Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Газета «Новости медицины и фармации» 8(321) 2010

Вернуться к номеру

Міжнародне співробітництво у сфері контролю над обігом наркотиків — перспективний напрямок реалізації політики євроінтеграції

Авторы: І. Гриненко, аналітик СБУ

Версия для печати

Закінчення. Початок у № 5(311)

Запропонована у 2004 році Європейська стратегія сусідства інтегрувала основні положення зовнішньої політики та політики безпеки і мала, на думку її ініціаторів, сприяти розширенню зони «стабільності та добробуту» на сусідні країни. Зазначена Стратегія розглядається Євросоюзом як засіб позитивного впливу, спрямованого на розв''язання регіональних конфліктів, боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю, що мало сприяти зменшенню загроз для самого ЄС. У той же час офіційною метою Стратегії проголошувалося запобігання виникненню ліній поділу між Євросоюзом та його сусідами шляхом залучення останніх до участі у політичному, економічному і безпековому просторі Європи. У той же час з огляду на події, що мають місце на Кавказі, у Придністров''ї, інших країнах регіону поза межами ЄС, можна констатувати, що цієї цілі досягнуто не було.

Прийнятим у 2004 році Планом дій Україна – ЄС у сфері свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейської політики сусідства питання боротьби з наркотиками віднесено до пріоритетних напрямків. План передбачає підтримку зусиль на національному та міжнародному рівні, у тому числі в рамках Організації Об''єднаних Націй, а також шляхом укладення відповідних договорів. Одним із таких договорів має бути угода про стратегічне співробітництво між Україною та Європолом. Окрім цього, план передбачає імплементацію нашою країною націо­нальної стратегії боротьби з наркобізнесом, що має базуватися на збалансованому підході, відображеному у Стратегії ЄС з наркотиків та планах дій. У свою чергу, Євросоюз бере на себе зобов''язання надати підтримку створенню скоординованої міжвідомчої інформаційної системи, навчанню експертів з питань епідеміології та посиленню участі громадськості у вирішенні проблеми наркотиків. У зв''язку з цим передбачено сприяння співробітництву між компетентними органами України, відповідними недержавними організаціями та міжнародними установами з метою напрацювання багатостороннього підходу до проблеми наркотиків, що має враховувати її соціальні аспекти, такі як профілактика, лікування та реабілітація наркозалежних. Окрема увага приділяється питанням боротьби з незаконним виробництвом та торгівлею синтетичними наркотиками, а також хімічними прекурсорами, що використовуються у підпільних нарколабораторіях. З метою посилення взаємодії у сфері боротьби з наркобізнесом передбачається активізація обміну стратегічною інформацією між правоохоронними органами ЄС та України, інших форм міжнародного співробітництва.

Слід зазначити, що, основною перепоною у реалізації передбачених цим документом заходів стала майже повна відсутність їх фінансування з боку України, що є характерним для більшості проектів у будь-якій галузі. У зв''язку з цим доцільно згадати й Програму реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки, одним із напрямків якої є поглиблення міжнародного співробітництва у сфері контролю над наркотиками та боротьби із їх незаконним обігом – зазначена Програма не фінансується взагалі, а передбачені нею заходи здійснюються виключно у рамках поточної роботи причетних відомств – виконавців.

Одним із ключових досягнень співробітництва між Україною та ЄС у галузі контролю над обігом наркотиків, а також й у ширшому контексті інтеграції сфер безпеки та охорони здоров''я населення нашої країни до загальноєвропейського простору стало започаткування проведення засідань «Україна – Трійка ЄС» з питань наркотиків. На сьогодні відбулися два такі засідання – у 2007 та 2008 роках. У цих заходах брали участь представники Європейської Комісії, Генерального Секретаріату Ради ЄС, Європолу, Європейського моніторингового центру з питань наркотиків та наркоманії, а також низки країн ЄС – Чехії, Німеччини, Греції, Франції, Іспанії, Ірландії, Італії, Кіпру, Латвії, Литви, Угорщини, Австрії, Польщі, Румунії, Португалії, Словенії, Словаччини, Фінляндії та Великобританії.

