науковий напрямок — вивчення функціональної активності формених елементів крові і клітин судинного ендотелію у хворих із запальними захворюваннями нирок і незапальними прогресуючими нефропатіями, їхньої ролі в змінах імунного статусу, тромбоцитарного і плазменного компонентів системи гемостазу при різноманітних формах патології нирок, дослідження систем регуляції артеріального тиску при дисфункції судинного ендотелію і становленні нефрогенної гіпертензії.

Під керівництвом професора І.І. Топчія вперше були встановлені ознаки пошкодження ендотелію при хронічній хворобі нирок, що відображають загальнобіологічні механізми порушення ендотеліального бар’єру в клініці внутрішніх хвороб та дозволять у майбутньому розробити методи діагностики і профілактики васкулопатій при різних захворюваннях внутрішніх органів.

Наукові дослідження були покладені в основу 9 дисертаційних робіт: 1 — на ступінь доктора медичних наук, 8 — на наукову ступінь кандидата медичних наук.

Результати наукових пошуків у галузі нефрології відображено в 300 наукових працях, 7 методичних рекомендаціях і підтверджено 14 патентами України на винаходи.

Роботу щодо боротьби з гіпертонічної хворобою очолює учень Л.Т. Малої доктор медичних наук, професор, завідувач відділу артеріальної гіпертонії, член правління Української асоціації кардіологів, член Європейського товариства кардіологів Сергій Миколайович Коваль.

Наукова діяльність під керівництвом професора С.М. Коваля спрямована на вивчення проблем патогенезу, лікування та профілактики гіпертонічної хвороби та симптоматичних артеріальних гіпертензій. Під його керівництвом колектив продовжує розробку основних наукових напрямків досліджень, започаткованих академіком Л.Т. Малою.

Понад 500 наукових праць, 3 монографії, 15 методичних рекомендацій, 38 авторських свідоцтв і патентів України на винаходи, 2 докторські і 20 кандидатських дисертацій — таким є на сьогодні внесок професора С.М. Коваля і його колективу в медичну науку. С.М. Коваль — співавтор Рекомендацій Українського товариства кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. Колектив відділу є одним із ініціаторів створення в Україні Національної програми профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, проводить велику роботу щодо її виконання.

Робота колективу відзначена бронзовою медаллю та дипломами I, II та III ступенів ВДНГ (1983, 1984, 1986, 1987), дипломами Української асоціації кардіологів (1996, 2000), дипломами і преміями АМН України (1999–2001), грамотами та дипломами Харківського медичного товариства (1988, 1990, 1992, 1996, 2003), дипломом I ступеня оргкомітету виставки «Наука Харківщини — 2000». Завідувач відділу нагороджений дипломом АМН України (2000), медаллю АМН України ім. академіка М.Д. Стражеска «За заслуги в здравоохранении» (2001); дипломом ім. В.Я. Данилевського ХМТ (2005), Почесною грамотою Харківського міського голови (2005).

За останні роки науковцями вперше в Україні були встановлені основні закономірності змін у продукції регуляторних пептидів (нейропептиду У), гормонів жирової тканини (лептину, адипонектину), факторів росту (інсуліноподібного фактору росту 1 та трансформуючого фактора росту β-1) при гіпертонічній хворобі на різних стадіях розвитку та при її перебігу на фоні метаболічного синдрому і цукрового діабету 2-го типу.

Суттєвий внесок був зроблений у вивчення процесів патологічної перебудови серця та судин у хворих на гіпертонічну хворобу і цукровий діабет 2-го типу.

У рамках виконання Національної програми профілактики та лікування артеріальної гіпертензії проведено дослідження з виявлення найбільш характерних поєднань гіпертонічної хвороби із патологією внутрішніх органів, аналізу якості діагностики та лікування хворих на артеріальну гіпертензію і супутні захворювання на амбулаторно-поліклінічному етапі. Результати дослідження покладено в основу рекомендацій для практичних лікарів щодо особливостей антигіпертензивної терапії на фоні найбільш поширених коморбідних захворювань.

Науковцями відділу створено Харківський обласний центр профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, що здійснює науково-методичне керівництво Національною програмою боротьби з артеріальною гіпертензією в Харківському регіоні та надає лікувальну і консультативну допомогу цій категорії хворих.

Тільки за останні 5 років співробітниками відділу опубліковано 2 монографії, 5 методичних рекомендацій, понад 70 статей, отримано 12 патентів на винаходи. Під керівництвом професора С.М. Коваля захищено 8 кандидатських дисертацій.

