Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013
Вернуться к номеру
Інсулінорезистентність як можливий фактор розвитку гестаційного цукрового діабету у жінок з надлишковою масою тіла
Авторы: Маслянко В.А., Пашковська Н.В., Павлович Л.Б., Оленович О.А., Ілюшина А.А., Морозюк Я.В. -
Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці; Шкрібляк Н.М. - Чернівецький обласний ендокринологічний центр
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Одним із ускладнень вагітності, що може призвести до невиношування плода, розвитку фетопатій, є гестаційний цукровий діабет (ЦД), який розглядається як схильність жінки до цукрового діабету 2го типу. Доказано, що навіть якщо ознаки ЦД, які мали місце під час вагітності, самостійно зникають, ризик розвитку маніфестного ЦД в жінки залишається високим. Надлишкова маса тіла, за якої має місце інсулінорезистентність, підвищує можливість розвитку репродуктивних порушень у вагітних жінок, а також є одним із критичних чинників, які регулюють статевий розвиток дитини.
Актуальним залишається вивчення поширеності гестаційного ЦД, особливостей його перебігу при надлишковій масі тіла та вдосконалення критеріїв діагностики.
Попередньо нами проведене скринінгове тестування вагітних жительок м. Чернівці з приводу діагностики ЦД. З 256 скринінгпозитивних жінок 61 (23,8 %) мала надлишкову масу тіла, а в 17 (6,6 %) діагностовано ожиріння. За результатами трьохгодинного перорального діагностичного тесту толерантності до глюкози гестаційний ЦД діагностовано у 23 (8,9 %) вагітних. Серед вагітних із гестаційним діабетом 6 (26,1 %) мали надлишкову масу тіла, а 8 (34,8 %) — ожиріння, у 9 (39,1 %) індекс маси тіла (ІМТ) був у межах норми. Рівень глікозильованого гемоглобіну у вагітних із надлишковою масою тіла та ожирінням дорівнював 6,6 %, а в жінок із нормальним індексом маси тіла — 5,3 %. Проведене дослідження показало, що надлишкове накопичення жирової тканини у вагітних внаслідок дисбалансу споживання та витрати енергії є важливим чинником ризику гестаційного ЦД.
Матеріал і методи дослідження. З метою уточнення причини підвищення ризику гестаційного ЦД у 24 вагітних із надлишковою масою тіла вивчено вміст Спептиду в сироватці крові. Контрольну групу склали 20 вагітних із нормальним індексом маси тіла.
Результати дослідження показали, що рівень Спептиду в сироватці крові вагітних із нормальною масою тіла складав (2,14 ± 0,19) нг/мл, а в жінок з надлишковою масою тіла — (3,07 ± 0,26) нг/мл, тобто мав тенденцію до збільшення.
Висновок. При вагітності в жінок із надлишковою масою тіла рівень Спептиду має тенденцію до збільшення, що може свідчити про розвиток у них інсулінорезистентності