Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №4, 2021

На даний час продовжується епідемія нової коронавірусної інфекції COVID-19, накопичується досвід з її діагностики, лікування, розробляються рекомендації. Практичними лікарями як на догоспітальному, так і на госпітальному етапах продовжується широке застосування антибактеріальних препаратів. Це пов’язано з недостатньою лабораторною діагностикою, різноманітними клінічними проявами, розвитком можливих ускладнень. Недостатньо розроблені рекомендації щодо контролю (ведення) хворих, відправні точки початку різних методів лікування. Різні методи лікування можуть мати вплив на лабораторні показники. 

Мета: встановити динаміку загального аналізу крові на фоні застосування антибактеріальної терапії, до складу якої входили фторхінолони (як у складі схеми, так і у вигляді монотерапії, з урахуванням того, що при застосуванні цих препаратів показана дещо менша кількість померлих, порівняно з іншими схемами антибактеріальної терапії), дексаметазон по 8 мг або 16 мг, у тяжкохворих різних вікових груп, які лікувались з приводу COVID-19.

Матеріали та методи. Оброблено дані 112 медичних карт стаціонарних хворих із тяжким перебігом COVID-19, які лікувались в період із січня по квітень 2021 року. Хворі були розподілені на групи: молодше 60 років та старше 60 років. У всіх пацієнтів була виявлена пневмонія за допомогою рентгенографії органів грудної клітки або ж комп’ютерної томографії. У всіх хворих діагноз був підтверджений за допомогою ПЛР у реальному часі на РНК SARS-CoV-2. Статистична обробка матеріалів дослідження проводилась за допомогою персонального комп’ютера з використанням програми Statistica. Було розроблено анкету для введення даних у програму Excel.

Результати. Встановлено, що у хворих, які отримували фторхінолони та одужали, в перші три дні після госпіталізації середні рівні лейкоцитів в осіб старше 60 років були нижчі, ніж у молодших пацієнтів. В обох групах спостерігається з часом зростання рівня лейкоцитів, але в осіб молодше 60 років частіше реєструвались більші показники лейкоцитів. У молодших хворих дози дексаметазону 8 мг та 16 мг суттєво не вплинули на різницю в їх динаміці, тобто спостерігалась однакова динаміка. У хворих старше 60 років також спостерігалась однакова динаміка рівня лейкоцитів, але при 8 мг дексаметазону їх рівень після 7-ї доби лікування був більше, ніж при 16 мг, та були коливання до більших показників. Хворих молодше 60 років, які отримували фторхінолони та померли, не було. У хворих старше 60 років, які отримували фторхінолони, але не отримували дексаметазон, також спостерігалось збільшення показників рівня лейкоцитів з 4-ї доби. У хворих старше 60 років, які отримували фторхінолони, 8 мг дексаметазону та померли, порівняно з тими, хто одужав, у перші 3 дні перебування у стаціонарі показники лейкоцитів були вищі та в подальшому спостерігалось їх зниження, тоді як у інших, навпаки, спостерігалось їх зростання. У хворих старше 60 років, які отримували фторхінолони, 16 мг дексаметазону та померли, порівняно з тими, хто одужав, на початку рівень лейкоцитів був менше і вже після 4-ї доби їх рівень стає вище, особливо суттєво після 9-ї доби, порівняно з тими, хто одужав. У осіб молодше 60 років порівняно з пацієнтами старше 60 років, які отримували тільки антибіотики з включенням фторхінолонів, без застосування дексаметазону, на початку госпіталізації рівень лімфоцитів був дещо менше (р > 0,05), але вже з 40-ї доби спостерігається його зростання. Тоді як в осіб старше 60 років показники рівня лімфоцитів, навпаки, знизились. У хворих молодше 60 років, які отримували антибіотики з включенням фторхінолонів із застосуванням 8 мг дексаметазону, протягом лікування спостерігалось спочатку збільшення рівня лімфоцитів, а потім після 9-ї доби знову зниження. Водночас на фоні застосування 16 мг дексаметазону спостерігалось їх поступове збільшення з нормалізацією кількості. У хворих старше 60 років, які отримували антибіотики з включенням фторхінолонів із застосуванням 8 мг і 16 мг дексаметазону та одужали, спостерігалось коливання рівня лімфоцитів на знижених цифрах із незначною тенденцією до нормалізації, як це спостерігалось у молодших хворих. У хворих старше 60 років, які отримували антибіотики з включенням фторхінолонів, але без застосування дексаметазону, та які померли, спостерігалось зниження рівня лімфоцитів протягом лікування. При порівнянні застосування 8 мг та 16 мг дексаметазону, при першому дозуванні спочатку спостерігалось зниження лімфоцитів, і в подальшому спостерігалась тенденція до їх нормалізації, тоді як на фоні 16 мг спостерігалось їх зниження без динаміки до збільшення. Порівнюючи динаміку лімфоцитів в осіб старше 60 років, які одужали та померли, у перших на фоні 8 мг дексаметазону спостерігались більші коливання до нормальних показників, в той же час на фоні 16 мг дексаметазону у перших було зниження рівня лімфоцитів із тенденцією до їхнього збільшення, в той самий час у тих, хто помер, навпаки, спостерігалось більш значне їх зниження без тенденції до нормалізації.

Висновки. Встановлено, що при госпіталізації хворі різних вікових груп можуть мати нормальні показники лейкоцитів та лімфоцитів, і тільки під час лікування (після 4-ї доби перебування у стаціонарі, орієнтовно 8-ма — 11-та доба хвороби) спостерігаються їх зміни, які можуть свідчити про неблагополучний наслідок і потребу в корекції лікування.