Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

Oral and General Health Том 2, №3, 2021

Back to issue

Polypharmacy: definition, risks, management

Authors: Хайтович М.В.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Categories: Stomatology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Проведено пошук у базах даних Scopus, Web of Science, MedLine, The Cochrane Library. Термін «поліфармація» на відміну від терміна «поліпрагмазія» не завжди має негативний відтінок, і його часто застосовують для позначення одночасного використання пацієнтом п’яти та більше лікарських засобів, а інтенсивною вважають поліфармацію у випадках, коли пацієнт одночасно вживає 10 і більше лікарських засобів. Однією з основних причин поліфармації є поліморбідність. Поліфармацію також можуть спричиняти тяжкий стан пацієнта, самолікування і невідповідні рекомендації, деякі демографічні фактори (вік, стать, рівень освіти), рівень розвитку системи охорони здоров’я. Поліфармація може бути відповідною (обґрунтованою), коли призначення великої кількості лікарських засобів виправдано, та невідповідною (проблемною), коли кількість призначених лікарських засобів неправильна та незбалансована. Проблемна поліфармація є проявом поліпрагмазії, при цьому кілька лікарських засобів призначають неналежним чином, що не дозволяє реалізувати передбачувану перевагу даних лікарських засобів, і ризик заподіяння шкоди від лікування перевищує користь внаслідок взаємодії лікарських засобів, виникнення побічних реакцій, збільшення економічного тягаря лікування. Особливо небезпечною є проблемна поліфармація для пацієнтів у тяжкому стані. Менеджмент проблемної поліфармації повинен базуватися на переведенні її у збалансовану форму. Обґрунтовується комбінація лікарських засобів, що дозволяє лікувати пацієнта ефективно, безпечно й економічно доцільно через попередження їх взаємодії та побічних ефектів. Як терапевтичне втручання може використовуватися відміна певних лікарських засобів, яку в кожного конкретного пацієнта потрібно здійснювати через оцінку переваг і ризиків. Для профілактики та корекції проблемної поліфармації в осіб похилого віку запропоновані критерії Beers, інструменти ARMOR, STOPP-START.

A search was performed in the Scopus, Web of Science, MedLine, The Cochrane Library databases. The term “polypharmacy”, in contrast to the term “polypragmasia”, does not always has a negative meaning and is often used to describe the simultaneous use of five or more drugs, and polypharmacy is considered intensive, when the patient takes 10 or more drugs at the same time. One of the main causes of polypharmacy is polymorbidity. Severe condition of the patient, self-medication and inappropriate recommendations can also cause polypharmacy, as well as some demographic factors (age, gender, level of education) and the level of the health care system development. Polypharmacy can be appropriate when the prescription of a large number of drugs is justified, and inappropriate (problematic) when the number of prescribed drugs is incorrect and/or unbalanced. Problematic polypharmacy is a manifestation of polypragmasia, with several drugs prescribed improperly that does not allow realizing the expected advantage of these drugs. The risk of harm from treatment outweighs the benefits due to drug interactions, adverse reactions, increasing economic burden of treatment. Problematic polypharmacy is especially dangerous for critically ill patients. The management of problematic polypharmacy should be based on its transition into an appropriate form. The combination of drugs is substantiated, which allows treating the patient effectively, safely and economically expediently through the prevention of drug interaction and adverse effects. Deprescribing of certain drugs can be used as a therapeutic intervention, it should be performed in each individual patient through the assessment of benefits and risks. Beers criteria, ARMOR, STOPP-START criteria are offered for prevention and correction of problematic polypharmacy in the elderly.


