Журнал «Внутренняя медицина» 4(10) 2008

На сьогодні актуальною залишається проблема запальних захворювань органів жіночої статевої сфери. Етіологічна структура урогенітальних інфекцій постійно змінюється. В останні десятиріччя виросла частота змішаної інфекції (асоціацій мікроорганізмів), боротьба з якою утруднена у зв’язку із зростаючою стійкістю до антибактеріальних препаратів та особливостями реакцій макроорганізма на мікробний симбіоз та препарати антимікробної дії. Інфекції, що передаються статевим шляхом, є значною проблемою у всьому світі. Достатньо згадати той факт, що поширеність їх настільки велика, що на сьогодні запальні захворювання органів малого таза є однією з найбільш частих причин звернення жінок до гінеколога, вони серйозно загрожують репродуктивному здоров’ю населення, а також зміною демографічних показників багатьох країн. Щорічно у світі реєструється понад 125 млн випадків захворювань, що передаються статевим шляхом, і частота їх невпинно зростає. Перебіг багатьох інфекцій через різні причини став безсимптомним, однак їх наслідки мають негативний вплив на репродуктивне здоров’я, кількість їх зростає з року в рік [2].

Незаперечним є те, що урогенітальна інфекція не тільки є причиною безплідності, але й призводить до збільшення частоти мимовільних викиднів у 13 разів, передчасних пологів — у 6, несвоєчасного вилиття навколоплідних вод — у 7–9, хоріонамніоніту — у 3, ендометриту — у 4–5 разів, є причиною інфікування плода, призводить до фетоплацентарної недостатності, народження дітей із низькою масою тіла, зростання частоти перинатальної захворюваності та смертності. Причиною 25 % передчасних пологів є хронічна інфекція матері. На сьогодні частота генітальної інфекції у вагітних досягає 65–68 % і є однією з провідних причин материнської та перинатальної захворюваності. У структурі причин неонатальної смертності внутрішньоутробні інфекції посідають друге місце після недоношеності (26 %).

Змішана інфекція — це не просто співіснування двох або більше мікроорганізмів, це патологічний процес, зумовлений двома чи більше видами мікроорганізмів із єдиним патогенезом, у розвиток якого робить свій внесок кожний з інфекційних агентів, це результат їх взаємодії з можливим залученням до процесу сапрофітної автофлори. При цій взаємодії формуються нові мікробіоценози, у яких відбувається селекція персистуючих штамів, наслідком чого є хронізація інфекції, тривалий перебіг захворювання.

Отже, хронічні запальні захворювання урогенітальної сфери, як правило, перебігають на фоні мікст-інфекції, що підтверджується роботами багатьох авторів. Наприклад, хронічний сечостатевий трихомоніаз, як правило, є змішаним протозойно-бактеріальним процесом, оскільки трихомонада — резервуар для хламідій, уреаплазм, гонококів, стафілококів та іншої флори. Тільки у 10,5 % хворих трихомоніаз перебігає як моноінфекція, у 89,5 % випадків виявляють поєднання трихомонадної інфекції з різноманітними мікроорганізмами. Досить часто вагінальна трихомонада зустрічається в асоціації з мікоплазмами (47,3 %), гонококами (29,1 %), гарднерелами (31,4 %), уреаплазмами (20,9 %), хламідіями (18,2 %).

На особливу увагу заслуговують запальні захворювання сечостатевого тракту, викликані Chlamydia trachomatis, що відносяться до найбільш поширених захворювань, які передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Щорічно у світі реєструється близько 89 млн нових випадків захворювань. У США, де щорічно виявляється до 4 млн хворих, хламідійну інфекцію поряд із герпесом і вірусом папіломи людини відносять до найбільш поширених ЗПСШ. Поширеність хламідійної інфекції в Україні складає 87,4 на 100 тис. населення (2004 р.), що також свідчить про серйозність даної проблеми. На сьогодні відомо більше 20 нозологічних форм, пов’язаних із хламідійними інфекціями. Сучасні методи діагностики дозволяють виявити цю інфекцію в кожної другої жінки з хронічним запаленням органів сечостатевої системи, у 57 % пацієнток із безпліддям, у 87 % — із невиношуванням вагітності. Частота виявлення хламідій при трубній безплідності складає близько 51 %. Оскільки Chlamydia trachomatis є внутрішньоклітинним паразитом, вибір препаратів обмежується тими, які мають здатність проникати всередину клітини. Саме тому серйозною проблемою для сучасної медицини є пошук максимально ефективних засобів лікування негонококових запальних захворювань органів сечостатевої системи. Відомо, що основними препаратами при лікуванні сечостатевого хламідіозу є антибіотики. Питанням терапії хламідійної інфекції присвячена значна кількість наукових досліджень, але жоден із запропонованих методів етіотропної терапії не дає гарантованого результату.

За даними різних дослідників, частота рецидивів сечостатевого хламідіозу після антибіотикотерапії складає від 2 до 50 %. Проблема ускладнюється тим, що на сьогодні немає жодної концепції щодо причин їх розвитку, недостатньо вивчена роль мікст-інфекції в появі, перебігу та персистенції хламідійної інфекції. Ситуація, що склалася, диктує необхідність дослідження нових режимів антибактеріальної терапії.

