Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013
Вернуться к номеру
Диференціальна діагностика адреногенітального синдрому у жінок
Авторы: Ляшук П.М., Оленович О.А. - Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці; Проценко О.В., Ватаманюк М.М. - Чернівецький обласний ендокринологічний центр
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
В основі адреногенітального синдрому (АГС) лежить генетична неповноцінність певних ферментів (гідроксилаз) у корі надниркових залоз — настає порушення синтезу глюкокортикоїдів, що за принципом зворотного зв’язку призводить до надмірної секреції кортикотропіну, який стимулює синтез андрогенів у сітчастій зоні кори надниркових залоз. У результаті гіперандрогенії гальмується продукція гонадотропінів, наслідком чого є порушення росту й дозрівання фолікулів у яєчниках. АГС має автосомнорецесивний тип успадкування.
Залежно від ступеня гіперандрогенії й зумовленого нею порушення діяльності яєчників гінекологи розрізняють пубертатну (ПФ) та післяпубертатну форми (ППФ) АГС. ПФ АГС виявляється в підлітків у період фізіологічного посилення гормональної функції кори надниркових залоз, що на 2–3 роки випереджає появу менархе. ППФ АГС спостерігається в віці понад 20 років, часто після мимовільного викидня чи медичного аборту.
Диференціальну діагностику АГС найчастіше проводять із первинним синдромом полікістозу яєчників (СПЯ), оскільки основними продуцентами андрогенів, крім сітчастої зони кори надниркових залоз, є яєчники. Наводимо диференціальнодіагностичні ознаки цих захворювань у вигляді оригінальної табл. 1.
/110/110.jpg)