У ході обох засідань українською стороною було зроблено презентації, під час якої представників функціональних підрозділів ЄС та компетентних органів країн Європейського Союзу проінформовано щодо нормативно-правової бази нашої держави, яка регламентує питання контролю за обігом наркотиків та боротьби із злочинністю у вказаній сфері, розвитку наркоситуації у країні, та заходів, що вживаються українськими компетентними органами у сфері боротьби з наркобізнесом та наркоманією та медико-соціальної реабілітації осіб, хворих на наркоманію. Зокрема, наголошено на тому, що діюча на сьогодні Програма реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2003 р. № 877, передбачає інтеграцію національної системи протидії незаконному обігу наркотиків у загальноєвропейську систему, удосконалення міжнародного співробітництва, передусім із країнами ЄС. Українською стороною також зазначалося, що наша країна підтримує ініціативи Європейського Союзу у сфері контролю над наркотиками та поділяє положення стратегії ЄС у зазначеній сфері, зокрема, щодо застосування збалансованого підходу, що передбачає дії зі зниження як пропозиції, так й попиту на наркотичні речовини, профілактику наркоманії, широкий спектр заходів соціального характеру.

Окрім цього, українською стороною презентовано матеріали щодо заходів протидії транснаціональному наркобізнесу, зокрема, незаконним постачанням героїну афганського походження, які вживаються правоохоронними органами України. Підкреслено, що Україна відіграє, передусім, роль транзитної держави, що протидіє незаконним поставкам наркотиків із регіонів їх виробництва до країн споживання та зазначено, що заходи із протидії наркобізнесу здійснюються українськими правоохоронними органами у тісному співробітництві із партнерськими структурами інших країн.

Делегацією України робився наголос на те, що у зв''язку із зростанням незаконного виробництва героїну в Афганістані відбувається стрімке збільшення вилучень цього наркотику в нашій країні – лише з грудня 2006 до червня 2008 року українські правоохоронці вилучили афганського героїну більше, аніж за усі попередні 15 років. При цьому вилучений наркотик прямував через Україну транзитом та призначався для розповсюдження на ринках країн Західної Європи. З огляду на викладене українською стороною наголошено, що Україна в цей час виконує роль заслону на маршрутах наркотранзиту до ринків країн Євросоюзу, що

обумовлює доцільність впровадження нових проектів із співробітництва та підтримки зусиль українських правоохоронців у боротьбі з наркобізнесом.

У зв''язку з цим українська сторона запропонувала впровадження низки проектів, спрямованих на подальшу інтеграцію національної системи контролю над наркотиками до відповідних систем Євросоюзу, зокрема, спільно розробити національну програму у сфері контролю над обігом наркотиків на період після 2010 року, яка має відповідати стандартам та положенням політики Європейського Союзу у цій сфері. Делегацією України зроблено наголос на тому, що Україна не має намірів обмежуватися лише імплементацією положень стратегії та принципів наркополітики ЄС у власну політику, а зацікавлена у повній інтеграції до загальноєвропейської системи контролю над наркотиками. Зазначена ініціатива отримала підтримку з боку представників Європейської Комісії.

У ході засідань також здійснювався обмін інформацією щодо правоохоронних аспектів протидії незаконному обігу наркотиків з точки зору як України, так і Євросоюзу.

Делегації сусідніх з Україною країн ЄС, зокрема, Румунії та Польщі, у своїх виступах вказували на високий рівень співробітництва з Україною у сфері протидії контрабанді наркотиків, що сприяло викриттю та знешкодженню організованих злочинних угруповань, які діяли на території наших країн, притягнення їх членів до кримінальної відповідальності.

Виконання Плану дій у сфері свободи, безпеки та юстиції спільно контролюється Україною та Європейським Союзом. В рамках цього процесу здійснюється й моніторинг процесів реформування правоохоронної системи нашої країни. Зокрема, у звіті за 2006 рік висловлено зауваження щодо пропозицій із цього питання. Так, стосовно створення Національного бюро розслідувань, що має отримати певні повноваження Служби безпеки України, експерти Євросоюзу зазначили, що на сьогодні «СБУ має доведені досягнення у боротьбі проти організованої злочинності та досвідчених професіоналів. З огляду на це необхідно бути дуже обережним, аби цей досвід не було втрачено у ході реформування». Експертами також висловлено пропозиції щодо подальшого удосконалення діяльності правоохоронної системи. Зокрема, вказано, що «Боротьба з організованою злочинністю виграє від спеціалізованого навчання у певних сферах, але основною проблемою є корупція та відсутність національної інформаційної системи». Крім цього, запропоновано «розглянути можливість впровадження Європейської моделі кримінальної розвідки, прийнятої Європолом у 2005 році. Цей підхід дозволить виявити сфери злочинності, що несуть у собі найбільшу загрозу, а також сфери, де необхідна додаткова інформація та зосередження ресурсів. Оскільки така система вже впроваджена у Європолі, вона дозволить уніфікувати обмін інформацією».

