Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Однією з причин епідемії цукрового діабету (ЦД) 2­го типу у світі є розвиток ожиріння внаслідок реалізації генетичних факторів, а також надмірного харчування та малорухомого способу життя. Раніше був доведений тісний зв’язок між розвитком ЦД 2­го типу у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ), дисліпідемією та іншими метаболічними розладами внаслідок появи ожиріння. При цьому саме збільшенню кількості вісцеральної жирової тканини відводиться провідна роль у розвитку і прогресуванні метаболічних порушень у цієї категорії хворих. Вісцеральна жирова тканина є джерелом низки гормонів (адипокінів), які справляють регулюючий вплив на вуглеводний та жировий обмін. Зокрема, доведено, що розвиток порушень вуглеводного та ліпідного обміну тісно асоційований зі збільшенням рівня лептину та зниженням рівня адипонектину у плазмі крові.

Мета дослідження — оцінити вплив фіксованої комбінації гарцинії камбоджійської, піколінату хрому, L­карнітину та екстракту бурих водоростей на антропометричні показники, рівень адипокінів та показники вуглеводного й ліпідного обміну у хворих на ЦД 2­го типу з ожирінням та АГ I–II ступеня.

Матеріали і методи. У дослідження було включено 53 пацієнти (25 чоловіків) віком 55,90 ± 2,15 року з ЦД 2­го типу, АГ І–ІІ стадії 2­го ступеня (згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів 2008 р.) та ожирінням І–ІІІ ступенів (ІМТ ≥ 30 і ≤ 45 кг/м²). Досліджуваних пацієнтів було розподілено на дві групи: основну (n = 30) і контрольну (n = 23). Пацієнти основної групи на відміну від контрольної отримували на додаток до цукрознижуючої, антигіпертензивної, гіполіпідемічної та антиагрегантної терапії комплексний препарат Стифімол виробництва ПАТ «Київський вітамінний завод», одна капсула якого містить екстракту гарцинії камбоджійської (що відповідає вмісту кислоти гідроксилимонної 0,05 г) 0,1 г, хрому піколінату 0,0001 г, L­тирозину 0,5 г, левокарнітину (L­карнітину) 0,015 г, водоростей бурих сухого екстракту (Fucus vesiculosus L.), в перерахунку на йод 0,037 мг по 1 капсулі тричі на день упродовж 12 тижнів.

Усім хворим на початку та наприкінці дослідження проводилося визначення антропометричних показників: вимірювання зросту й маси тіла з подальшим розрахунком ІМТ, окружності талії (ОТ), окружності стегон (ОС). Крім того, проводилося визначення структури тіла методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (ДРА) на апараті Lunar Prodigy Primo фірми General Electric (США). Загальний вміст жиру в організмі пацієнтів визначався також методом біоімпедансометрії за допомогою апарата Omron BF­306 (Японія). Вимірювання офісного артеріального тиску (АТ) проводилося на апараті фірми Omron НЕМ­907 (Японія). Добовий моніторинг артеріального тиску проводився на апараті Cardiо Tens фірми Meditech (Угорщина).

Результати дослідження. Основна та контрольна групи пацієнтів не відрізнялися за віком, статтю, антропометричними показниками (зріст, вага, ІМТ, ОТ, ОС, ОТ/ОС), показниками вмісту жиру в організмі, виміряними методами імпедансометрії та денситометрії, ступенем компенсації ЦД, а також рівнем офісного АТ. Встановлено, що терапія досліджуваним препаратом у дозі 1 капсула тричі на добу впродовж 12 тижнів у пацієнтів основної групи призвела до вірогідного зниження маси тіла на 4,5 ± 0,6 % (р₁ = 0,0001) та ІМТ на 4,60 ± 0,59 % (р₁ = 0,0001). Доведено, що у пацієнтів основної групи наприкінці дослідження відбулося статистично значуще зменшення вмісту (%) загального жиру всього тіла при визначенні за допомогою методу рентгенівської денситометрії на 4,16 ± 1,33 % (р₂ = 0,001). При цьому відмічено більш значне зниження показника (%) загального жиру при проведенні біоімпедансометрії в чоловіків на тлі терапії досліджуваним препаратом (на 8,77 ± 2,8 %, р₁ = 0,02), ніж у жінок (на 2,63 ± 0,85 %, р₁ = 0,005). Відзначено, що в групі пацієнтів, які приймали досліджуваний препарат, зниження ваги відбулося в основному за рахунок абдомінального жиру, про що свідчить вірогідне зменшення жиру в андроїдному компартменті, який визначався методом рентгенівської денситометрії, на 6,02 ± 10,15 % (р₁ = 0,0003), а також відмічено зниження ОТ як у чоловіків, так і у жінок на 6,73 ± 1,24 % (р₁ = 0,0001) і 4,06 ± 0,77 % (р₁ = 0,0009) відповідно. В основній групі наприкінці дослідження були відмічені позитивні зміни параметрів глікемічного контролю: рівень HbA_1c зменшився на 0,87 ± 0,14 % (р₁ = 0,0001), а також зменшився рівень глюкози в плазмі крові натще на 8,00 ± 4,26 %, (р₁ = 0,03). При цьому покращення глікемічного контролю у пацієнтів основної групи не можна пояснити зменшенням резистентності до інсуліну, бо терапія досліджуваним препаратом не впливала на чутливість до інсуліну, про що свідчить відсутність динаміки індексу НОМА­ІР та рівня ІРІ і С­пептиду в плазмі крові натще.

Позитивна динаміка маси тіла у пацієнтів, які приймали досліджуваний препарат, супроводжувалась також покращенням показників ліпідного профілю крові: зниженням ЛПНЩ на 18,20 ± 5,43 % (р₁ = 0,001), тригліцеридів — на 14,9 ± 6,5 % (р₁ = 0,02), підвищенням ЛПВЩ на 20,2 ± 6,8 % (р₁ = 0,03). Звертає на себе увагу, що в основній групі на тлі лікування досліджуваним препаратом у пацієнтів відмічені зміни вмісту в плазмі крові гормонів жирової тканини: відбулося статистично значуще зменшення рівня лептину на 21,4 ± 6,1 %, р₁ = 0,004, а також спостерігалася тенденція до збільшення рівня адипонектину на 19,30 ± 9,36 % (р₁ = 0,39).

Висновки. Терапія фіксованою комбінацією гарцинії камбоджійської, піколінату хрому, L­карнітину та екстракту бурих водоростей справляє комплексний вплив на антропометричні показники, рівень адипокінів та показники вуглеводного й ліпідного обміну у хворих на ЦД 2­го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією I–II ступенів.