Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал 3 (27) 2010

Вернуться к номеру

Прихильність лікарів до цукрознижуючої фармакотерапії

Авторы: Дорошкевич І.О., Яковлєва О.О., Харченко Т.В., Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Рубрики: Эндокринология

Версия для печати


Резюме

У роботі проаналізована прихильність лікарів до різних варіантів фармакотерапії цукрового діабету 2-го типу таблетованими цукрознижуючими препаратами згідно з об’ємом продажу в одній з аптечних мереж міста й виписування безкоштовних рецептів лікарями-ендокринологами.
Встановлено, що на сучасному етапі лікарі віддають перевагу призначенню основних двох груп цукрознижуючих препаратів, а саме похідних сульфонілсечовини й метформіну, а також їх фіксованих комбінацій. Серед перерахованих представників цукрознижуючих лікарських засобів брендові препарати використовують у 41,0–44,53 % випадків. У хронологічному порядку за останні 3 роки збільшилась частота використання метформіну та його фіксованих комбінацій, а також зменшилась питома вага призначення глібенкламіду за рахунок розширення використання гліклазиду та глімепіриду, що відповідає принципам консенсусу ADA/EASD (2008).


Ключевые слова

Цукровий діабет 2-го типу, цукрознижуюча фармакотерапія.

Вступ

Цукровий діабет (ЦД) залишається одним із найпоширеніших захворювань людини. Кількість хворих на ЦД в різних країнах становить 4–7 % від загальної популяції. На початок 2010 року у світі зареєстровано близько 285 млн хворих на ЦД. У 2004 році опубліковано міжнародне дослідження з епідеміології та прогнозу цукрового діабету за участю ВООЗ, університетів Единбургу (Шотландія), Орхус (Данія) та Міжнародного інституту діабету (Австралія) (табл. 1).

Наведені дані свідчать про серйозну тенденцію до збільшення поширеності ЦД у світі до 2030 року, коли згідно з прогнозом, його частота становитиме 366,385 млн.

ЦД 2­го типу є гетерогенним та багатофакторним захворюванням. Він розвивається в надрах метаболічного синдрому і є основою для розвитку серцево­судинних захворювань.

Головним завданням лікування ЦД взагалі й діабету 2­го типу зокрема є забезпечення хворим належної якості життя, попередження хронічних ускладнень діабету, досягнення компенсації (нормалізації) обміну речовин [2]. Доведено, що порівняно з традиційними терапевтичними підходами інтенсивне лікування, направлене на зниження рівня глікованого гемоглобіну (HbA1с) до нормальних величин, асоціюється зі значним зменшенням частоти та тяжкості мікро­ та макроваскулярних ускладнень у хворих на ЦД. Так, дані, отримані в дослідженні UKPDS, свідчать, що при зниженні рівня HbA1с на 1 % ризик мікроваскулярних ускладнень зменшується на 25 %, частота інфаркту міо­карда — на 14 % [1].

Успіх у контролі рівня глікемії залежить від кількох складових: майстерності лікаря, відповідальності хворого та достатнього медикаментозного забезпечення. Отже, згідно з консенсусом ADA/EASD (2008), алгоритм тактики лікування ЦД 2­го типу, зокрема з позицій доказової медицини, виглядає так (рис. 1) [3, 4].

Посилюють втручання в спосіб життя при кожному відвідуванні й контролюють HbA1с кожні 3 міс. до досягнення рівня HbA1с ≤ 7 %, потім кожні 6 міс. Терапія змінюється, якщо HbA1с ≥ 7 %.

Мета роботи — аналіз прихильності лікарів до різних варіантів фармакотерапії ЦД 2­го типу таблетованими цукрознижуючими препаратами.

