Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Наявність метаболічного синдрому (МС) у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) асоціюється з ранніми ознаками ураження серцево­судинної системи та розвитком серцево­судинних та ниркових подій.

Метою дослідження було вивчення добових змін артеріального тиску в пацієнтів зі стабільною стенокардією та метаболічним синдромом.

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 60 хворих на стабільну стенокардію (СС), АГ та МС (1­ша група — пацієнти зі СС та МС, 2­га група — хворі з СС без МС), яким проведено добове моніторування артеріального тиску (АТ) (ДМАТ) впродовж 24 годин за допомогою моніторного комплексу АВРМ­02/М (Meditech, Венгрія). Математичний аналіз отриманих результатів проводився з оцінкою t­критерію Стьюдента, U­критерію Вілкоксона.

Результати дослідження та їх обговорення. Виявлено, що показник середньодобового систолічного артеріального тиску (САТ) був вірогідно вищим у хворих 1­ї групи ((157,26 ± 5,13) мм рт.ст.) порівняно з пацієнтами 2­ї групи ((143,24 ± 4,71) мм рт.ст., р < 0,05). Аналогічна тенденція спостерігалася й для показника середньодобового діастолічного артеріального тиску (ДАТ): 1­ша група — (96,13 ± 2,24) мм рт.ст., 2­га група — 85,54 ± 1,96 (р < 0,01). Величина стандартного відхилення (СВ) САТ, що характеризує добову варіабельність АТ, за даними ДМАТ, вірогідно переважала в пацієнтів із СС та МС ((19,24 ± 0,72) %) порівняно з хворими на СС ((15,98 ± 0,31) %, р < 0,005). Аналогічна тенденція спостерігалась і для значення СВ ДАТ. Варіабельність АТ є важливою детермінантою ураження органів­мішеней, при медикаментозній корекції АТ слід не тільки знижувати АТ, але й намагатися зменшити його варіабельність, що особливо актуально, за отриманими нами результатами, в пацієнтів із СС та МС.

Аналізуючи показник добового індексу (ДІ), що характеризує ступінь нічного зниження АТ, виявили, що в пацієнтів як з ізольованою ішемічною хворобою серця (ІХС), так і в поєднанні з МС відбувалося зменшення значень ДІ за САТ, ДАТ та СС, причому в пацієнтів із супутнім МС ці зміни були виражені сильніше, що є прогностично несприятливим фактором та може бути зумовлено формуванням монофазної добової кривої АТ, яка є маркером дестабілізації перебігу ішемічної хвороби серця. Домінуючим типом добового ритму в хворих на СС та МС була монофазна добова крива з ДІ менше 10 % (non­dipper), яка реєструвалась у 60 % пацієнтів цієї групи. Частота виявлення такого добового профілю АТ при ізольованій СС була вірогідно меншою — 40 %. Двохфазна добова крива з добовим індексом у межах 10–20 % (dipper) реєструвалася в 43,3 % хворих на СС порівняно з пацієнтами із СС та МС (16,7 % обстежених осіб). Таким чином, звертає на себе увагу той факт, що при приєднанні МС зменшується кількість пацієнтів із прогностично сприятливим профілем АТ (dipper) та стрімко зростає кількість пацієнтів із прогностично несприятливими профілями АТ.

Важливу роль у підвищенні АТ та розвитку АГ може відігравати також інсулінорезистентність як компонент МС, хоча конкретні механізми цього впливу залишаються до кінця не вивченими. Проаналізовано зміни рівня глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) в пацієнтів із СС та МС залежно від добового профілю АТ та виявлено, що в пацієнтів із прогностично сприятливим добовим профілем АТ dipper рівень HbA1c був вірогідно меншим ((7,56 ± 0,37) %) порівняно з пацієнтами, в яких реєструвалися прогностично несприятливі профілі АТ ((8,78 ± 0,44) %, р < 0,05). Окрім того, нами виявлено наявність значного кореляційного зв’язку частотою реєстрації під час ДМАТ несприятливих профілів АТ та рівнем HbA1c (r = 0,6, р < 0,05).

Висновок. У хворих на стабільну стенокардію та метаболічний синдром реєструються вірогідно вищі середньодобові значення систолічного та діастолічного артеріального тиску, зменшується частота виявлення прогностично сприятливого профілю артеріального тиску та збільшується частота реєстрації прогностично несприятливих типів добової кривої артеріального тиску, що свідчить про більш прогностично несприятливий перебіг артеріальної гіпертензії. Формування патологічних добових профілів артеріального тиску в пацієнтів зі стабільною стенокардією та метаболічним синдромом асоціюється зі збільшенням рівня глікозильованого гемоглобіну.