Keywords

поліморбідність; поліпрагмазія; поліфармація; огляд

polymorbidity; polypragmasia; polypharmacy; review


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Singh M.L., Papas A. Oral Implications of Polypharmacy in the Elderly. Dent. Clin. N. Am. 2014. Vol. 14. P. 783-796. 
2. Ена Л.М., Христофорова А.М., Артеменко В.И., Гаркавенко О.Г. Фармакотерапия в гериатрии: от полиморбидности к рациональной терапии. Раціональна фармакотерапія. 2018. Т. 49. № 4. 
3. Maher Jr R.L., Hanlon J.T., Hajjar E.R. Clinical Consequences of Polypharmacy in Elderly. Expert Opin. Drug Saf. 2014. Vol. 13. № 1.
4. Chang T.I., Park H., Kim D.W., Jeon E.K., Rhee C.R., Kalantar-Zadeh K. Polypharmacy, hospitalization, and mortality risk: a nationwide cohort study. Scientific Reports. 2020. Vol. 10. 18964. 
5. Pazan F., Wehling M. Polypharmacy in older adults: a narrative review of definitions, epidemiology and consequences. European Geriatric Medicine. 2021. Vol. 12. P. 443-452. 
6. Taghy N., Cambon L., Cohen J.-M., Dussart C. Failure to Reach a Consensus in Polypharmacy Definition: An Obstacle to Measuring Risks and Impacts — Results of a Literature Review. Therapeutics and Clinical Risk Management. 2020. Vol. 16. P. 57-73. 
7. https://www.pharmencyclopedia.com.ua/
8. Masnoon N., Shakib S., Kalisch-Ellett L., Caughey G.E. What is polypharmacy? A systematic review of definitions. BMC Geriatrics. 2017. Vol. 17. Р. 230. 
9. Khezrian M., McNeil C.J., Murray A.D., Myint P.K. An overview of prevalence, determinants and health outcomes of polypharmacy. Ther. Adv. Drug Saf. 2020. Vol. 11. Р. 1-10. 
10. Подпорина М.А., Саприна Т.В. Распространенность полипрагмазии в педиатрической практике: обзор российских исследований. Эффективная фармакотерапия. 2020. Т. 16. № 34. С. 26-30. 
11. Duerden M., Avery T., Payne R. Polypharmacy and medicines optimisation. Making it safe and sound. The King’s Fund. 2013. 
12. Калугин И.В. Полипрагмазия и полифармация у пациентов геронтопсихиатрического профиля. Ліки України. 2015. Т. 23. № 2. С. 14.
13. Swinglehurst D., Fudge N. Addressing the polypharmacy challenge in older people with multimorbidity (APOLLO-MM): study protocol for an in-depth ethnographic case study in primary care. BMJ Open. 2019. № 9. e031601. 
14. Avery A.J. Polypharmacy: one of the greatest prescribing challenges in general practice. British Journal of General Practice. 2011. P. 83-84. 
15. Kotsalou E. Polypharmacy in elderly people: epidemiology, consequences and prevention strategies. Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal. 2021. № 17(1). Р. 56-62. 
16. Halli-Tierney A.D., Scarbrough C., Carroll D. Polypharmacy: Evaluating Risks and Deprescribing. Am. Fam. Physician. 2019. № 100(1). Р. 32-38. 
17. Сычев Д.А. Полипрагмазия в клинической практике: пробле-ма и решения: Учебное пособие. М.: ГБОУ ДПО РМАПО, 2016. 249 с.
18. Леонова М.В., Алимова Э.Э. Клиническая фармакология в гериатрии. Клиническая геронтология. 2018. Т. 7–8. 
19. Drahos G., Williams L.N. Addressing Polypharmacy with Medically Complex Patients. Exploring the Oral Health Care Impact. 2017. Р. 24-26. 
20. Laugisch O., Holtfreter B., Pink C., Samiet S., Völzke H., Kocher T. Polypharmacy and saliva volumes in the northeast of Germany — The Study of Health in Pomerania. Community Dent. Oral Epidemiol. 2021. № 00. Р. 1-8. 
21. Stephens K.M., Johnson J., Gurenlian J.R. Polypharmacy and Off-label Drug Use in Dentistry: knowledge, attitudes and practices of California dental hygienists. The Journal of Dental Hygiene. 2018. Vol. 92. № 3. P. 31-39.

Back to issue