Співробітництво між Україною та Європейським Союзом здійснювалося у рамках проекту БУМАД («Білорусь, Україна та Молдова проти наркотиків»), що реалізовувався Програмою Розвитку ООН за фінансової підтримки Європейської Комісії у період з 2003 по 2008 роки. В рамках програми БУМАД, зокрема, реалізовано проект створення «Національної обсерваторії з питань алкоголю та наркотиків», що здійснює інформаційний обмін з EMCDDA, а правоохоронні органи України отримали можливість використовувати сучасне обладнання для аналізу хімічних речовин. У той же час у 2007 році Європейська Комісія прийняла рішення щодо припинення фінансування зазначеного проекту. У зв''язку з цим українська делегація на 51-й сесії Комісії ООН з наркотичних засобів, що проходила у березні 2008 року, зазначила, що припинення програми БУМАД, яка була практичним прикладом втілення у життя принципу спільної відповідальності за вирішення проблеми наркотиків на загальносвітовому рівні, матиме значний негативний вплив на розвиток ситуації не лише в Україні, але й передусім у країнах Євросоюзу.

Додатковий поштовх співробітництву між нашою країною та ЄС було надано у 2005 році, коли в Україні та Молдові почала роботу Місія Європейського Союзу з надання допомоги у питаннях кордону Україні та Республіці Молдова (EUBAM). До компетенції Місії входить сприяння вирішенню низки прикордонних питань, у тому числі й у сфері протидії контрабанді наркотиків. Її діяльність започаткована підписанням 7 жовтня 2005 року Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України, Урядом Республіки Молдова та Європейською Комісією. Місія розпочала роботу 30 жовтня 2005 року. Штаб-квартира Місії розташована у м. Одеса. Окрім цього, польові офіси Місії діють у населених пунктах Отач, Кишинів, Басарабяска, Одеса, Іллічівськ, Кучурган та Котовськ. Місія надає технічну та консультативну допомогу у проведенні спільних операцій правоохоронних, митних та прикордонних органів України та Молдови.

Активізації ролі нашої країни як активного гравця у сфері боротьби із наркотиками на загальноєвропейському просторі сприяла участь українських правоохоронних органів у роботі міжнародної організації «Ініціатива із співробітництва у Південно-Східній Європі» (Southeast European Cooperative Initiative, SECI). Зазначена участь започаткована за ініціативи Служби безпеки України у 2001 році і до цього часу Україна має у цій організації статус спостерігача. Організацію створено за ініціативи Управління з боротьби з наркотиками (DEA) США з метою об''єднання зусиль країн регіону із протидії контрабанді героїну афганського походження. Надалі сфера діяльності цієї організації була розширена на різні види транскордонної злочинності. Учасниками зазначеної міжнародної організації є країни Балканського регіону, Туреччина, Молдова, низка країн Європи а також Сполучені Штати Америки. Штаб-квартира SECI розташована у м. Бухарест (Румунія). Практична діяльність організації спрямована на узгодження протидії контрабанді наркотиків у регіоні, іншим проявам транснаціональної організованої злочинності. Зокрема, щороку проводяться операції «Стримування» із викриття та знешкодження каналів контрабанди героїну афганського походження. З 2005 року операція «Стримування» відбувається узгоджено із операцією «Гармонія», що проводиться в рамках ГУАМ. Слід зазначити, що на сьогодні Ініціатива із співробітництва у Південно-Східній Європі набула значного авторитету на міжнародній арені та заслужила на позитивну оцінку з боку Організації Об''єднаних Націй та Європейського Союзу.

