Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

У літературі вплив нейроімуноендокринного механізму при лікуванні хворих на захворювання органів дихання (ЗОД) недостатньо висвітлений, тому метою дослідження було виявлення дії нейроімуноендокринного механізму.

Матеріал і методи дослідження. Під наглядом були 83 хворі віком від 25 до 55 років, жінок — 42 (50,6 %), чоловіків — 41 (49,4 %). Контрольна група — 39 хворих, аналогічних за віком і статтю.

У комплексне лікування хворих на ЗОД включались медикаментозні й немедикаментозні методи лікування, зокрема спелеотерапія, голкотерапія, точковий масаж, мікроголкотерапія, лазеротерапія на акупунктурні точки, скануюча лазеротерапія, діафрагмальне дихання, автотренінг і психотерапія.

Результати дослідження та їх обговорення. Досвід лікування хворих у ДЗ «Українська алергологічна лікарня МОЗ України» показав, що клінічне покращення стану здоров’я відзначалося у 80 % хворих, що проявлялося зникненням чи значним зменшенням інтенсивності кашлю, припиненням виділення або зменшенням кількості харкотиння, зменшенням частоти нападів ядухи або їх відсутністю, зменшенням частоти затрудненого видиху, нормалізацією аускультативної картини легень. Також покращився нічний сон, психоемоційний статус, зросла рухова активність. Під час лікування хворих вдалось зменшити дозу медикаментів або зовсім відмовитись від лікарських засобів.

При лабораторних обстеженнях виявлено зменшення кількості лейкоцитів, нормалізацію еозинофілів у периферичній крові на 50 % через годину після процедур, а найбільший еозинопенічний ефект відмічався через 3 години, що свідчить про активацію гіпоталамно­гіпофізарно­надниркового механізму.

На протизапальний ефект вказує динаміка біохімічних показників, сіалових кислот, уміст загального білка й білкових фракцій, а зміна співвідношення альбуміну до фракцій глобулінів­альфа з 2,69 до 4,23 (у здорових людей співвідношення 5 : 11) вказує на зменшення ступеня активності запального процесу. Також відмічалося зменшення вмісту лужної фосфатази. Нормалізація добового виділення 17­кетостероїдів (17­KES) і тенденція до їх підвищення вказує на позитивний вплив ендокринної функції кори надниркових залоз. На жаль, у хворих без покращення стану здоров’я й зменшення кашлю або нападів ядухи та частоти затрудненого видиху виділення 17­KES із сечею були нижчими порівняно із хворими, у яких була стійка ремісія.

Динаміка імунологічних показників свідчить про нормалізацію рівня основних класів імуноглобулінів (IgА, ІgG, IgM, IgE), при цьому рівень попередньо знижених показників гуморального імунітету підвищувався.

У преважної більшості хворих (78 %) при курсовому лікуванні покращувалися показники зовнішнього дихання: значно збільшився об’єм форсованого видиху за одну секунду у чоловіків та жінок. Поліпшення показників бронхіальної прохідності виражалося у зникненні бронхіального опору й зменшенні гіперреактивності бронхів, особливо у хворих на бронхіальну астму персистуючого характеру й у фазі згасаючого загострення.

Лікування хворих на ЗОД із супутнього патологією шкіри різної етіології в ряді випадків позитивно впливає також і на стан шкірних покривів. Повне зникнення шкірних проявів чи зменшення яскравості висипань на шкірі, припинення шкірного свербежу спостерігалося у хворих з атопічним дерматитом дифузної або ексудативної форми.

Віддалені результати лікування були позитивними в 78 % хворих (стаціонарне лікування впродовж року не проводилося, загострення не відмічалось), а у 22 % відмічалось незначне загострення ЗОД, тоді як до лікування загострення відмічалось значно частіше.

Висновок. Поліпшення суб’єктивного стану, результати лабораторних та функціональних показників під час лікування відбувалося в результаті адаптації загальних і місцевих компонентів, що регулюють змінені фізіологічної функції організму, через нейроімуноендокринний механізм і викликають біосинтез і секрецію гормонів. Ефективність лікування залежить від форми й ступеня тяжкості перебігу захворювання, а також стану гіпоталамо­надниркових структур, які здатні регулювати гуморальний імунітет, включати захисні сили й через компенсаторний механізм регулювати фізіологічні функції органів дихання.