Уже понад 25 років в інституті проводяться започатковані академіком Л.Т. Малою епідеміологічні дослідження і розробка засобів профілактики неінфекційних захворювань. Під керівництвом Л.Т. Малої виконувалися міжнародні програми «Многофакторная профилактика ишемической болезни сердца» та «Интегрированная профилактика основных терапевтических заболеваний». У межах міжнародної програми CINDI-Україна проводилися дослідження щодо ефективних засобів первинної та вторинної профілактики хронічних неінфекційних захворювань на підставі виявлення їх факторів ризику та ранніх клінічних ознак. За результатами роботи розроблено методики первинного і вторинного профілактичного втручання на популяційному, сімейному й індивідуальному рівнях, що спрямовані на поліпшення якості життя та удосконалення управління епідеміологічною ситуацією в регіоні.

Очолює науковий напрямок доктор медичних наук, завідувач відділу популяційних досліджень, головний позаштатний спеціаліст із кардіології Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації Ірина Іванівна Єрмакович.

Під керівництвом І.І. Єрмакович виконані дослідження щодо визначення епідеміологічних аспектів метаболічного синдрому Х у популяціях Харківського регіону для розробки найбільш ефективних методів попередження його розвитку, проводиться дослідження стосовно організаційного, економічного обгрунтування національних витрат з метою забезпечення хворих на метаболічний синдром лікарськими засобами вітчизняного виробництва.

За результатами наукової роботи опубліковано монографію, понад 270 наукових праць, у тому числі 14 методичних рекомендацій. Отримано 8 патентів України, захищено 4 дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, 5 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. За винахідницьку діяльність колектив нагороджено 4 дипломами II ступеня в конкурсі винахідників, а також премією ім. П.І. Шатілова і дипломами Харківського медичного товариства.

Особливе місце в наукових дослідженнях інституту посідають проблеми фармакотерапії захворювань внутрішніх органів. З моменту організації інститут є базою Фармакологічного комітету, з 2001 р. — центром досліджень біоеквівалентності лікарських засобів. Наукова робота щодо проблем клінічної фармакології і фармакотерапії, фундаментальні і прикладні клініко-фармакологічні дослідження, перехід до принципів доказової медицини спочатку проводилася під керівництвом учня Л.Т. Малої кандидата медичних наук Олексія Валентиновича Жмуро, нині — під керівництвом учня Л.Т. Малої і В.І. Волкова, доктора медичних наук, члена Європейської спілки кардіологів, члена асоціації Drug Information Association, завідувача відділу клінічної фармакології і фармакотерапії, лауреата премії Кабінету Міністрів України Юрія Степановича Рудика.

В останні роки у результаті дослідження взаємозв’язку маркерів апоптозу з трофологічним статусом хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) та розробки диференційованої фармакотерапії захворювання розраховано дискримінантну модель хворих на ХСН із різним трофологічним статусом.

За результатами наукової діяльності цього напрямку опубліковано 2 монографії, 1 підручник, понад 200 статей у наукових медичних журналах, захищено 7 кандидатських і 1 докторську дисертації. Отримано 9 авторських свідоцтв та патентів України. За активну наукову працю в галузі фармакотерапії в геронтології і геріатрії співробітники С.М. Пивовар (2003) і Л.Б. Ушкварок (2004) були нагороджені премією ім. академіка В.В. Фролькіса для молодих вчених.

З моменту заснування та до сьогодні дослідження в галузі пульмонології виконуються під керівництвом учня Л.Т. Малої — кандидата медичних наук, члена Асоціації фтизіатрів та пульмонологів України, завідувача відділу пульмонології Володимира В’ячеславовича Єфімова.

Основний науковий напрямок — розробка і впровадження нових ефективних методів ранньої діагностики і терапії обструктивних захворювань легень, профілактика хронізації захворювань органів дихання.

У роботі використовуються методи дослідження клітинного і гуморального імунітету, радіоімунні та імуноферментні методи визначення концентрації ейкозаноїдів і цитокинів у бронхіальному вмісті, показників функції ендотелію (оксиду азоту, ендотеліну 1, катепсину G, еластаз) у крові, комп’ютерна спірографія, пульсоксиметрія, інгаляційні провокаційні тести.

За результатами наукових досліджень у галузі пульмонології за останні роки опубліковано понад 100 наукових праць, 5 методичних рекомендацій, отримано 7 авторських свідоцтв і патентів України.

Одразу після створення в інституті лабораторії експериментальної та клінічної морфології (1980) її очолив доктор медичних наук, професор Микола Іванович Яблучанський. З 1993 р. лабораторію очолює доктор медичних наук, учень Л.Т. Малої Ігор Костянтинович Кондаков. Під його керівництвом проводяться наукові експериментальні дослідження в клініці внутрішніх хвороб, впроваджені методи растрової та трансмісійної електронної мікроскопії, гістохімічної та імуногістохімічної морфології, а також метод короткострокової культури клітин та тканин.

