Журнал «Внутренняя медицина» 2(2) 2007

Найважливiшi досягнення Національного
наукового центру Інституту кардіології
ім. академіка М.Д. Стражеска
Iнститут кардiологiї iм. академiка
М.Д. Стражеска в 2006 роцi

В галузi теоретичних розробок

Вивчити морфофункціональні особливості атеросклеротичного ураження коронарного русла при ІХС: зв'язок із системним і місцевим імунним запаленням, ендотеліальною дисфункцією і гібернацією міокарда (керівники: д.м.н., професор М.І. Лутай, д.м.н., професор Ю.М. Соколов).

Аналiз даних з вивчення показникiв iмунного статусу у хворих на стабiльну стенокардiю залежно вiд наявностi або вiдсутностi атеросклеротичного пошкодження судин виявив пiдвищення iмунорегуляторного iндексу, значне пiдвищення НСТ-позитивних фагоцитiв на тлi низьких функцiональних резервiв цих клiтин у групi хворих, у яких було виявлено атеросклеротичнi численні пошкодження судин. Важливим моментом слiд вважати пiдвищення у цих хворих рiвня прозапального IЛ-8 на фонi збереження нормального рiвня антизапального IЛ-4, що свiдчить про дисбаланс в системi цитокiнiв і може сприяти проникненню лейкоцитiв через судинну стiнку, подальшій активацiї клiтин ендотелiю i розвитку локального запального процесу.

У хворих з нестабiльною стенокардiєю i ангiографiчними ознаками руйнування атеросклеротичної бляшки визначається пiдвищення активностi системного запалення, що характеризується зростанням рiвнiв С-РБ, IЛ-6 i IЛ-8 (у 1,7, 1,9 i 1,6 раза вiдповiдно i зниження IЛ-4 та IЛ-10 у 1,5 i 1,7 раза), при цьому спостерiгається дисфункцiя ендотелiю, що підтверджує зростання рівнiв ендотелiну-1 i фактора Вiлебранда порiвняно з пацiєнтами зi стабiльним перебiгом IХС. Бiльш значима активацiя системного запалення виявлена у хворих на IХС з перенесеним iнфарктом мiокарда в анамнезi порiвняно з хворими без IМ, про що свiдчить зростання рiвнiв С-РБ у 1,4 раза, IЛ-6 — у 1,5 раза й особливо ТНФ-α — у 3 рази.

Вивчити особливості формування окислювального стресу у хворих на гіпертонічну хворобу і оцінити можливість впливу на його інтенсивність антигіпертензивними засобами (керівник: д.м.н., професор М.С. Мхітарян).

Отриманi результати продемонстрували, що у хворих на гiпертонiчну хворобу, незалежно вiд стадiї та рiвня артерiального тиску, можуть фіксуватися змiни показникiв, що характеризують наявнiсть окислювального стресу. Так, кiлькiсть промiжних продуктiв ПОЛ — дiєнових кон'югатiв в атерогенних лiпопротеїдах зростала, а цей показник у сироватцi кровi був вищий за такий у здорових донорiв на 69 %. Цi змiни спостерiгались на тлi зниженої активностi антиперекисного ферменту каталази на 30 % вiд нормальних значень.

Клініко-патогенетичні детермінанти прогресування гіпертензивного серця та первинного нефросклерозу у хворих на гіпертонічну хворобу за даними 10-річного спостереження (керівник: д.м.н., професор Є.П. Свіщенко).

Виявлено, що у хворих на ГХ збiльшення товщини стiнок ЛШ, IММЛШ, вiдносної товщини стiнок ЛШ асоцiюється з передчасною серцево-судинною смертю впродовж 15–20 рокiв. У групi хворих, які померли за цей перiод, у 2 рази частiше, нiж у хворих, що вижили, спостерiгалася концентрична гiпертрофiя ЛШ, у той час як нормальна геометрiя ЛШ спостерiгалася у 2,2 раза рiдше.

Вивчити клініко-патогенетичне значення та можливості корекції системних периферичних і метаболічних порушень при хронічній серцевій недостатності (керівники: д.м.н., професор Л.Г. Воронков, д.м.н., професор Т.І. Гавриленко).

Встановлено, що серед дослiджених пацiєнтiв з ХСН хворi на ДКМП, попри свiй вiрогiдно молодший вiк, за тяжкiстю клiнiчних ознак захворювання наближувалися до хворих з iзольованою IХС i разом з ними негативно вiдрiзнялися на гiрше вiд пацiєнтiв, у яких АГ була основною або однiєю з причин ХСН. Пiсля тривалого комплексного лiкування пацiєнти з дилатацiйною кардiомiопатiєю та з iшемiчною хворобою вiрогiдно вiдрiзнялися за змiнами резистивних характеристик основних дослiджуваних артерiй: у хворих з ДКМП прирости iндексу опору виявилися вiрогiдно меншими, нiж при IХС та АГ, а в артерiї тилу ступнi середнє значення приросту iндексу опору виявилося навiть негативним.

