Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

В останні роки завдяки науковим дослідженням віт­чизняних та зарубіжних вчених встановлено, що певні алельні варіанти гена дейодинази І типу (DIO1) можуть підвищувати ймовірність розвитку порушень функціо­нального стану щитоподібної залози. Проте досі не з’ясовано, яким чином поліморфізм даного гена впливає на розвиток тиреоїдної дисфункції на тлі хронічних дифузних захворювань печінки (ХДЗП).

Мета роботи — дослідження особливостей показників тиреоїдного гомеостазу у хворих на ХДЗП залежно від А/С поліморфізму гена DIO1.

Матеріал і методи дослідження. Обстежені 50 хворих на ХДЗП (хронічні гепатити та цирози печінки). Хворі на хронічний гепатит та цироз вірусної етіології, хворобу Вільсона — Коновалова, природжену недостатність b₁­антитрипсину (_b1­інгібітора протеїназ), ідіопатичний (генетичний) гемохроматоз, автоімунний гепатит у дослідження не включалися.

A/C поліморфізм гена DIO1 та Pro197Leu — гена GPX1 вивчали шляхом виділення геномної ДНК з лейкоцитів периферичної крові із наступною ампліфікацією поліморфної ділянки за допомогою полімеразної ланцюгової реакції на програмованому ампліфікаторі Amply­4L (Biocom, м. Москва) з індивідуальною температурною програмою для праймерів кожного гена.

Екстракцію ДНК проводили за допомогою реактивів «ДНК­сорб­В» варіант 100 (ФГУН ЦНИИЭ, Росія) згідно з інструкцією. Проби для ПЛР готували за допомогою набору «АмплиСенс­200­1» (ФГУН ЦНИИЭ, Росія). Для дискримінації алелей гена DIO1 використовували ендонуклеазу рестрикції Bcl I, фірми «СибЭнзим» (Росія).

Залежно від дистрибуції А/С поліморфізму гена DIO1 пацієнтів поділено на три групи: носії АА­генотипу — 17 пацієнтів, АС­генотипу — 24 обстежених та АС­генотипу — 9 хворих.

Особливості тиреоїдного гомеостазу вивчали з умістом у сироватці крові вільного тироксину (вТ₄), вільного трийодтироніну (вТ₃) та тиреотропного гормону (ТТГ) із використанням реактивів «ИммуноФА­ТТГ», «ИФА­СвТ₃» та «ИФА­СвТ₄­1» (ЗАО «НВО Иммунотех»), також обчислювали коефіцієнт периферичної конверсії вільних тиреоїдних гормонів (вТ₃/вТ₄).

Результати дослідження та їх обговорення. Рівень ТТГ у сироватці крові хворих на ХДЗП не зазнавав вірогідних змін залежно від дистрибуції поліморфізму гена DIO1.

Вірогідно вищий на 46,6 % рівень вТ₃ установлено у носіїв СС­генотипу (Р < 0,001) та 31,6 % (Р < 0,01), ніж у пацієнтів із АА­ та АС­генотипом відповідно.

Уміст у сироватці крові вТ₄ у хворих із гомозиготним носійством А­алелі гена DIO1 на 31,3 % (Р < 0,05) вірогідно перевищував відповідний показник у пацієнтів із СС­генотипом.

Показник вТ₃/вТ₄ також статистично значуще змінювався залежно від поліморфізму гена DIO1. У групі хворих із СС­генотипом він в 1,5 раза перевищував значення (Р < 0,05) у пацієнтів із АА­генотипом та в 1,3 (Р < 0,05) раза — носіїв АС­генотипу.

Висновок. Носійство С­алелі гена DIO1 пов’язано з підвищенням функції дейодинази 1­го типу, що проявляється зростанням показника співвідношення вТ₃/вТ₄ та рівня вТ₃, а також зниженням вТ₄. Установлено асоціацію між зниженням пропорції вТ₃/вТ₄, рівнем показника вТ₃, зростанням рівня вТ₄ у сироватці крові хворих на хронічні дифузні захворювання печінки та А­алелю гена DIO1.