Було проведене дослідження за результатами лікування комбінацією антимікробних препаратів запальних процесів органів малого таза в жінок на фоні змішаної інфекції.

Вимоги до антибактеріальних препаратів:

— максимально широкий спектр дії;

— потужна бактерицидна дія;

— відсутність стійкості бактерій до препарату;

— відсутність перехресної резистентності;

— добра переносимість препарату;

— мінімальний вторинний викид ендотоксинів;

— конкурентна курсова вартість.

На сьогодні вищезазначеним вимогам відповідає препарат Тебрис (гатифлоксацин) компанії Mili Healthcare. Тебрис є новим антибіотиком, фторхінолоном IV покоління, що має високу активність щодо більшості значимих збудників інфекцій, включаючи грампозитивні та грамнегативні мікроорганізми, у тому числі нозокоміальні штами, анаероби. Лікування запальних процесів жіночої статевої сфери (викликані змішаною інфекцією) дає хороший клінічний ефект при комплексному застосуванні препаратів: Тебрис 400 мг таблетки, Мератин 500 мг таблетки, Мератин комбі вагінальні таблетки.

Для порівняння були обрані два антибіотики. Перший препарат — доксициклін — уже давно застосовується для лікування хламідійної інфекції. Другим антибіотиком було обрано новий препарат фторхінолонового ряду Тебрис (гатифлоксацин). Відомо, що фторхінолони включено до стандартів лікування неускладнених і ускладнених урогенітальних інфекцій як у чоловіків, так і в жінок, а завдяки вираженій антибактеріальній активності щодо хламідій, уреаплазм і гонококів — до стандартів терапії ЗПСШ.

Переваги гатифлоксацину:

— висока біодоступність під час перорального приймання (близько 96–98 %);

— мінімальний печінковий метаболізм;

— високі внутрішньоклітинні концентрації;

— зменшення ймовірності розвитку резистентності мікроорганізмів до препарату;

— одноразове застосування на добу;

— добра переносимість.

Мератин (орнідазол), похідний 5-нітроімідазолів, є важливим високоактивним антимікробним препаратом системної дії для лікування інфекцій людини, викликаних облігатними анаеробними бактеріями, та групи захворювань, що викликані найпростішими. Мератин активний щодо грамнегативних та грампозитивних анаеробних бактерій і найпростіших.

Мератин комбі — сучасний комбінований препарат вагінального застосування, до якого входить орнідазол 500 мг, неоміцину сульфат 100 мг, ністатин 100 000 ОД, преднізолон 3 мг. Унікальність лікарської форми Мератину комбі полягає в різноспрямованій етіотропній активності та здатності активних речовин, які входять до препарату, проникати безпосередньо в зону топічного ураження урогенітальних інфекцій. Використання у комплексному лікуванні Мератину комбі забезпечує пригнічення анаеробної мікрофлори та найпростіших завдяки вмісту орнідазолу, що порушує структуру ДНК у чутливих до нього мікроорганізмів, ністатину — протигрибкового препарату полієнової групи, що поєднує в собі фунгістатичну та фунгіцидну активність. Наявність у його структурі великої кількості подвійних зв’язків обумовлює високу селективність ністатину до стеаринових утворень цитоплазматичних мембран клітин грибів, що призводить до порушення функції мембран із змінами водно-електролітного балансу, зниження резистентності до зовнішніх осмотичних факторів та руйнування їх.

До проведення клінічного дослідження, метою якого було вивчити ефективність застосування препарату Тебрис 400 мг у поєднанні з препаратами Мератин 500 мг та Мератин комбі в комплексному лікуванні запальних захворювань малого таза, залучено 38 жінок віком від 18 до 47 років (див. табл. 1). Для клінічного дослідження були вибрані пацієнтки з діагнозом: хламідіоз — 8 (21 %), мікоплазмоз — 5 (13,1 %), уреаплазмоз — 15 (39,4 %), трихомоніаз — 6 (15,7 %), змішана флора — 4 (10,5 %). Контрольну групу склали 8 пацієнток, які отримували доксициклін 100 мг, Мератин 500 мг, Мератин комбі. Отримані результати показали, що у 36 (94,7 %) пацієнток основної групи біль швидко тамувався, нормалізувалася температура тіла, зникали гнійні виділення зі статевих шляхів, нудота, знижувався лейкоцитоз та ШОЕ. Контрольне лабораторне дослідження не виявило збудника після лікування у 35 (92,1 %) пацієнток основної групи, тоді як у контрольній групі — у 5 (62,5 %) жінок. Скарг на диспептичні явища від пацієнток основної групи не надходило.

Висновки

1. Застосування препарату Тебрис (гатифлоксацину) — ефективний метод патогенетичного лікування хламідіозу та інших внутрішньоклітинних інфекцій. Використання Тебрису є одним із шляхів подолання резистентності хламідійної інфекції.

2. Лікування запальних процесів жіночої статевої сфери, що викликані змішаною інфекцією, дає добрий клінічний ефект при комплексному застосуванні таких препаратів, як Тебрис 400 мг таблетки, Мератин 500 мг таблетки, Мератин комбі вагінальні таблетки.