У хворих з ХСН, яка була спричинена IХС, було виявлено дисбаланс рiвнiв про- та протизапальних цитокiнiв, який характеризувався пiдвищенням рiвня ФНП-α, IЛ-6 у сироватці кровi та зниженням сироваткового рiвня IЛ-10. Характерною особливiстю активацiї мононуклеарiв у хворих із СН, обумовленою IХС, було посилення синтезу IЛ-6 та в меншiй мiрi — змiнення здатностi продукувати ФНП-α та IЛ-10. У хворих же з СН, обумовленою ДКМП, встановлено зниження рiвнiв ФНП-α та IЛ-10 у сироватцi кровi та супернатантах, а також пiдвищення рiвня IЛ-6.

Моніторинг стану кісткової та хрящової тканини хворих на ОА під впливом різних програм фармакотерапії (керівники: член-кореспондент АМН України, професор В.М. Коваленко).

На основi вивчення бiохiмiчних зрушень у хворих на остеоартроз (рА) показано, що у цих пацiєнтiв наявні змiни бiохiмiчних показникiв, характернi для оксидативного стресу. На це вказує пiдвищення iнтенсивностi вiльнорадикальних окислювальних реакцiй на тлі значного пригнiчення активностi антиоксидантних систем, що сприяє своєчасному призначенню адекватної патогенетичної терапiї й збереженню активностi пацiєнтiв.

У хворих на остеоартроз виявлено значнi змiни iмунологiчних показникiв, що характеризують запальний процес при даному захворюваннi: значне пiдвищення рiвня СРП, IgЕ, ФНП-α, ЦIК, поява аутоантитiл до колагену 2-го типу, що формують iмунозапальну реакцiю при остеоартрозi. Встановлено залежнiсть мiж наявнiстю аутоантитiл до колагену 2-го типу i чинниками, що характеризують iмунозапальну реакцiю (СРП, IgЕ, ФНП-α); рiвнем чинникiв запалення i давнiстю патологiчного процесу.

Оптимізація надання високоспеціалізованої медичної допомоги науково-дослідними установами України (керівник: д.м.н., професор В.В. Лазоришинець).

Встановлено оптимальний час для забезпечення необхiдної медичної допомоги одному хворому консультантом-кардiологом: 28,6 ± 0,5 хвилини.

Обгрунтовано затрати робочого часу для забезпечення необхiдної належної консультативної допомоги одному хворому у фахiвцiв: ревматолога — 35,5 ± 1,4 хвилини; невролога — 26,3 ± 0,7 хвилини; пульмонолога — 23,3 ± 0,4 хвилини; офтальмолога — 26,8 ± 0,5 хвилини; ендокринолога — 19,5 ± 0,6 хвилини; нефролога — 25,5 ± 1,1 хвилини.

Визначено оптимальний час для функцiональної дiагностики одного хворого з кардiологiчною патологiєю:

— дозоване фiзичне навантаження — 47,1 ± 1,2 хвилини;

— ехокардiографiчне дослiдження — 37,1 ± 1,2 хвилини;

— ультразвукове дослiдження органiв черевної порожнини — 35,0 ± 1,0 хвилини;

— електрокардiографiчне дослiдження — 14,2 ± 0,2 хвилини;

— комп'ютерна томографiя — вiд 20 до 120 хвилин;

— ендоскопiчне обстеження — 60 хвилин.

У галузi прикладних розробок

Вивчити детермінанти короткотривалого і довгострокового прогнозу у хворих з гострим коронарним синдромом при проведенні сучасної патогенетичної терапії (керівник: д.м.н., професор О.М. Пархоменко).

Встановлено, що факторами, прогностичними для розвитку ранньої пiсляiнфарктної стенокардiї, є вiк понад 55 рокiв та рецидив болю в першу добу ГIМ. Стабiльна стенокардiя та/або артерiальна гiпертензiя в анамнезi мали дуже помiрний вплив. Серед лабораторних показникiв, що визначалися на першу добу Г1М, мали прогностичне значення для прогнозування розвитку РПIС клiренс креатинiну, рiвень фiбриногену та тромбоцитiв.

У хворих із ГКС без елевацiї сегмента SТ на електрокардiограмi наявнiсть супутнього цукрового дiабету та артерiальної гiпертензiї, попереднiй анамнез IХС чи прийом аспiрину до госпiталiзацiї в стацiонар асоцiюються з бiльш частим розвитком зворотної стенокардiї та гострої лiвошлуночкової недостатностi протягом госпiтального перiоду захворювання. У чоловiкiв із ГКС вірогідно частiше виникають шлуночковi порушення ритму серця, а у жiнок частiше спостерiгається рецидивування больового синдрому.

