Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Порушення тиреоїдного гомеостазу, викликане зниженням конверсії тиреоїдних гормонів на периферії за ­рахунок пригнічення активності селеновмісних ензимів дейодиназ, отримало назву «синдром нетиреоїдної патології» (СНТП) і виявляється у 70 % госпіталізованих пацієнтів. Селен входить до активного центру серед близько 30 есенціальних для функціонування організму селеноензимів, у тому числі дейодиназ. В осіб із артеріальною гіпертензією (АГ) на тлі абдомінального ожиріння (АО) створюються несприятливі умови для засвоєння даного мікроелементу. Дефіцит селену у пацієнтів з АГ на тлі АО та пригнічення активності дейодиназ як наслідок зростання експресії цитокінів на тлі множинних уражень внутрішніх органів супроводжуються порушенням периферичної конверсії тиреоїдних гормонів з розвитком СНТП.

Мета дослідження — встановити вплив селено­вмісних препаратів на показники тиреоїдного гомеостазу в осіб з артеріальною гіпертензією на тлі абдомінального ожиріння.

Матеріал і методи дослідження. Нами обстежено 56 осіб із АГ на тлі АО. З метою оцінки впливу препарату селену Цефасель на метаболізм тиреоїдних гормонів обстежуваних пацієнтів було розділено на дві групи: 26 осіб отримували лише базисну терапію основної патології у вигляді дієти №9 та 10, антигіпертензивних, гіполіпідемічних препаратів, антиагрегантів та цукро­знижувальних засобів класу бігуанідів у разі наявності цукрового діабету 2­го типу або порушення толерантності до глюкози. 30 осіб на тлі базисного лікування отримували селеновмісний препарат Цефасель у дозі, еквівалентній 50 мкг селену на добу.

Для вивчення особливостей тиреоїдного гомеостазу нами визначалися рівні тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (вТ₄) й вільного трийодтироніну (вТ₃). Периферичну активність тиреоїдних гормонів оцінювали за допомогою сумарного тиреоїдного індексу (СТІ) (Старкова Н.Т., 1991).

Результати дослідження та їх обговорення. У попередніх дослідженнях ми встановили статистично вірогідне зростання сироваткового рівня вТ₄, ТТГ, зниження вТ₃ та СТІ в осіб із АГ на тлі АО порівняно з групою контролю. Після розподілу пацієнтів на групи з метою оцінки ефективності проведеного лікування зазначені зміни залишились статистично вірогідними щодо групи контролю без вірогідної міжгрупової різниці.

У результаті проведеного дослідження нами виявлено вірогідне зниження ТТГ в обох групах після проведеного лікування: на тлі базисного лікування даний показник знизився на 10,3 %, на фоні прийому препарату селену — на 22,8 % (р < 0,05). Отримано також більш виражене на тлі прийому препарату селену вірогідне зниження вТ₄ на 32,2 %, у той час як у групі осіб, які отримували тільки базисне лікування, даний показник знизився тільки на 5,0 % (р < 0,05). Отримано статистично значуще зростання рівня вТ₃ тільки в групі осіб, які приймали Цефасель на тлі стандартного лікування на 33,9 % (р < 0,05). Значення СТІ вірогідно зростало в обох групах, однак у групі, що одержувала тільки стандартне лікування, даний показник виріс на 3,2 %, у той час як у групі, що одержувала селеновмісний препарат на тлі базисного лікування, даний показник виріс на 28,2 %.

Висновок. Отримані результати вказують на покращення периферичної конверсії тиреоїдних гормонів у результаті збалансування активності дейодиназ на тлі прийому препарату селену Цефасель.