Журнал «Травма» Том 26, №1, 2025

Актуальність. Серед постраждалих з полісистемними та поліорганними пошкодженнями пацієнти з нестабільними поєднаними пошкодженнями кісток таза становлять від 10 до 20 %, переважають чоловіки (76,5 %) середнім віком 41 ± 12 років, які характеризуються високим ступенем тяжкості за шкалою ISS і рівнем смертності від 8 до 15 %. Сучасна тактика лікування пацієнтів цієї тяжкої категорії базується на концепції damage-control surgery та damage-control orthopedics. З огляду на варіабельність поєднаних пошкоджень анатомічних ділянок нагальною потребою сьогодення є поглиблення знань, які дозволять розробити та впровадити тактику лікування при тих чи інших варіантах таких пошкоджень. Мета: поліпшити результати лікування пацієнтів з поєднаними пошкодженнями таза шляхом оптимізації тактики лікування та впровадження новітніх хірургічних технологій. Матеріали та методи. Клінічне дослідження базується на обстеженні й лікуванні 157 пацієнтів з нестабільними поєднаними пошкодженнями таза. До дослідної групи увійшло 95 пацієнтів, які лікувались відповідно до розробленого алгоритму лікування, а також з використанням запропонованої фіксуючої конструкції для стабілізації пошкоджень у ділянці крижово-здухвинного суглоба при переломах типу С. До групи порівняння було включено 62 пацієнти, які лікувались згідно з традиційними підходами діагностики та лікування. Результати. Серед пацієнтів дослідної групи з пошкодженнями таза типу В, поєднаними з переломами довгих кісток нижніх кінцівок, відмінні й добрі функціональні результати відмічені у 20 пацієнтів (76,9 %), у групі порівняння — у 8 (49,1 %), незадовільні результати становили відповідно 2 (7,7 %) і 2 (11,8 %) випадки (р < 0,05); при типі С відмінні і добрі — у 8 пацієнтів (66,6 %), у групі порівняння — у 4 (50,0 %), незадовільні результати становили відповідно 1 (8,4 %) і 1 (12,5 %) випадок (р < 0,05). При нестабільних пошкодженнях таза типу В, поєднаних з пошкодженнями грудної клітки після травми, відмінні й добрі функціональні результати відмічені у 19 пацієнтів (78,2 %), у групі порівняння — у 10 (62,5 %), незадовільні результати становили відповідно 1 (4,2 %) і 2 (12,5 %) випадки (р < 0,05); при типі С відмінні і добрі — у 8 пацієнтів (66,6 %), у групі порівняння — у 4 (50,0 %), незадовільні результати становили відповідно 1 (8,4 %) і 1 (12,5 %) випадок (р < 0,05). Відмінні і добрі функціональні результати пацієнтів із пошкодженнями таза типу В, поєднаними із пошкодженнями органів черевної порожнини, дослідної групи через 18 місяців після травми відмічені у 11 осіб (78,6 %), у групі порівняння — у 5 (55,5 %), незадовільні результати становили відповідно 1 (7,1 %) і 2 (11,1 %) випадки (р < 0,05); при типі С — у 6 пацієнтів (66,6 %), у групі порівняння — у 2 (50,0 %), незадовільні результати становили відповідно 1 (11,1 %) і 1 (25,0 %) випадок (р < 0,05). Висновки. Запропонована диференційна тактика лікування на основі розроблених алгоритмів, які базуються на damage-control surgery та damage-control orthopedics. Впровадження новітніх засобів стабілізації заднього напівкільця, а також активна тактика щодо конверсії способу фіксації дали змогу поліпшити функціональні результати лікування нестабільних поєднаних пошкоджень таза.

Background. The patients with unstable combined pelvic injuries account for 10 to 20 % in the group with polytrauma and multiple organ injuries. The majority are males (76.5 %) with an ­average age of 41 ± 12 years, who are characterized by a high severity score on the ISS and a mortality rate ranging from 8 to 15 %. The modern treatment strategy for these patients is based on the concepts of damage control surgery and damage control orthopedics. Consi­dering the variability of combined injuries in anatomical regions, there is an urgent need to deepen knowledge to develop and implement treatment strategies for various types of these injuries. The purpose was to improve treatment outcomes for patients with combined pelvic injuries by optimizing treatment strategies and introduction of the latest surgical technologies. Materials and ­methods. The clinical study is based on the examination and treatment of 157 patients with unstable combined pelvic injuries. The study group included 95 patients treated according to the developed treatment algorithm, which involved the use of a proposed fixation device for stabilizing injuries in the sacroiliac joint region in type C fractures. The control group consisted of 62 patients treated by traditional diagnostic and treatment approaches. Results. In the study group with type B pelvic injuries combined with fractures of the long bones of the lower limbs, excellent and good functional outcomes were observed in 20 (76.9 %) patients compared to 8 (49.1 %) in the control group. Unsatisfactory outcomes were noted in 2 (7.7 %) and 2 (11.8 %) cases, respectively (р < 0.05). For type C injuries, excellent and good outcomes were observed in 8 (66.6 %) patients in the study group compared to 4 (50.0 %) in the control group. Unsatisfactory outcomes occurred in 1 (8.4 %) and 1 (12.5 %) cases, respectively (р < 0.05). In unstable type B pelvic injuries combined with chest trauma, excellent and good functional outcomes were observed in 19 (78.2 %) patients in the study group compared to 10 (62.5 %) in the control group. Unsatisfactory outcomes were noted in 1 (4.2 %) and 2 (12.5 %) cases, respectively (р < 0.05). For type C injuries, excellent and good outcomes were observed in 8 (66.6 %) patients in the study group and 4 (50.0 %) in the control group, with unsatisfactory outcomes in 1 (8.4 %) and 1 (12.5 %) cases, respectively (р < 0.05). Regarding patients with type B pelvic injuries combined with abdominal organ injuries, 18 months after the trauma, excellent and good functional outcomes were observed in 11 (78.6 %) patients in the study group and 5 (55.5 %) in the control group. Unsatisfactory outcomes occurred in 1 (7.1 %) and 2 (11.1 %) cases, respectively (р < 0.05). For type C injuries, excellent and good outcomes were noted in 6 (66.6 %) patients in the study group and 2 (50.0 %) in the control group. Unsatisfactory outcomes were recorded in 1 (11.1 %) and 1 (25.0 %) cases, respectively (р < 0.05). Conclusions. The proposed differential treatment strategy, based on the developed algorithms incorporating the principles of damage control surgery and damage control orthopedics, the implementation of new methods to stabilize the posterior pelvic ring, and an active approach to fixation conversion have significantly improved functional outcomes in the treatment of unstable combined pelvic injuries.

політравма; поєднані нестабільні пошкодження таза; пошкодження довгих кісток нижніх кінцівок, грудної клітки, органів черевної порожнини; лікування

polytrauma; unstable combined pelvic injuries; long bone fractures of the lower limbs; chest injuries; abdominal organ injuries; treatment