Архив офтальмологии Украины Том 10, №2, 2022

Актуальність. Виконання закритої субтотальної вітректомії на факічних очах нерідко призводить до розвитку або прогресування катаракти; за даними літератури, її частота становить від 20 до 80 %. Це призводить до зниження зорових функцій і, як наслідок, до погіршення якості життя цієї категорії пацієнтів. Поєднання факоемульсифікації (ФЕК) та закритої субтотальної вітректомії (ЗСВ) має безсумнівні переваги. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилося 60 пацієнтів (60 очей) із регматогенним відшаруванням сітківки у поєднанні з віковою катарактою, яким виконувалася ЗСВ з тампонадою вітреальної порожнини газоповітряною сумішшю 20% C3F8, ендолазеркоагуляцією сітківки та ФЕК з імплантацією інтраокулярної лінзи (ІОЛ). Пацієнтам проводилися: дослідження гостроти зору, внутрішньоочного тиску, периметрія Humphrey, дослідження поля зору за скринінговими тестами, оптична когерентна томографія сітківки та зорового нерва в ранні та пізні строки спостереження. Результати. Виконання ЗСВ з тампонадою вітреальної порожнини газоповітряною сумішшю 20% C3F8, ендолазеркоагуляцією сітківки та факоемульсифікацією з імплантацією ІОЛ у хворих із регматогенним відшаруванням сітківки у поєднанні з віковою катарактою дозволило через 1 рік спостережень статистично значуще підвищити: некориговану гостроту зору в 2,3 раза (t1рік = 4,9; p < 0,01), максимально кориговану гостроту зору — в 2,5 раза (t1рік = 6,8; p < 0,01), MD — в 10,2 раза (t1рік = 9,2; p < 0,01), товщину нейросенсорної сітківки у фовеолярній зоні — на 22 % (t1рік = 6,5; p < 0,01), кількість очей, які не мали змін пігментного епітелію та хоріокапілярного комплексу, — у 2,2 раза (φ1рік = 2,4; p < 0,01), кількість очей, які не мали змін шару фоторецепторів, — у 3,2 раза (φ1рік = 4,0; p < 0,01), а також знизити: PSD в 3,3 раза (t1рік = 24,5; p < 0,01), зміни у полі зору у вигляді відносних парацентральних скотом — у 2,2 раза (φ1рік = 2,6; p < 0,01), у вигляді звуження на 5–10° у поєднанні з відносними скотомами — в 9,7 раза (φ1рік = 4,7; p < 0,01), кількість очей зі зниженням оптичної щільності пігментного епітелію та хоріокапілярного комплексу — в 1,5 раза (φ1рік = 2,7; p < 0,01), товщину судинної оболонки на 17 % (t1рік = 4,9; p < 0,01), кількість очей з відсутнім шаром фоторецепторів — у 2,5 раза (φ1рік = 2,0; p < 0,05), кількість очей з дезорганізованим шаром фоторецепторів — у 1,5 раза (φ1рік = 2,2; p < 0,01) і нормалізувати межі поля зору в 6,8 раза (φ1рік = 8,1; p < 0,01).

Background. Performing closed subtotal vitrectomy in phakic eyes often results in cataract formation. According to the literature, the frequency of cataract development or progression after closed subtotal vitrectomy remains quite high (from 20 to 80 %), which leads to a decrease in visual functions and, as a result, to a deterioration in the quality of life of this category of patients. The combination of phacoemulsification and closed subtotal vitrectomy has undoubted advantages. Materials and methods. Sixty patients (60 eyes) with rhegmatogenous retinal detachment combined with age-related cataract were examined. They underwent subtotal closed vitrectomy with tamponade of the vitreous cavity using a C3F8 gas-air mixture, endolaser retinal coagulation and phacoemulsification with intraocular lens implantation. Patients were examined for visual acuity, intraocular pressure, Humphrey perimetry, visual field according to screening tests, optical coherence tomography of the retina and optic nerve in the early and late periods of observation. Results. The performance of closed subtotal vitrectomy and tamponade of the vitreous cavity using a C3F8 gas-air mixture, endolaser coagulation of the reti­na and phacoemulsification with intraocular lens implantation in patients suffered from rhegmatogenous retinal detachment combined with age-related cataract allowed, after 1 year of observation, to increase statistically significantly: uncorrected visual acuity by 2.3 times (t1 year = 4.9; p < 0.01), maximum corrected visual acuity — by 2.5 times (t1 year = 6.8; p < 0.01), MD — by 10.2 times (t1 year = 9.2; p < 0.01), the thickness of the neurosensory retina in the foveolar zone — by 22 % (t1 year = 6.5; p < 0.01), the number of eyes that did not have changes in the pigment epithelium and choriocapillary complex — by 2.2 times (φ1 year = 2.4; p < 0.01), the number of eyes that did not have changes in the photoreceptor layer — by 3.2 times (φ1 year = 4.0; p < 0.01), and also to reduce: PSD by 3.3 times (t1 year = 24.5; p < 0.01), changes in the field of vision in the form of relative paracentral scotomas — by 2.2 times (φ1 year = 2.6; p < 0.01), in the form of narrowing by 5–10° in combination with relative scotomas — by 9.7 times in (φ1 year = 4.7; p < 0.01), the number of eyes with a decrease in the optical density of the pigment epithelium and choriocapillary complex — by 1.5 times (φ1 year = 2.7; p < 0.01), the thickness of the choroid — by 17 % (t1 year = 4.9; p < 0, 01), the number of eyes with a mis­sing photoreceptor ­layer — by 2.5 times (φ1 year = 2.0; p < 0.05), the number of eyes with a disorganized photoreceptor layer — by 1.5 times (φ1 year = 2.2; p < 0.01), and to normalize limits of the field of vision by 6.8 times (φ1 year = 8.1; p < 0.01).

