Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013
Вернуться к номеру
Рівень sР-селектину у хворих на цукровий діабет 2-го типу із різною тривалістю захворювання та артеріальною гіпертензією
Авторы: Урбанович А.М., Вендзилович Ю.М., Макаровська Р.Є. - Кафедра ендокринології, Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Артеріальну гіпертензію (АГ) виявляють приблизно у 80 % пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД). Численні проспективні дослідження продемонстрували, що при ЦД 2го типу без супутньої АГ ризик розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) та церебрального інсульту вищий у 2–3 рази, ниркової недостатності — у 15–20 разів, ніж у популяції без діабету. Поєднання ЦД та АГ збільшує ризик цих ускладнень ще у 2 рази навіть при задовільному контролі глікемії та дисліпідемії.
Одним із значних факторів кардіоваскулярного ризику є Рселектин, що визначає функцію ендотеліальних клітин та системи гомеостазу. Рселектин експресується на поверхні клітини під впливом деяких чинників (гіперглікемія, запалення, спазм артерії, тромбін, гістамін, реактивно окислені речовини). У крові визначається розчинний sРселектин. Порушення експресії Рселектину може бути одним із факторів розвитку кардіоваскулярних подій.
Метою роботи було дослідження вмісту sРселектину в пацієнтів із цукровим діабетом 2го типу та артеріальною гіпертензією 1–2го ступеня й без артеріальної гіпертензії залежно від тривалості цукрового діабету 2го типу.
Матеріал і методи дослідження. До дослідження включено 137 пацієнтів із ЦД 2го типу з наявною АГ 1–2го ст. та без АГ. Обстеження проводились у ЛОЕД.
Діагноз АГ встановлювали на підставі даних анамнезу, клінічного та інструментального обстеження після виключення симптоматичних гіпертензій відповідно до рекомендацій ВООЗ.
Після стандартної процедури встановлення діагнозу пацієнтам проводили добовий моніторинг АТ (ДМАТ) за допомогою електронного автоматичного вимірювача артеріального тиску ВАТ412, аналіз результатів проводили за допомогою програми «АРИАДА» (з автоматичним розрахунком стандартних показників).
Відповідно до тривалості ЦД пацієнти були розподілені на групи: 1ша — із вперше виявленим ЦД та АГ (середній вік (52,88 ± 2,14) року, n = 13, жінок — 6, чоловіків — 7); 2га — із вперше виявленим ЦД та нормальними показниками АТ (середній вік (53,50 ± 1,45) року, n = 22, жінок — 12, чоловіків — 10); 3тя — із тривалістю ЦД до 5 років та АГ (середній вік (55,14 ± 1,58) року, n = 12, жінок — 6, чоловіків — 6); 4та — із тривалістю ЦД до 5 років та нормальними показниками АТ (середній вік (51,83 ± 1,45) року, n = 26, жінок — 16, чоловіків — 10); 5та — із тривалістю ЦД від 5 до 10 років та АГ (середній вік (54,33 ± 1,16) року, n = 14, жінок — 5, чоловіків — 9); 6та — із тривалістю ЦД від 5 до 10 років та нормальними показниками АТ (середній вік (54,33 ± 1,16) року, n = 23, жінок — 11, чоловіків — 12); 7ма — із тривалістю ЦД понад 10 років та АГ (середній вік (51,38 ± 2,56) року, n = 12, жінок — 7, чоловіків — 5); 8ма — із тривалістю ЦД понад 10 років та нормальними показниками АТ (середній вік (51,38 ± 2,56) року, n = 15, жінок — 9, чоловіків — 6).
Порівнювали рівень sPселектину у групах із різною тривалістю діабету та наявністю або відсутністю АГ. Групи були порівнянні за віком та компенсацією діабету.
Взяття крові для аналізу здійснювали натщесерце. Рівень sРселектину визначали імуноферментним методом за допомогою набору фірми Bender MedSystems GmbH (Австрія) у клінічній лабораторії ЛОЕД.
Результати дослідження та їх обговорення. Рівень sPселектину виявився найвищим у пацієнтів, які хворіють на ЦД 2го типу понад 10 років та мають супутню АГ. У той же час у групі пацієнтів із вперше виявленим ЦД 2го типу 44 % пацієнтів мали рівень sPселектину вище від норми (табл. 1). D. BednarskaChabowska із співавторами досліджували рівні селектинів при ЦД 1го та 2го типів і виявили, що при ЦД 2го типу з АГ наявність АГ спричиняє підвищення рівня Pселектину, що збігається із нашими результатами. Крім того, ці автори зробили висновок, що ступінь пошкодження ендотелію при ЦД залежить від супутньої гіпертензії. Зростання концентрації Pселектину є пропорційним до ступеня наявного пошкодження стінки судини.
Після завершення дослідження двоє пацієнтів із групи ЦД 2го типу із тривалістю > 10 років з АГ раптово померли від гострого інфаркту міокарда (ІМ). P.A. Gurbel із співавторами довели, що підвищення рівня Pселектину в пацієнтів із ЦД 2го типу та ІМ вірогідно асоціюється із тяжкими судинними ускладненнями у наступні три місяці. Е.А. Шмидт із співавторами у своєму дослідженні вказує на значимість високого рівня sPселектину у розвитку несприятливих наслідків у пацієнтів з ІМ та ЦД 2го типу.
100 % пацієнтів із ЦД 2го типу із тривалістю > 10 років незалежно від наявності/відсутності АГ мали мікроангіопатії та 81,5 % мали макроангіопатії. Саме при порівнянні рівня селектину у цих групах пацієнтів залежно від наявності АГ виявлено вірогідне підвищення концентрації селектину у групі із наявною АГ. АГ асоціюється з ендотеліальною дисфункцією та оксидативним стресом. Ендотеліальна дисфункція розглядається як важливий компонент інсулінорезистентності при ЦД 2го типу та АГ. Вона призводить до активованого стану, що характеризується підвищенням адгезії та агрегації тромбоцитів, підвищенням секреції Рселектину мембранами тромбоцитів, що ми спостерігали у наших пацієнтів при зростанні тривалості ЦД 2го типу. Доведено, що рівень Рселектину є підвищеним при ЦД 2го типу з явними ангіопатіями.
Необхідно відмітити, що рівень компенсації ЦД 2го типу не впливає на активацію тромбоцитів. Наші пацієнти були порівнянними за рівнем компенсації ЦД, але рівень селектину був підвищеним в усіх групах, а найвищим — у групі пацієнтів із тривалістю ЦД 2го типу понад 10 років із супутньою АГ. Сам факт розвитку цукрового діабету 2го типу та відповідно супутніх гострих та хронічних метаболічних порушень разом із збільшенням тривалості захворювання спричиняє посилення активації тромбоцитів, впливає на їх морфологічні параметри, що веде до збільшення рівня sPселектину та збільшення ризику тромбозів та коронарних подій, що ми бачимо в наших пацієнтів на початку захворювання на ЦД 2го типу та при зростанні тривалості ЦД 2го типу понад 10 років.
Висновки
1. Наявність артеріальної гіпертензії в пацієнтів із цукровим діабетом 2го типу при тривалому перебігу цукрового діабету впливає на зростання рівня sPселектину.
2. Тривалість цукрового діабету 2го типу, супутніх метаболічних та судинних порушень впливає на рівень sPселектину, збільшує ризик серцевосудинної смертності у цих пацієнтів.
3. Високий рівень sPселектину є раннім маркером розвитку судинних ускладнень при цукровому діабеті 2го типу.