Архив офтальмологии Украины Том 7, №2, 2019

Вступ

Останніми роками проблема безпеки ліків стає однією з проблем охорони здоров’я у світі. Прийом будь-якого лікарського засобу пов’язаний з ризиком. Це можна пояснити сенсибілізацією людей до хімічних і біологічних речовин, що зростає, нераціональним застосуванням ліків, взаємодією препаратів один з одним і з біологічно активними добавками та ін. Внаслідок цього у багатьох пацієнтів виникають тяжкі, часом незворотні ускладнення, зростає кількість госпіталізацій і летальних результатів, викликаних фармакотерапією. В розвитку побічних ефектів важливе місце займає також самолікування. Це стосується не лише сильнодіючих сучасних препаратів, але і нешкідливих засобів.

Лікарські ускладнення стали не тільки серйозною медичною та соціальною, але і великою економічною проблемою. Витрати, пов’язані з ними, в деяких країнах становлять до 15–20 % бюджету охорони здоров’я.

При лікуванні офтальмологічних і системних захворювань у пацієнтів можуть виникнути різні ускладнення як результат побічної дії лікарських засобів, які проявляються у вигляді звуження поля зору, погіршення якості зору, розвитку тієї чи іншої патології зору. Через це знання щодо небезпеки ліків є актуальними при лікуванні як офтальмологічних, так і системних захворювань.

Метою роботи було проведення бібліосемантичного аналізу джерел літератури і власних досліджень авторів щодо офтальмологічних ускладнень як результату побічної дії лікарських засобів. Використовувалися бібліосемантичний, аналітичний, експериментальний, логічний, узагальнюючий, статистичний методи.

Результати та обговорення

Побічні реакції лікарських засобів можна класифікувати за різними проявами. Існує велика різноманітність класифікацій побічних реакцій ліків, що ґрунтуються на механізмах виникнення, тяжкості перебігу та прогнозу, а також частоти зустрічальності. Кожен метод проявляє більшу чутливість щодо виявлення того чи іншого типу лікарського ускладнення, і його вибір визначається поставленим завданням.

Найбільшого поширення набула класифікація, запропонована D.G. Grahame-Smith і K.K. Aronson, яка включає всесвітньо прийняту систему, запропоновану M.D. Rawlins і J.W. Thomson в 1997 р. (розділення всіх типів несприятливих побічних реакцій на А і В). Ця класифікація була модифікована Rene J. Royer і передбачала поділ побічних реакцій на чотири типи: А, В, С, D. На сьогодні це — основна класифікація побічних реакцій за механізмом розвитку. До типу А, згідно з наявною класифікацією, відносять всі дозозалежні реакції, пов’язані з фармакодинамічними або фармакокінетичними характеристиками лікарських засобів. Тип В включає дозонезалежні реакції — імуноалергічні. До типу C зараховують ефекти тривалого застосування, такі як толерантність, ефект відміни і розвиток залежності. Тип D представлений відстроченими реакціями: порушеннями репродуктивної функції, тератогенними і канцерогенними ефектами.

Побічна дія ліків може спостерігатися як при прийомі монопрепаратів, так і при комплексній терапії. При цьому спостерігаються не тільки передбачувані побічні ефекти, але й непередбачувані, що виникають внаслідок взаємодії лікарських засобів.

Взаємодія ліків може призводити:

а) до антагонізму;

б) синергізму, в результаті якого може виникнути:

— сумація — ефект сумісного застосування декількох ліків;

— потенціювання — ефект застосування перевищує суму ефектів;

— адитивна дія — ефект сумарного застосування, менший за суму, але більший від ефекту кожного з них.

Взаємодія ліків поділяється:

— на фармакокінетичну, пов’язану зі зміною фармакокінетики (в організмі);

— фармакодинамічну, пов’язану зі зміною терапевтичного ефекту;

— фізіологічну, пов’язану з дією на антагоністичні системи або рецептори;

— фармацевтичну, пов’язану з фізико-хімічними взаємодіями як поза організмом, так і на етапі всмоктування.

При лікуванні системних захворювань у пацієнтів можуть з’явитися різні види офтальмологічних ускладнень і побічних реакцій, які можна поділити на три групи: 1) звуження поля зору (розпливчастий зір; нездатність органів зору пристосовуватися до різних візуальних умов); 2) погіршення якості зору (світлобоязнь, підвищена чутливість очей до відблисків; погана адаптація до темряви і світла); 3) розвиток тієї чи іншої патології зору, наприклад, катаракти, кератопатії, ретинопатії, оптичної нейропатії, глаукоми. Прояв таких побічних ефектів дуже індивідуальний і нерідко залежить від дозування ліків. Чимало лікарських засобів, що застосовують при системних захворюваннях, викликають побічний ефект у вигляді негативного впливу на зір (табл. 1).

При призначенні лікування лікар-офтальмолог або сімейний лікар повинен володіти всією інформацією стосовно переліку лікарських засобів, які використовуються при лікуванні очних хвороб, можливих системних побічних ефектів очних лікарських засобів місцевого використання, а також знати про можливі побічні дії на очі лікарських засобів, які застосовуються у медичній практиці.