Матеріали та методи дослідження

Проведено дослідження асортименту цукрознижуючих лікарських засобів, що були відпущені в одній з аптечних мереж м. Вінниці за період 2007–2009 рр. (перша група дослідження). Проаналізовані виписані за безкоштовними рецептами лікарями­ендокринологами цукрознижуючі засоби за період 2005–2009 рр. (друга група). Під час роботи використовували статистичний, логічний та графічний методи.

Результати дослідження та їх обговорення

На першому етапі проведено аналіз спектра цукро­знижуючих препаратів, що були відпущені в аптеці та виписані лікарями за безкоштовними рецептами, у хронологічній динаміці. Так, виявлено, що в обох досліджуваних напрямках на першому місці — препарати з групи похідних сульфонілсечовини, друге місце посідають бігуаніди і третє — фіксовані комбіновані препарати, що поєднують у своєму складі похідні сульфонілсечовини та метформін (рис. 2, 3).

 

Проте серед препаратів, що були виписані безкоштовно (рис. 2), у 2009 році ми виявили збільшення частки бігуанідів (на 8,74 %) та комбінованих лікарських засобів (на 5,24 %), зменшилась частка похідних сульфонілсечовини (на 18 %) порівняно з 2007 роком, також у 2009 році почали призначати препарати з групи тіазолідиндіонів — піоглітазон (1,35 %).

На другому етапі проведено аналіз прихильності лікарів до оригінальних (брендових) цукрознижуючих лікарських засобів та генериків вітчизняного або закордонного виробництва в обох досліджуваних групах. Таким чином, було проведене ранжування країн­постачальників згідно з об’ємом продажу в одній з аптечних мереж та виписування безкоштовних рецептів лікарями­ендокринологами в загальному підсумку в хронологічному порядку за 2007 та 2009 рр. Так, було виявлено, що у 2007 році першу трійку лідерів займали Німеччина (42,83 % асортименту цукрознижуючих препаратів), Франція (29,91 % асортименту) та Україна (23,62 %) (рис. 4). Останні місця в цьому списку зайняли Індія (0,6 %) та Данія (0,22 % асортименту). Така тенденція спостерігалась як за даними відпуску препаратів в аптечній мережі, так і за виписуванням безкоштовних рецептів.

Що ж стосується 2009 року, то тут прослідковується вже явна четвірка лідерів, а саме Німеччина (35,92 % асортименту цукрознижуючих препаратів), Україна (21,84 % асортименту), Франція (21,09 %) та Австрія (12,48 %). Хоча згідно з об’ємом виписування безкоштовних рецептів простежується навіть деяка перевага у призначенні лікарських засобів українського виробництва проти німецького. Останні місця зайняли Індія та Туреччина — 2,83 та 0,57 % досліджуваного асортименту відповідно (рис. 5). Отже, серед країн­постачальників цукрознижуючих генеричних препаратів спостерігається перевага саме вітчизняного виробника.

На фармацевтичному ринку України серед таблетованих цукрознижуючих препаратів близько 20 % припадає на оригінальні лікарські засоби. Простежуючи в динаміці об’єми продажів, ми виявили, що збільшився попит на брендові препарати, а саме з 31,22 % у 2007 році до 44,53 % у 2009 році. Що ж стосується другої досліджуваної групи, то виписування брендових лікарських засобів за безкоштовними рецептами було на досить високому рівні у 2005 та 2007 рр., 57,18 та 55,32 % асортименту відповідно, незважаючи на їх більшу вартість порівняно з генериками. Проте у 2009 році це число дещо зменшилось — до 41,04 %, що, можливо, може бути пов’язане з економічною ситуацією в країні (рис. 6). Проте великий об’єм продажу брендових препаратів все ж таки вказує на прихильність лікарів та й самих пацієнтів до використання оригінальних лікарських засобів на противагу генерикам (із меншою вартістю).

