Журнал «Внутренняя медицина» 2(8) 2008
Вернуться к номеру
Маестро вітчизняної нейрохірургії — академік Юрій Панасович Зозуля
Рубрики: Хирургия
Разделы: История медицины
Версия для печати
Юрій Панасович Зозуля — постать, добре знана не лише на просторах колишнього СРСР, а й далеко за його межами. Він є свідком та безпосереднім учасником становлення та розвитку нейрохірургії як науки та прикладної медицини, розвитку новітніх технологій у цьому надзвичайно складному розділі медицини, якому він приділив понад 50 найкращих років свого життя. Сам Юрій Панасович говорить: «Якщо зіставляти всі хірургічні технології, які були і як потім розвивались, то вони змінювались на моїх очах».
А привели у нейрохірургію Юрія Панасовича збіг обставин та інтуїція — спочатку його зацікавили лекції ректора Вінницького медичного інституту І.Я. Дейнеки, присвячені лікуванню ушкоджень головного мозку, а згодом, як відзначав сам Юрій Панасович, «склад мислення був завжди схильний до точних наук, до розкриття певних механізмів, і це відклало якийсь відбиток на всю подальшу діяльність. У мене завжди була схильність до активних дій, розкриття розуміння механізмів, а тому саме таке фізіологічно-патофізіологічне мислення, безумовно, вплинуло на мою наукову роботу». Тому після закінчення навчання в 1950 році з відзнакою майбутній нейрохірург залишив рідну домівку й переїхав до ще не відбудованого після війни Києва працювати у щойно реорганізований Київський науково-дослідний інститут нейрохірургії. Слід зазначити, що про нейрохірургію в ті роки взагалі мало хто знав, а у вузах навіть не читали факультативних лекцій із нейрохірургії. Однак вибір серця молодого вченого Юрія Зозулі став сенсом його життя, його здобутком, науковим пошуком і здійсненням його мрій.
Великий вплив на становлення Юрія Панасовича як видатного нейрохірурга справив тодішній директор новоствореного Інституту професор О.І. Арутюнов, який завжди казав: «Ви повинні опанувати не тільки нейрохірургію, це комплексна спеціальність, це фізіологія, це анатомія, це неврологія і таке інше, щоб ви це все знали». Він одразу помітив у молодому співробітнику неабиякі здібності та доручив виконання нової роботи з вивчення туберкулом головного мозку — у повоєнні роки туберкульоз був важливою медичною і соціальною проблемою. Згодом ця наукова робота стала темою кандидатської дисертації, захищеної в 1954 році. Надалі кандидатська дисертація лягла в основу першої монографії Юрія Панасовича, що побачила світ у 1959 році: О.І. Арутюнов, Ю.П. Зозуля, С.С. Оганесян «Туберкуломи головного мозку». У цей самий період Юрій Панасович працював нейрохірургом дитячої клініки (з 1950 по 1953 рік), а з 1955 року обіймав посаду головного лікаря Інституту нейрохірургії. На цей час припадає підготовка докторської дисертації з надзвичайно важливої проблеми — кровопостачання пухлин головного мозку і зміни мозкового кровообігу. Тоді це була надзвичайно складна й важка в технічному плані наукова робота. Треба було осягнути й осмислити питання нейроонкології, патофізіології мозкового кровообігу і, за необхідності, розробити складні методи його дослідження. Молодий вчений блискуче впорався з цією темою і 1966 році захистив докторську дисертацію. Надалі дві кардинальні проблеми нейрохірургії — нейроонкологія й судинна патологія головного мозку — стали основними в науковій діяльності Юрія Панасовича. Так, ще в далекому 1956 році він очолив одне з найбільших відділень Київського науково-дослідного інституту — I нейроонкологічне відділення, у якому виконувались унікальні на той час операції з видалення найбільш складних пухлин — менінгеом, аденом гіпофіза, пухлин задньої черепної ямки, неврином слухового нерва, а також видалення пухлин із важкодоступних зон — пухлин основи черепу.
