Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Цукровий діабет (ЦД) 1­го типу посідає особливе місце в структурі ендокринологічної патології та є важливою медико­соціальною проблемою. При даному захворюванні вражаються більшість органів і систем організму, порушуються практично всі види обміну речовин. Перебіг ЦД у дітей тяжкий і призводить до ранньої інвалідизації хворих.

За останні 10 років в Україні відмічається тенденція до зростання ЦД 1­го типу серед дитячого населення. Так, у 2011 році поширеність ЦД серед дітей становила 7941 (0,99 ‰), а в 2012 — 8178 (1,03 ‰) осіб.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я діабет скорочує середню тривалість життя, призводить до таких серйозних наслідків, як діабетична й гіпоглікемічна кома, ампутація кінцівок, ниркова недостатність, сліпота. 5–10 % уперше виявлених хворих уже мають такі ускладнення ЦД, як нейропатія, ангіопатії різної локалізації. У хворих на ЦД у 2–3 рази частіше розвиваються порушення мозкового кровообігу, ентеропатії, частіше трапляється сліпота, гангрена й ампутація нижніх кінцівок.

Профілактика ускладнень ЦД є надзвичайно важливою запорукою сприятливого його перебігу. Для цього хворим потрібно підтримувати рівень компенсації захворювання за рахунок правильно підібраної інсулінотерапії, застосування на практиці знань, набутих у школі діабету, та самоконтролю.

Мета дослідження — вивчити особливості перебігу цукрового діабету 1­го типу в дітей Чернівецької області.

Матеріал і методи дослідження. Проаналізовано карти 151 пацієнта з ЦД 1­го типу, які знаходилися на лікуванні в ендокринологічному відділенні.

Результати дослідження та їх обговорення. У Чернівецькій області поширеність ЦД в дітей становила у 2012 р. 0,85 ‰, захворюваність була стабільною і становила 0,12 ‰ упродовж двох останніх років. Відмічалися певні відмінності в поширеності даного захворювання при порівнянні показників міських та сільських жителів: у сільській місцевості спостерігалася вища поширеність ЦД (0,95 ‰) порівняно з містом (0,69 ‰).

Усім дітям проводилося визначення рівня глікозильованого гемоглобіну (раз на три місяці) для оцінки стану метаболічного контролю, для виявлення нефропатії — визначення мікроальбумінурії, для виявлення полінейропатії — електроміографія нижніх кінцівок, ангіопатії — допплер судин нижніх кінцівок. Діти оглянуті неврологом та окулістом. Усі обстежені діти знаходилися на болюс­базисній терапії.

За рівнем глікозильованого гемоглобіну 33,5 % дітей знаходилися в стадії оптимального та субоптимального глікемічного контролю (рівень глікозильованого гемоглобіну 6–9 %).

Серед спостережених дітей у 53 випадках відмічалася наявність полінейропатії нижніх кінцівок (35,1 %), гепатоз — у 14 випадках (9,3 %), хайропатія — у 12 (7,9 %), ангіопатія сітківки — в 11 (7,3 %), ангіопатія нижніх кінцівок — у 8 (5,3 %), затримка росту — у 6 (3,97 %) та діабетична ентеропатія — у 4 (2,6 %) випадках. Два та більше ускладнення спостерігаються в дітей, які хворіють понад п’ять років та мають незадовільний метаболічний контроль.

За останні 4 роки завдяки оптимізації режиму інсулінотерапії та роботи школи самоконтролю не відмічалося випадків синдрому Моріака та Нобекура.

Висновки. 33,5 % дітей у Чернівецькій області знаходилися в стадії оптимального та субоптимального глікемічного контролю. Серед хронічних ускладнень цукрового діабету 1­го типу найчастіше траплялася полінейропатія нижніх кінцівок (35,1 %). Два та більше ускладнення трапляються в дітей, які хворіють на цукровий діабет понад п’ять років.