Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Розвиток запального процесу в бронхах хворих на бронхіальну астму (БА) та його наслідки, відповідь на протизапальне лікування багато в чому визначаються як профілем клітин, що беруть участь в його реалізації, так і організацією міжклітинних взаємодій. Так, відмічено, що контроль над нейтрофільною БА з використанням інгаляційних кортикостероїдів видається менш ефективним, ніж при еозинофільній формі захворювання. Тому визначення характеру запалення дихальних шляхів у дітей, хворих на БА, є важливим клінічним завданням, вирішення якого дозволить обирати індивідуальну протирецидивну терапію. Водночас визначення типу запалення шляхом цитологічного дослідження індукованого мокротиння потребує доволі багато часу, може ускладнюватися розвитком бронхоспазму та його використання можливе переважно в дітей старшого віку. Унаслідок цього постає питання: чи можливе встановлення типу запалення бронхіального дерева при БА за даними функціональної активності еозинофільних і нейтрофільних показників крові хворих? Водночас результати порівняльного аналізу показників, що відображають еозинофільну та нейтрофільну ланки запалення в крові та індукованому мокротинні хворих на БА, є суперечливими.

Метою нашого дослідження було вивчення  можливості використання імунологічних маркерів нейтрофільних та еозинофільних лейкоцитів крові для визначення характеру запального процесу дихальних шляхів дітей, хворих на бронхіальну астму.

Матеріал і методи дослідження. На базі пульмоалергологічного відділення Обласної дитячої клінічної лікарні м. Чернівців обстежені 116 дітей, хворих на БА. Середній вік обстежених пацієнтів становив (12,1 ± 4,1) року, частка хлопчиків — 68,8 %. У сільській місцевості проживали 60,3 % хворих. Усім дітям у міжнападний період БА проводився цитологічний аналіз мокротиння, отриманого методом індукції з використанням серійного розведення натрію хлориду за методом I.D. Pavord Водночас із визначенням фагоцитарної активності (ФА) та фагоцитарного числа (ФЧ) нейтрофілів мокроти та крові оцінювали показники киснезалежного метаболізму еозинофільних та нейтрофільних гранулоцитів крові та мокротиння за даними спонтанного та стимульованого НСТ­тесту (Park, 1962) з урахуванням відносного вмісту фармазанпозитивних нейтрофілів. Різницю показників стимульованого та спонтанного НСТ­тесту розцінювали як дихальний резерв вказаних гранулоцитів. Як показники функціонального стану нейтрофільних та ­еозинофільних лейкоцитів обрано результати спонтанного та стимульованого НСТ­тесту, що відображають їх киснезалежний метаболізм і вважаються дзеркалом функціональної активності даних клітин. Окрім вказаних показників оксидазної мікробоцидності гранулоцитів обрано такі доступні маркери фагоцитозу, як їх фагоцитарна активність та фагоцитарне число.

Результати дослідження та їх обговорення. У табл. 1 наведено імунологічні показники нейтрофільних лейкоцитів крові та мокротиння.

Отримані дані дають підстави вважати, що активність киснезалежного метаболізму нейтрофільних гранулоцитів крові та їх резерв більш виражені порівняно з активацією цих клітин у мокротинні обстежених пацієнтів. Це саме стосується й таких показників фагоцитозу нейтрофільних гранулоцитів, як фагоцитарна активність цих клітин та фагоцитарне число. Отримані дані, імовірно, можна пояснити тим, що нейтрофільні гранулоцити крові, відображаючи активність відповіді фагоциту на різноманітні стимули, значно більше активуються, ніж указані лейкоцити в мокротинні, активність яких визначається переважно наявністю місцевого запалення. У цілому отримані дані дають підстави вважати, що наведені показники функціональної активності нейтрофільних лейкоцитів крові недоцільно використовувати для оцінки характеру запалення бронхів, тобто вирішення питання про наявність у дитини нееозинофільної БА. На це вказує також відсутність вірогідної кореляції між показниками функціональної активності нейтрофільних лейкоцитів крові та мокротиння (r = 0,27; р < 0,044).

Результати дослідження активності фагоцитозу та НСТ­тесту еозинофільних лейкоцитів крові та мокротиння наведені в табл. 2.

Відсутність вірогідних відмінностей у середніх показниках киснезалежного метаболізму еозинофільних лейкоцитів у крові та мокротинні можна розглядати як підставу для твердження, що результати НСТ­тесту еозинофільних гранулоцитів крові можна використовувати для виявлення еозинофільної БА в дітей. Проте відсутність вірогідного кореляційного зв’язку між вивченими показниками активності цих гранулоцитів у крові та мокротинні ставить це твердження під сумнів.

Висновки. Показники функціональної активності нейтрофільних та еозинофільних лейкоцитів крові недоцільно використовувати для оцінки характеру запалення бронхів, тобто для вирішення питання про наявність у дитини нееозинофільної або еозинофільної бронхіальної астми. Для визначення характеру запалення дихальних шляхів дітей, хворих на бронхіальну астму, слід використовувати такий неінвазивний метод, як цитологічне дослідження індукованого мокротиння.