Международный эндокринологический журнал 7 (39) 2011

Терпіння, наполегливість і відданість справі завжди вважалися великими чеснотами. Натомість у провалах і невдачах ніхто не бачить нічого хорошого. А тим часом світлий бік у поганого все-таки є. Доказом тому може слугувати хоча б перелік восьми важливих відкриттів, зроблених випадково — «завдяки» чиїмось лінощам, неохайності, незграбності й просто дурості. До одного з них належить і відкриття йоду рівно 200 років тому.

Цей елемент був відкритий 1811 року паризьким виробником селітри Бернаром Куртуа (1777–1838). Бернар Куртуа збирався провести декілька дослідів. На столі стояли посудини, в одній із яких була настоянка морських водоростей на спирту, а в іншій — суміш сірчаної кислоти із залізом. На плечах ученого сиділа його улюблена кішка. Несподівано у двері лабораторії постукали, і злякана кішка зістрибнула і втекла, хвостом змахнувши колби на столі. Посудини розбилися, вміст змішався, і раптом розпочалася бурхлива хімічна реакція. Коли невелика фіолетова хмарка з пари і газів осіла, здивований учений побачив на предметах і уламках якийсь кристалічний наліт. Куртуа почав його досліджувати. Кристали нікому до цього невідомої речовини дістали назву «йод». Так був відкритий новий елемент у хімічних довідниках, а домашня кішка Бернара Куртуа увійшла до історії. На жаль, ім’я «співавтора» історія не зберегла. Відкриття ж йоду людство оцінило повною мірою.

До речі, ще до цього випадку Куртуа, вивчаючи опіум, відкрив морфій, досліджувати який йому сподобалося набагато більше! Про це свідчить той факт, що за відкриття йоду Куртуа отримав від Паризької академії премію в розмірі 6000 франків, але до кінця свого життя продовжував із великим інтересом ви- вчати морфій. Хмара якого кольору з’явилася б, якби кішка Куртуа вирішила покурити опіум, історія також замовчує.

Там, де з будь-якої причини йод раптом стає рідкісним гостем, різко зростає чисельність глухих і потворних недоумкуватих з наявністю зоба. Парадоксально, але факт: у XVIII ст. у Швейцарії цілі села були населені «угодними Богові істотами». Причому юродів було так багато, що в армії практично не було кому служити. З цієї самої причини Наполеону Бонапарту довелося взяти на себе незвичайну місію і стати першим державним діячем, який наказав систематично досліджувати наявність зоба у своїх підданих.

У 1883 р. швейцарський хірург Т. Кохер звернув увагу на розвиток ознак кретинізму після видалення щитоподібної залози з приводу зоба. Але припущення про взаємозв’язок між йодом і виникненням зобу не сприймалося серйозно, доки 1896 року Бауман не виявив йод у тканині щитоподібної залози.

З грецької iodes — темно-синій, фіолетовий. Але, можливо, йод назвали йодом зовсім з іншої причини: у староєврейському алфавіті ця буква — символ духовного простору й абсолютної святості, з якого бере початок буття зі здатністю до розуміння і впевненості у власних силах. Що це? Дивовижний збіг або звичайне диво? У будь-якому випадку без йоду, справді, не може бути і мови про інтелект і фізичну силу.

На сьогодні серед лікарів досить поширена думка, що головне і, можливо, єдине значення йоду опосередковане через щитоподібну залозу і полягає в його участі в синтезі тиреоїдних гормонів. Однак отримані переконливі докази екстратиреоїдного впливу йоду, що проявляє активність практично у всіх тканинах організму. Тому йод життєво необхідний не лише для щитоподібної залози, але й для  всього організму!

Японія — країна, де найнижча дитяча смертність, найнижчий рівень онкологічних захворювань. Японці практично не страждають від ожиріння, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету та інших захворювань, які ми звикли вважати обов’язковими атрибутами нашого життя. Японці, незважаючи на найсуворіші світові стандарти ВООЗ, не відаючи страху, з властивим для нації спокоєм, споживають йод у необхідній, на їх погляд, кількості і продовжують дивувати світ своїми науковими здобутками. Видатний американський учений Джеймс Хауенстін визначив істину японського дива, заявивши, що найголовніше воно (диво) полягає не в їхніх феноменальних технологічних успіхах, а в простому щоденному споживанні звичайного йоду в дозах до 13,8 мг.

А що ж в Україні? Проведений нами аналіз не лише медіани йодурії, але й інших, рекомендованих ВООЗ, критеріїв ефективності здійснення йодної профілактики свідчить про погіршення ситуації за останні 2–3 роки. До цього часу загалом по Україні масову йодну профілактику здійснює менше 30 % населення, середнє споживання йоду і надалі в 2–3 рази менше від рекомендованих норм і становить 40–80 мкг на добу; у школярів частота ендемічного зоба перевищує епідеміологічний поріг, а медіана йодурії не досягає його; у йододефіцитних регіонах IQ школярів перебуває в діапазоні низької норми і становить 80–89 балів, а смертність немовлят і захворюваність дітей першого року життя в 1,5–3 рази вищі, ніж у йодозабезпечених регіонах.