1964 рік став роком кардинальних змін в інституті. Саме тоді першого директора Інституту нейрохірургії АМН СРСР О.І. Арутюнова запросили до Москви, де він очолив Московський науково-дослідний інститут нейрохірургії, який на той час був головним у країні. Директором Київського науково-дослідного інституту нейрохірургії було обрано професора А.П. Ромоданова, а його заступником із наукової роботи став Юрій Панасович Зозуля. На посаді заступника директора Ю.П. Зозуля координував усю наукову роботу в Інституті — це й питання нейротравми, нейроонкології, судинної нейрохірургії, дитячої та спінальної нейрохірургії. Однак незважаючи на величезну завантаженість науковою роботою, Юрій Панасович практично не виходив з операційної. Через його золоті руки і скальпель проходили найбільш тяжкі хворі з нейроонкологічними захворюваннями. Кількість їх уже тоді перевищила тисячі...
Тандем двох найвидатніших нейрохірургів — А.П. Ромоданова і Ю.П. Зозулі співпрацював протягом 29 років, аж до 1993 року, коли пішов із життя А.П. Ромоданов. Того року на посаду директора Інституту було обрано Юрія Панасовича. Минули роки постійного наукового пошуку, невтомної надлюдської праці. І сьогодні Юрій Панасович залишається директором Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України», є заслуженим діячем науки і техніки, професором, членом-кореспондентом НАН і академіком АМН України, лауреатом двох державних премій, Президентом Української асоціації нейрохірургів, членом Всесвітньої і Європейської асоціації нейрохірургів. А ще на його рахунку тисячі прооперованих пацієнтів та врятованих життів...
Здавалося б, він досягнув усього, чого може прагнути людина. Однак, залишаючись вірним обраному напряму нейрохірургії, Юрій Панасович і понині плідно працює. Для того щоб перерахувати його досягнення, новаторські ідеї, не вистачить сторінок нашого видання. Перерахуємо лише найбільш значущі: Юрій Панасович одним із перших в Україні запровадив у нейрохірургію мікрохірургічну техніку, що значно розширило можливості оперативних втручань у хворих із важкодоступним ураженням базальних відділів мозку і суттєво підвищило ефективність операцій. Під його керівництвом розроблені мікрохірургічні методи лікування пухлин краніобазальної локалізації, неврином слухового нерва, краніофарингіом, нові технології реваскуляризаційної мікросудинної нейрохірургії при ішемічному інсульті. Юрій Панасович є піонером у впровадженні в нейрохірургію лазерного випромінювання. Основні напрями наукових розробок Ю.П. Зозулі — нейроонкологія, вивчення біомолекулярних та генетичних механізмів розвитку пухлин мозку, клінічна патофізіологія мозкового кровообігу, судинна нейрохірургія, проблеми нейротрансплантації, розробка методів міні-інвазивних втручань при різних видах патології головного та спинного мозку. На посаді віце-президента АМН України відповідає за розробку наукових клінічних та хірургічних напрямків в установах академії протягом всіх 15 років існування АМН України.
Продовжуючи починання академіка А.І. Арутюнова та академіка А.П. Ромоданова, Юрій Панасович очолив і продовжує вдосконалювати українську нейрохірургічну школу, а свій багатий науковий та практичний досвід щедро передає своїм учням. Підсумком багаторічної роботи Юрія Панасовича є підготовка 25 кандидатів та 14 докторів наук. Саме в цьому розкрився талант Ю.П. Зозулі як наукового керівника, вченого, педагога, який залучає найкращі, найсучасніші досягнення медико-біологічних наук для розкриття механізмів розвитку патологічних процесів у нервовій системі і подальшого розв’язання проблем нейрохірургії.
Ю.П. Зозулю по праву можна зарахувати до нейрохірургів, майстерність рук яких обдарована природою, відшліфована результатом копіткої важкої роботи, великого досвіду, нескінченних тренувань. Це людина високої культури, енциклопедичних знань, відточеного до філігранності практичного хірургічного вміння. Йому притаманні висока працездатність, принциповість, вимогливе ставлення до себе та оточуючих, доброта, уважне й доброзичливе ставлення до людей незалежно від їх соціального становища і характеру, прагнення стати в нагоді всім, хто потребує його допомоги.