Підсумовуючи аналіз європейської наркополітики у контексті реалізації нашою країною політики євроінтеграції, можна зазначити, що активізації інтеграції нашої країни до ЄС значно сприяла б активна участь у реалізації політики цієї організації за тими напрямками, де це є можливим і бажаним, у тому числі з точки зору самого Євросоюзу. Завдяки цьому нашій країні вдалося б на практиці довести, що її прийняття не завдасть шкоди внутрішнім процесам інтеграції Союзу, його здобуткам, напрацьованим впродовж десятиріч. З іншого боку, така участь сприяла б приведенню політичної, економічної та суспільної систем нашої країни у відповідність до європейських критеріїв. Сучасна концепція – як в рамках політики сусідства, так й у разі його поглиблення шляхом асоціації – зберігає для нашої країни значний простір для маневру, який дозволяє проводити заходи євроінтеграції, незважаючи на те, що Україну не визнано країною-кандидатом. Ці заходи мають бути спрямовані на плідну та взаємовигідну співпрацю з ЄС, що, у свою чергу, має створювати зацікавленість Європи Україною, інформування європейських чиновників та громадян країн Євросоюзу щодо позитивних чинників політики України, формувати атмосферу «єдиного простору». Ст. 49 Договору про Європейський Союз визначає, що будь-яка європейська держава, що поважає викладені у п. 1 ст. 6 спільні для усіх держав-членів принципи – свободи, демократії, поваги до прав людини та основних свобод, а також правової держави, може подати заявку з метою стати членом Союзу. З огляду на це, одним із завдань для України є доведення на практиці своєї відданості наведеним принципам.

За цих умов Україна буде сприйматися не як потенційна загроза внутрішньоєвропейському простору, а як його складова. Беручи до уваги, що сподіватися на скільки-небудь швидкий прийом України в ЄС не є доцільним, слід орієнтуватися на поступову кропітку роботу на євроінтеграційному напрямку, що вимагатиме від країни суттєвих зусиль та ресурсів, а також започаткування внутрішнього реформування державних систем відповідно до європейської моделі. Таке реформування у кінцевому рахунку має створити «критичну масу», що зробить подальшу інтеграцію нормативно-обумовленою.

У той же час на сьогодні серед політичних партій України домінуючими є два підходи. Перший полягає у тому, що Україна має вимагати у ЄС гарантій щодо її майбутнього прийняття, не погоджуючись при цьому на будь-які проміжні варіанти. Другий же варіант виражено розхожою фразою про те, що «у Європі на нас не чекають». Обидва ці підходи є вкрай непродуктивними, оскільки не передбачають докладання зусиль для досягнення конкретних результатів, позитивних як з точки зору реалізації політики євроінтеграції, так й для модернізації існуючої системи врядування. Фактично ж перший підхід слугує лише як інструмент внутрішньої боротьби і не має відношення до реалізації євроінтеграційної політики, оскільки будь-які «гарантії» не можуть привести Україну у відповідність до критеріїв членства в ЄС. Дійсна ж мета другого підходу – консервація наявної ситуації, дискредитація євроінтеграційної стратегії та нав''язування «альтернатив», безперспективних з точки зору як внутрішньої, так і зовнішньої політики.

Слід зазначити, що теза про те, що «у Європі на нас не чекають», не відповідає дійсності – насправді ж позиція ЄС полягає у тому, що він саме очікує від Україні конкретних кроків та ініціатив із співробітництва. Так, напередодні саміту «Україна – ЄС», що відбувся 9 вересня 2008 року у м. Евіані (Франція), бундестаг Німеччини закликав Україну «висунути низку конструктивних пропозицій із її інтеграції в Європейський Союз». При цьому важливим напрямком такого співробітництва є саме безпекова сфера, адже у Європейському Союзі усвідомлюють ключову роль нашої держави для безпеки на загальноєвропейському просторі. З огляду на це єдиним перспективним напрямком можна вважати поступову та сталу модернізацію політичної, економічної та соціальної систем у відповідності до європейської моделі та активне використання можливостей «поступового проникнення» до Євросоюзу, як через його структури, вже відкриті для нашої країни, так й ті, що відчинятьперед нею свої двері згодом, у тому числі й в рамках нових проектів, ініційованих Україною. Такі інструменти, як асоціація або Східноєвропейське партнерство слід розглядати саме як такі, що надаватимуть Україні все більше можливостей для такого «поступового проникнення», стимулюючи при цьому процеси внутрішньої модернізації, необхідні для нашої країни з будь-якої точки зору. Зазначений підхід можна охарактеризувати як «функціональний», за якого Україна поступово розширює свою участь у функціонуванні Євросоюзу.

У цьому контексті співробітництво між Україною та ЄС у сфері контролю над обігом наркотиків, інтеграція діючої національної системи до відповідних структур Європейського Союзу, узгодження національного законодавства у цій сфері відповідно до принципів Євросоюзу слід розглядати не лише як важливий напрямок докладання зусиль до вирішення глобальної проблеми наркотиків, але й як суттєву складову реалізації нашою країною політики європейської інтеграції. 



Вернуться к номеру