Вивчити можливості антигіпертензивної терапії з органопротекторними властивостями для попередження розвитку ускладнень артеріальної гіпертензії (керівник: д.м.н., професор Ю.М. Сіренко).

Для попередження ураження органiв-мiшеней (серця та нирок) має значення не тiльки ступiнь зниження артерiального тиску, але й вибiр антигiпертензивного препарату: лiкування iнгiбiторами АПФ попереджувало прогресування ураження нирок та сприяло вираженому регресу гiпертрофiї лiвого шлуночка, незважаючи на менший ступiнь зниження артерiального тиску. Наявнiсть ознак перенесеного iнсульту частiше дiагностувалася в пацiєнтiв чоловiчої статi з iндексом маси тiла 35 кг/м² i бiльше, з ренопаренхімною АГ, клiренсом креатиніну 130 мл/хв i бiльше, з iндексом навантаження часом для середньодобового САТ 70 % i бiльше з тривалiстю часу iзоволюмiчного розслаблення 90 мс та менше, величиною спiввiдношення амплiтуди швидкостi раннього та пiзнього трансмiтрального потокiв 1,3 та бiльше, часом сповiльнення менше 220 мс, бiльшим iндексом тривалостi Корнела, бiльшою величиною товщини комплексу iнтима-медiя , наявнiстю атеросклеротичної бляшки в сонних артерiях.

Розробити та впровадити рекомендації щодо оптимізації лікування артеріальної гіпертензії в популяції неорганізованого населення України на основі дослідження якості надання допомоги на стаціонарному та амбулаторно-поліклінічному етапах (керівник: д.м.н., професор Ю.М. Сіренко).

У хворих на гiпертонiчну хворобу виявлена можливiсть впливу на вираженiсть оксидативного стресу за допомогою стандартних антигiпертензивних фармакологiчних засобiв. Найбiльш чiткi антиоксидантнi ефекти супроводжували використання бета-адреноблокаторiв з дiуретиками, а також застосування iнгiбiторiв АПФ, тодi як одночасне застосування бета-адреноблокаторiв, антагонiстiв кальцiю, iнгiбiторiв АПФ або поєднання антагонiстiв кальцiю, iнгiбiторiв АПФ та дiуретикiв супроводжувалось менш вираженими впливами на процеси iнтенсифiкацiї вiльнорадикальних реакцiй.

Визначена доцiльнiсть застосування в комплекснiй терапiї ОА високоселективних iнгiбiторiв циклооксигенази-2 (рофекоксиб) та iнгiбiторiв фактора некрозу пухлин (алопатичний та гомеопатичний препарати).

За матеріалами АМН України з виконання науково-дослідних робіт в державних установах України

В ДУ «Iнститут терапiї iм. Л.Т. Малої АМН України» у 2006 роцi виконувались 15 НДР, у звiтному перiодi завершенi 4 НДР, у тому числi 1 фундаментальна i 3 прикладних.

У рамках завершеної НДР «Вивчити патогенетичнi механiзми розвитку жирової iнфiльтрацiї печiнки i розробити критерiї її ранньої дiагностики та пiдходи до терапiї» (науковий керiвник: проф. О.Я. Бабак) доведено, що запальнi змiни в гепатоцитах, уражених жировою дистрофiєю, сприяють посиленню вираженостi вторинної дислiпопротеїнемiї. Визначенi особливостi якiсного та кiлькiсного складу вiльних жирних кислот у пацiєнтiв з розладами жирового обмiну. Доведено, що при стеатогепатитi вiдбувається пiдвищення в кровi вмiсту та активностi IЛ-8, фактора некрозу пухлин-α. Сукупнiсть виявлених порушень у лiпiдному, вуглеводному обмiнi, цитокiновому статусi та спектрi вiльних жирних кислот у сироватцi кровi та калi дозволила визначити критерiї ранньої неiнвазивної дiагностики неалкогольного стеатогепатиту. Показано, що корекцiя виявлених порушень за допомогою пробiотикiв, екстракту артишоку i/або тiоктової кислоти запобiгає розвитку та прогресуванню запальних та фiброзних процесiв у тканинi печiнки за наявності жирової дистрофiї гепатоцитiв.

У результатi виконання прикладної НДР «Вивчити вплив статинiв на метаболiзм оксиду азоту та функцiональний стан ендотелiю у хворих на IХС» (науковий керiвник: д.м.н. проф. В.I. Волков) отриманi данi, що свiдчать про власну антиiшемiчну ефективнiсть симвастатину у хворих зi стабiльною стенокардiєю при термiнi лiкування 1 мiсяць, встановлено також зв'язок реалiзацiї антиiшемiчного ефекту симвастатину з розвитком протилiпiдемiчного та протизапального ефектiв препарату. Встановлений дозозалежний характер впливу симвастатину на маркери стабiльности атеросклеротичного процесу — С-реактивний бiлок та матричну металопротеїназу-9 у хворих на гострий коронарний синдром без пiдйому SТ, що обгрунтовує доцiльнiсть раннього призначення статинiв у дозi 40 мг на добу для цiєї категорiї пацiєнтiв.

