Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

В останні десятиліття відмічено зростання захворюваності на подагру більш ніж удвічі. Однією з особливостей подагри на сучасному етапі є її прояви на тлі метаболічного синдрому.

Мета дослідження — вивчити вікові особливості клініки й перебігу подагри на тлі метаболічного синдрому.

Матеріал і методи дослідження. Спостереження проведені у 86 хворих на подагру віком 30–78 років, із них чоловіків було 84. Застосовані клінічні, лабораторно­біохімічні, інструментальні, рентгенологічні методи верифікації діагнозу.

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що в 53 (61,63 %) осіб подагра проявлялась на тлі метаболічного синдрому. Однак останній у пацієнтів віком до 45 років (20 пацієнтів) проявлявся переважно артеріальною гіпертензією I–II ступеня, надмірною масою тіла, стеатогепатозом та інсулінорезистентністю, й лише у 3 — цукровим діабетом другого типу, а також значною гіперурикемією ((488,70 ± ± 5,16) мкмоль/л). Подагра перебігала за типом епізодів гострого подагричного артриту або з мінімальними рентгенологічними змінами кісток уражених суглобів, без тофусів.

У віці понад 45, особливо 60 років спостерігався перебіг переважно за типом хронічної тофусної подагри, частіше спостерігалися ураження колінних, ліктьових суглобів, рецидиви хвороби при все менш значущих провокуючих аліментарних огріхах та за дії мінімальних фізичних провокуючих факторів. Метаболічний синдром мав також свої особливості: ожиріння I–II ст. виявлялося у 2/3 хворих, спостерігалася артеріальна гіпертензія II ступеня, із роками частішали та наростали прояви ішемічної хвороби серця (ІХС), цукрового діабету (у 19 (29,23 %) із 65 хворих цієї вікової групи), рентгенологічно подагричне ураження суглобів поєднувалося з явищами остеоартрозу. За вікового нашарування остеоартрозу перебіг подагри набував торпідності, іноді виявлялись загострення подагри за вимушеного застосування активаторів метаболізму (АТФ, рибоксин), малих доз аспірину, діуретиків при ІХС. Тобто більш значуща вираженість метаболічного синдрому набувала ознак явної коморбідності з подагрою та вимагала врахування взаємовпливу на ці хвороби медикаментозного характеру. Хоча ступінь гіперурикемії в цієї когорти хворих був меншим ((467,50 ± 7,21) мкмоль/л), частота загострень подагри та прояви ІХС помітно наростали з явищами феномену взаємного обтяження перебігу.

Висновок. Метаболічний синдром у хворих на подагру — часте явище, що має свої відмінності в осіб зрілого віку (легші прояви) та в пацієнтів літнього та старечого віку (виражені прояви, сприяння частішим рецидивам та торпідності перебігу, ефект взаємного обтяження перебігу з коморбідними процесами). Ці особливості слід враховувати при здійсненні комплексного лікування подагри та зазначених коморбідних процесів.