У співробітництві з Інститутом проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України розширені дослідження ролі пінеальної залози в розвитку експериментального атеросклерозу.

З відкриттям провідної ролі Helicobacter pylori у розвитку хронічного атрофічного гастриту, виразкової хвороби шлунка, передракових і ракових захворювань шлунка в рамках наукових досліджень з гастроентерології під керівництвом О.Я. Бабака і Г.Д. Фадєєнко розпочаті дослідження в цьому напрямку. З використанням комп’ютерного морфометричного аналізу встановлені особливості розвитку хронічного атрофічного гастриту, асоційованого з хелікобактерною інфекцією. Розроблено і запропоновано морфометричний алгоритм діагностики ступеня тяжкості перебігу атрофічного гастриту. При порівняльному аналізі гастробіоптатів, узятих у хворих до і після стандартної ерадикаційної терапії, виділено три морфологічних варіанти захворювання: чутливий до проведеної терапії, індиферентний і такий, що швидко перебігає (незалежно від проведеного лікування).

Проводяться дослідження ролі порушень популяційного складу лейкоцитів периферичної крові в розвитку гломерулопатій. З використанням сучасних морфологічних і імуногістохімічних методів встановлено, що хронізація і прогресування основних нефропатій пов’язані з порушеннями популяційного складу лейкоцитів крові і збільшенням кількості лейкоцитів, що знаходяться в стані апоптозу. Науковцями лабораторії продовжуються дослідження ролі цукрового діабету в розвитку як діабетичної нефропатії, так і прискореного прогресування атеросклерозу людини.

За часів діяльності лабораторії видано 5 монографій, опубліковано 180 наукових статей. На нові способи діагностики отримано 19 патентів України, захищено 2 докторські дисертації.

У 2001–2007 рр. співробітниками Інституту проведено 19 міжрегіональних науково-практичних конференцій в 19 областях України: Полтавській, Івано-Франківській (2004); Херсонській, Миколаївській, Кіровоградській, Чернігівській, Львівській (2005); Вінницькій, Рівненській, Дніпропетровській, Миколаївській (2006); Хмельницькій, Черкаській, Одеській, Закарпатській (2007).

Важливим напрямком організаційно-методичної роботи є впровадження наукових розробок інституту в роботу лікувально-профілактичних закладів України. Тільки за останні 5 років у роботу лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я впроваджено 436 розробок інституту за новими та удосконаленими методами профілактики та лікування захворювань внутрішніх органів.

Усі дослідження проводяться на сучасному високоінформативному обладнанні, а саме: спіральному комп’ютерному томографі з лазерною проявною камерою; цифровому рентгенологічному апараті з автоматичною проявною камерою; ультразвукових сканерах з кольоровими допплерами, відеоендоскопічних системах; комплексі для холтерівського моніторування артеріального тиску та електрокардіографах.

Любов Трохимівна з великою повагою ставилася до своїх попередників і вчителів — корифеїв вітчизняної терапевтичної школи. У своїх планах і звершеннях вона завжди намагалася бути гідною послідовницею мудрих і великих учителів — представників української терапевтичної науки, лікарів з великої букви М.Д. Стражеска, Ф.Г. Яновського, П.І. Шатілова, І.М. Оболенського, Д.Ф. Лямбля, С.Г. Якушевича, К.М. Георгієвського, В.М. Коган-Ясного, С.Я. Штейнберга та інших. Живописна портретна галерея цих незабутніх особистостей та експозиція їх наукових праць заклали початок створення музею. Експозиція музею відображає періоди становлення Інституту терапії, його розвитку і здобутки. Створений за ініціативою Л.Т. Малої і співробітників інституту музей став не тільки пам’яттю про Великого лікаря, але й свідченням того, що життя, присвячене служінню людині, завжди лишає слід у серцях людей і в пам’яті поколінь.

Зимовий сад інституту є справжньою «фабрикою кисню» у стінах клініки. Цей затишний зелений куточок завжди зігріває душу і серце тих, хто приходить сюди. Атмосфера комфорту і тепла, яку відчувають тут пацієнти, відтворює гармонію і дає можливість забути про хвороби.

Сьогодні учні Л.Т. Малої спрямовують свою діяльність на вирішення злободенних проблем основної медичної дисципліни — терапії, наполегливо дотримуючись курсу поєднання фундаментальності і глибини досліджень із можливістю їх широкого практичного застосування для зміцнення здоров’я людини. В основі успішного вирішення цих завдань — продовження славнозвісних традицій Харківської терапевтичної школи.