При виконаннi завершеної прикладної НДР «Дослiдити клiнiчнi, гемодинамiчнi i нейрогуморальнi ефекти лозартану та валсартану i розробити на цiй основi диференцiйованi пiдходи до їх застосування» (науковий керiвник: д.м.н. Ю.С. Рудик) були вивченi механiзми реалiзацiї клiнiчної ефективностi препаратiв з групи антагонiстiв рецепторiв ангiотензину ІІ порiвняно з iнгiбiторами АПФ та їх комбiнацiя у хворих на хронiчну серцеву недостатнiсть, запропонованi новi пiдходи до оцiнки терапевтичного ефекту антагонiстiв рецепторiв ангiотензину ІІ та їх комбiнацiй з iнгiбiторами АПФ, критерiї прогнозу ефективностi терапiї.

У рамках завершеної прикладної НДР «Визначення епiдемiологiчних аспектiв метаболiчного синдрому в популяцiях Харкiвського регiону для розробки найбiльш ефективних методiв попередження його розвитку» (науковий керiвник: д.м.н., старший науковий спiвробiтник І.І. Єрмакович) було виявлено комплекс факторiв, що характеризують високий сумарний ризик захворювання, обумовленого метаболiчним синдромом, i на цiй основi розроблено найбiльш ефективні засоби профiлактики, визначенi предиктори змiн лiпiдного обмiну при ожирiннi, встановлено взаємозв'зок мiж показниками центральної гемодинамiки i антропометричними параметрами при метаболiчному синдромi, що дозволило визначити внесок абдомiнального типу ожирiння у гемодинамiчнi розлади при артерiальнiй гіпертензiї, вмiст поведiнкових, бiологiчних та соцiальних факторiв у розвиток захворювань, пов'язаних із метаболiчним синдромом, розроблено критерiї реалiзацiї факторiв ризику та їхнiх комбiнацiй щодо розвитку захворювань, якi значною мiрою пов'занi з метаболiчним синдромом, можливостей їх корекцiї на доклiнiчному та клiнiчному етапах.

В ДУ «Iнститут гастроентерологiї АМН України» в 2006 роцi виконувалося 6 науково-дослiдних робiт за проблемою «гастроентерологiя».

Актуальнiсть результатiв фундаментальної НДР «Вивчити механiзми функцiональних та структурних змiн верхнього вiддiлу травного каналу при пептичнiй виразцi дванадцятипалої кишки, поєднанiй з рефлюксною хворобою, та визначити шляхи їх корекцiї (клiнiко-експериментальне дослiдження)», (науковий керiвник: член-кор. АМНУ, д.м.н., проф. Ю.О. Фiлiппов) полягає в розробцi концепцiї, реалiзацiя якої дозволяє у вiддаленому перiодi досягти оптимальних результатiв у лiкуваннi пацiєнтiв із кислотозалежними захворюваннями шляхом застосування iндивiдуалiзованого пiдходу до вибору терапiї з урахуванням стану протекторних реакцiй травної системи, що були сформульованi на пiдгрунтi зіставлення агресивних та захисних факторiв слизової оболонки езофагогастродуоденальної зони (компенсаторний, гiперреактивний, гiпореактивний, декомпенсаторний). Доведена їхня обумовленiсть порушенням функцiонування нейрогуморальної та iмунної систем регуляцiї. Врахування виявлених типiв протекторних реакцiй дало можливiсть досягти найкращих результатiв лiкування у пацiєнтiв із найбiльш несприятливим у прогностичному планi перебiгом захворювання.

У рамках завершеної прикладної НДР «Вивчити iмуно-бiохiмiчнi показники у хворих на стеатоз печiнки в сполученнi з захворюваннями жовчовивiдних шляхiв з метою обгрунтування методiв корекцiї виявлених порушень» (науковий керiвник: член-кор. АМН України, проф. Ю.О. Фiлiппов) запропонованi лiкувальнi комплекси, що враховують виявленi закономiрностi формування порушень лiпiдного обмiну у хворих на стеатоз печiнки залежно вiд характеру iмуно-патологiчних реакцiй. Розробленi терапевтичнi заходи сприяють зменшенню ендотоксемiї, процесiв органiзацiї сполучної тканини та гальмуванню розвитку фiброзу, що, безумовно, є актуальним для практичної охорони здоров'я.

Підготувала к.м.н., доцент Т.Й. Мальчевська,
кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб № 1,
Національний медичний університет
імені О.О. Богомольця