Звертає на себе увагу незадовільна динаміка такого показника, як частота зоба в дітей препубертатного віку. Так, через 9 років після відновлення масової йодної профілактики в регіоні з природним легким дефіцитом йоду вдалося досягнути лише дворазового (з 9,6 до 5,2 % при оцінці результатів еховолюмометрії за нормативами ВООЗ 1997 року) зниження цього показника. Такий епідеміологічний показник, як частота неонатальної гіпертиреотропінемії (ТТГ > 5 мкОД/мл), і через 9 років після відновлення йодної профілактики не досягає цільових значень, характерних для регіонів із спорадичною формою зоба, і становить 11 %. Крім того, навіть у регіоні легкого дефіциту йоду сучасна система йодної профілактики не гарантує нормальну функціональну активність ЩЗ усім проживаючим там людям. Так, на тлі здійснюваної на сьогодні йодної профілактики практично в кожної п’ятої жінки (20,4 %) у першому триместрі вагітності виявляють гестаційну гіпотироксинемію.

На сьогодні в Україні відсутня державна стратегія, скерована на ліквідацію дефіциту йоду. В окремих регіонах України здійснюються ті чи інші профілактичні заходи, однак вони не мають систематичного характеру, не охоплюють усе населення, а засоби для профілактики часто не відповідають міжнародним стандартам. З країн колишнього СРСР тільки Україна та Росія не мають законодавчого регулювання проблеми захворювань, спричинених йодним дефіцитом.

В Україні розроблені Концепція та проект Державної цільової соціальної програми запобігання виникненню захворювань, спричинених йодною нестачею, на 2011–2015 роки (із залученням коштів Державного бюджету, грантів міжнародних організацій та за умови співпраці з громадськими організаціями). В останні три роки проект Концепції неодноразово погоджувався центральними органами виконавчої влади та відомствами. Однак, незважаючи на неодноразові доручення Кабінету Міністрів і звернення МОЗ, Міністерство фінансів не підтримало затвердження державної цільової програми. Тому сподіваємося на Указ Президента, що передбачає ухвалення Закону про йодну профілактику населення.

Давайте ще раз задумаємося про дивовижні властивості йоду!

Вітання читачам журналу з Валенсії — третього за величиною міста Іспанії, у якому збудований унікальний центр науки, мистецтва, культури та розваг у Європі. «Валенсія — край квітів і любові», — саме так співається в одній пісеньці, яка стала не-офіційним гімном цього прекрасного міста радості і світла з багатою історією. Маври за часів свого володарювання називали Валенсію «раєм на землі» і були недалекі від істини. Тут вузькі вулички Старого міста вдало контрастують із сучасною екстравагантною архітектурою. Рекомендую покуштувати національну страву — паелью, її готують практично в кожному куточку Іспанії, проте рецепт народився саме тут. Іспанія — це зустріч із гостинністю і радістю життя, хвилююча іспанська гітара, натхненні серенади, запальне фламенко…

Однак, якщо вдуматися, Іспанія, яка перебуває на межі Європейського і Африканського континентів, Середземномор’я та Атлантики, християнства та ісламу, поєднуючи в собі цілком різні культури, – це наше майбутнє. Точніше, модель майбутнього. Я маю на увазі тільки те, що іспанці суть результат зіткнення цивілізацій. Саме такого зіткнення, яке нас усіх тільки очікує. Декілька років тому якийсь художник полоскотав нерви серією фотомонтажів: мечеть на місці Нотр-Дам у Парижі, мінарети посеред Мангеттену і тому подібне. Так він уявляє собі і представляє нам завтрашній західний світ у владі прибульців зі Сходу, і цей світ повний страхів: від палаючих машин до палаючих хмарочосів.

Під час візиту до Іспанії в мене виникло питання: хто ж насправді самі іспанці — християнізовані араби чи європейці з вагомою часткою арабської крові? Відповідь позбавлена сенсу — вони іспанці, і такими перебувають у світі впродовж останніх шестисот років. Це сталося після так званої Реконкісти, тобто вигнання арабів з Іберійського півострова, оскільки у будь-якій так званій національно-визвольній війні звільняють зазвичай від чужої адміністрації, але не від чужих генів.

У нас Іспанія давно перестала бути наймоднішою країною. Тепер це місце, куди їдуть по путівці на два тижні або де купують вілли з видом на Середземне море (це залежить від того, кому що по кишені). Тобто це місце не історії, а географії, місце відпочинку, а для багатьох наших співвітчизників — і роботи.

Довгоочікувана відпустка, подорож, ділова поїздка — що може бути кращим для позитивних емоцій та вражень? Отримання бажаного робить нас щасливими. Читачам журналу бажаю використовувати можливості подорожувати, адже ще Піфагор писав: «Велика наука жити щасливо полягає у тому, щоб жити сьогоденням...»

З найкращими побажаннями, головний редактор
професор Володимир Паньків