Ця інформація буде вельми корисною: при наданні невідкладної офтальмологічної допомоги; лікуванні хворих, яких можуть лікувати сімейні лікарі; виконанні сімейними лікарями призначень хронічним офтальмологічним хворим (курси системного лікування, рекомендовані офтальмологом).

Хворі, які лікуються очними краплями (особливо тривало), можуть звернутись до сімейного лікаря зі скаргами на підвищений артеріальний тиск, серцеві, шлунково-кишкові, психічні порушення, алергічні прояви тощо. В такому разі слід виключити побічну системну дію очних ліків за допомогою довідника.

Хворі, яким проводять системне лікування з приводу різних захворювань, можуть звернутися до офтальмолога зі скаргами, оскільки близько 9 % ліків, які застосовуються в клінічній медицині, можуть викликати патологічні зміни очей. Про можливість таких побічних ефектів можна дізнатися з довідника.

Систематизація офтальмологічних ускладнень за видом побічних ефектів залежно від лікарської форми

Катаракту можуть викликати:

— алопуринол (лікування подагри) в таблетках;

— аміодарон (лікування аритмій) в таблетках;

— всі кортикостероїди (лікування алергії; запальні процеси);

— метоксален (лікування псоріазу, вітиліго), капсули, лосьйон;

— нолвадекс (рак молочної залози) в таблетках;

— тамоксифен (рак молочної залози) в таблетках;

— аміназин (психіатрія), драже.

Зміну сприйняття кольору можуть викликати:

— аміодарон (лікування аритмій) в таблетках;

— модуретик (сечогінний засіб) в таблетках;

— ланоксин (лікування серцевої недостатності) у таблетках;

— дигоксин (лікування серцевої недостатності) у таблетках;

— еритроміцин (інфекційно-запальні захворювання) у таблетках, розчин для ін’єкцій;

— хінгамін (лікування малярії) у таблетках.

Складне становище під час читання можуть викликати:

— амітриптилін (психіатрія) в таблетках, розчин для ін’єкцій.

— димедрол (антигістамін), розчин для ін’єкцій.

— ібупрофен (нестероїдний протизапальний засіб) у таблетках.

Двоїння в очах можуть викликати:

— амітриптилін (психіатрія) у таблетках, розчин для ін’єкцій;

— діакарб (сечогінний) у таблетках;

— дигоксин (лікування серцевої недостатності) у таблетках, розчин для ін’єкцій;

— димедрол (антигістамін) у таблетках, розчин для ін’єкцій;

— ібупрофен (нестероїдний протизапальний засіб) у таблетках;

— індометацин (нестероїдний протизапальний засіб) у таблетках;

— орто-новум (оральний контрацептив) у таблетках;

— напроксен (нестероїдний протизапальний засіб) у таблетках.

Короткозорість можуть викликати:

— діакарб (сечогінний) у таблетках;

— діамокс (сечогінний);

— спіронолактон (лікування гіпертонії).

Глаукому можуть викликати:

— всі кортикостероїди.

Підвищену світлочутливість можуть викликати:

— тетрациклін (інфекційно-запальні захворювання) у таблетках;

— роаккутан (лікування акне) у капсулах;

— алопуринол (лікування подагри) у таблетках.

Тромбоз вен сітківки (дуже рідко) може викликати:

— орто-новум (оральний контрацептив).

Сухість очей (відповідно, утруднення носіння контактних лінз) можуть викликати:

— атенолол (лікування гіпертонії) у таблетках;

— оральні контрацептиви;

— роаккутан (лікування сальних залоз) у капсулах;

— апресин (нестероїдний протизапальний препарат);

— кумарини (лікування тромбоемболії);

— мезатон (судинозвужувальний ефект), розчин для ін’єкцій.

Втрату різкості зору можуть викликати:

— атропін (при захворюваннях очей);

— метацин (хвороби шлунково-кишкового тракту);

— платифілін (від виразкової хвороби), розчин для ін’єкцій;

— пірензипін (очні хвороби).

Висновки

Побічна дія ліків може спостерігатися як при прийомі монопрепаратів, так і при комплексній терапії. При цьому спостерігаються не тільки передбачувані побічні ефекти, але й непередбачувані, що виникають внаслідок взаємодії лікарських засобів. У зв’язку з цим при лікуванні офтальмологічних і системних захворювань необхідно передбачати можливість виникнення побічних ефектів на орган зору.

Основна проблема лікування пацієнтів з офтальмологічною патологією полягає в тому, що багато очних захворювань мають східні симптоми. В той же час чимало препаратів, призначених для боротьби із захворюваннями, необхідно починати використовувати вже на стадії мінімальних проявів. Рання й успішна терапія істотно знижує небезпеку переходу захворювання у хронічну форму. Проте місцеві та системні побічні реакції на різні офтальмологічні препарати можуть доставляти пацієнтові більше занепокоєнь, ніж самі симптоми захворювання.

До кінця залишаються не вивченими основні чинники, що визначають непереносимість, побічні дії більшості офтальмологічних засобів, механізми патологічного впливу на очну поверхню і процеси, що запускаються внаслідок їхньої дії. Доведений вплив віку і супутньої патології на зміни фармакокінетики лікарських засобів. Отже, вивчення місцевих і системних побічних ефектів на орган зору є актуальним і своєчасним.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.