Згідно з консенсусом ADA/EASD (2008), на першому етапі тактики фармакотерапії ЦД 2­го типу за умови добре підтвердженої ефективності препаратом вибору є метформін. За неефективності його використання як монотерапії другим кроком є поєднання бігуаніду з похідним сульфонілсечовини (окрім глібенкламіду чи хлорпропаміду). Отже, ми проаналізували прихильність лікарів до призначення метформіну та його фіксованих комбінацій: в обох досліджуваних групах зросла частка метформіну та його стандартних комбінацій. Так, за об’ємом продаж, цей показник збільшився на 5,45 %, тобто з 36,85 % асортименту цукрознижуючих препаратів в 2007 році до 42,3 % у 2009 році. За виписуванням безкоштовних рецептів спостерігалась така ж картина — збільшення частки використання метформіну на 13,98 %, тобто з 29,41 % асортименту цукрознижуючих препаратів у 2007 році до 43,39 % у 2009 році (рис. 7). Хоча більшість із фіксованих комбінацій — це метформін + глібенкламід.

Що ж стосується вибору серед похідних сульфонілсечовини, то ми спостерігаємо зменшення частки використання глібенкламіду як за об’ємом продаж, так і за виписуванням безкоштовних рецептів. Так, згідно з об’ємом продаж в аптечній мережі помітне зменшення частки глібенкламіду серед досліджуваного асортименту на 8,66 % та збільшення питомої ваги глімепіриду на 9,35 % (рис. 8) як за рахунок бренду, так і через збільшення на фармацевтичному ринку кількості генериків глімепіриду.

Як щодо безкоштовних рецептів, то частка глібенкламіду зменшилась на 28,23 % (38,4 % асортименту в 2004 році проти 10,17 % в 2009 році), призначення гліклазиду збільшилось практично вдвічі (17,04 % асортименту в 2004 році проти 34,24 % у 2009 році), глімепіриду — у 13,5 раза (0,8 % у 2004 році проти 10,85 % у 2009 році). Що ж стосується порівняння даних за 2007 та 2009 роки, то при виписуванні безкоштовних рецептів зберігалась така ж тенденція у прихильності до похідних сульфонілсечовини, динаміка яких перебувала в межах 3 % (рис. 9).

Висновки

1. Проведено дослідження прихильності лікарів до різних варіантів фармакотерапії ЦД 2­го типу. Встановлено, що на сучасному етапі лікарями віддається перевага призначенню основних двох груп цукрознижуючих препаратів, а саме похідних сульфонілсечовини та метформіну, а також їх фіксованих комбінацій.

2. Серед перерахованих представників цукрознижуючих лікарських засобів брендові препарати використовують у 41,0–44,53 % випадків. У хронологічному порядку за останні 3 роки змінилась прихильність лікарів у використанні певних представників у межах окремих груп цукро­знижуючих препаратів. Так, збільшилась частота використання метформіну та його фіксованих комбінацій, а також зменшилась частка призначення глібенкламіду за рахунок розширення призначення гліклазиду та глімепіриду, що відповідає принципам консенсусу ADA/EASD (2008).


Список литературы

1. Аметов А.С., Сокарева Е.В. Применение росиглитазона и метформина в фиксированной комбинации (Авандамет) для лечения пациентов с сахарным диабетом 2 типа // Русский медицинский журнал. — 2007. — Т. 15, № 27. — С. 82-88.
2. Боднар П.М. Проблеми терапії цукрового діабету II типу // Міжнародний ендокринологічний журнал. — № 1 (1). — 2005. — С. 14-17.
3. Калашникова М.Ф., Новикова М.С. Как и когда начинать комбинированную терапию сахарного диабета 2-го типа (консенсус ADA и EASD, 2008) // Лечащий врач. — № 3. — 2009. — С. 45-49.
4. David M. Nathan et al. Management of Hyperglycemia in Type 2 Diabetes: A Consensus Algorithm for the Initiation and Adjustment of Therapy // Diabetes Care. — Vol. 31, № 1. — P. 173-175.


Вернуться к номеру