регматогенне відшарування сітківки; вікова катаракта; закрита субтотальна вітр­ектомія; факоемульсифікація

rhegmatogenous retinal detachment; age-related ca­taract; closed subtotal vitrectomy; phacoemulsification

1. Mitry D., Fleck B.W., Wright A.F. et al. Pathogenesis of rhegmatogenous retinal detachment: predisposing anatomy and cell biology. Retina. 2010. 30. 1561-1572.
2. Mitry D., Charteris D.G., Fleck B.W. et al. The epidemiology of rhegmatogenous retinal detachment: geographical variation and clinical associations. Br. J. Ophthalmol. 2010. 94. 678-684.
3. Colucciello M., Rasier R. Rhegmatogenous retinal detachment. Phys. Sportsmed. 2009. 37 (2). 59-65. 
4. Coppe A.M., Lapucci G. Posterior vitreous detachment and retinal detachment following cataract extraction. Curr. Opin. Ophthalmol. 2008. 19. 239-242.
5. Haugstad M., Moosmayer S., Bragadomicronttir R. Primary rhegmatogenous retinal detachment — surgical methods and anatomical outcome. Acta Ophthalmologica. 2017. 95. 247-251.
6. Poulsen C.D., Peto T., Grauslund J., and Green A. Epidemiologic characteristics of retinal detachment surgery at a specialized unit in Denmark. Acta Ophthalmologica. 2016. 94(6). 548-555.
7. Sodhi A., Leung L., Do D.V. et al. Recent Trends in the Management of Rhegmatogenous Retinal Detachment. Surv. Ophthalmol. 2008. 53. 50-67.
8. Park S.J., Choi N.K., Park K.H., Woo S.J. Five year nationwide incidence of rhegmatogenous retinal detachment requiring surgery in Korea. PLoS One. 2013. 8(11). e80174.
9. Якимов А.П., Зайка В.А., Щуко А.Г., Малышев В.В. Динамика структурно-функциональных изменений заднего отрезка глаза после хирургического лечения регматогенной отслойки сетчатки. Офтальмохирургия. 2013. 2. 42-46.
10. Фабрикантов О.Л., Шмыков А.В. Роль витреоретинального интерфейса в патогенезе отслойки сетчатки. Обзор литературы. Вестник Оренбургского государственного университета. 2013. 4 (153). 280-284. 
11. Angunawela R.I., Azarbadegan A., Aylward G.W., Eames I. Intraocular fluid dynamics and retinal shear stress after vitrectomy and gas tamponade. Invest. Ophthalmol. Vis. Sci. 2011. 52. 7046-7051.
12. Ho J.D., Liou S.W., Tsai C.Y. et al. Trends and outcomes of treatment for primary rhegmatogenous retinal detachment: a 9-year nationwide populationbased study. Eye Lond. Engl. 2009. 23. 669-675.
13. Feng H., Adelman R.A. Cataract formation following vitreoretinal procedures. Clin. Ophthalmol. 2014. 8. 1957-1965. 
14. Montoya A.M., de Smet M.D. Air as tamponade for retinal detachment. European Journal of Ophthalmology. 2014. 24 (2). 242-246.