Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Відомо, що зниження регуляторної функції естрогенів у період менопаузи є пусковим механізмом для прояву ряду патологічних процесів, зокрема розвитку постменопаузального метаболічного синдрому (МС). В останні роки до вже відомих, пов’язаних із МС, факторів ризику атеросклерозу та серцево­судинних захворювань, як то інсулінорезистентність, підвищений рівень С­реактивного білка (СРБ), гіперкоагуляція, ендотеліальна дисфункція як додатковий чинник були включені нові показники, зокрема, гіпотиреоз.

Метою дослідження була оцінка впливу ендогенних естрогенів та екзогенного 17­естрадіолу на концентрацію СРБ та рівень автоантитіл до нативної ДНК і кардіоліпіну в щурів із метаболічним синдромом на тлі гіпотиреозу.

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведені на 3­місячних щурах­самицях популяції Вістар. Гіпоестрогенію відтворювали шляхом двосторонньої оваріоектомії під легким ефірним наркозом. Індукцію метаболічного синдрому в оваріоектомованих щурів розпочинали через 2 тижні після хірургічного втручання шляхом утримування тварин протягом трьох тижнів на висококалорійній дієті в поєднанні з тиреостатиком. Концентрацію СРБ, рівень автоантитіл до нативної ДНК та кардіоліпіну визначали за допомогою розроблених нами латексних реагентів напівкількісним та якісним методами.

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що оваріоектомія призводить до зростання концентрації СРБ (майже вдвічі) порівняно з групою інтактних тварин (відповідно 4 (2 ÷ 8) мг/л проти 2 (1 ÷ 4) мг/л, р ≤ 0,05). У щурів із МС, які отримували плацебо, концентрація СРБ значно збільшилася (до 8 (4 ÷ 8) мг/л, р ≤ 0,05) відносно показників групи оваріоектомованих тварин, які утримувалися на стандартному раціоні віварію. Результати експерименту свідчать про те, що гіпоестрогенія є самостійним чинником підвищення концентрації СРБ у сироватці крові щурів. У той же час поєднання дефіциту естрогенів із комбінованим впливом висококалорійної дієти та тиреостатика характеризується подальшим посиленням прозапального стану, підтвердженням чому були більш високі показники СРБ.

Введення 17­естрадіолу оваріоектомованим щурам із МС на тлі гіпотиреозу сприяло зниженню майже в 1,8 раза концентрації СРБ (до 4 (2 ÷ 4) мг/л, р < 0,05) порівняно з групою тварин із МС, які отримували плацебо, що свідчить про виражені протизапальні властивості екзогенного естрогену.

Відомо, що зростання рівня автоантитіл до ДНК та кардіоліпіну асоційовано з підвищенням розвитку автоімунних процесів, артеріальним та венозним тромбозом і активацією запалення.

За результатами експерименту встановлено, що оваріоектомія спричиняє підвищення рівня автоантитіл до нативної ДНК та кардіоліпіну порівняно з інтактним контролем відповідно у 2 (зворотний титр 64 (64 ÷ 64) проти 32 (32 ÷ 32), р < 0,05 ) та 8 разів (зворотний титр 64 (64 ÷ 64) проти 8 (8 ÷ 8), р < 0,05).

Поєднання дефіциту естрогенів із МС на тлі гіпотиреозу призводить до посилення синтезу автоантитіл до ДНК та кардіоліпіну (відповідно зворотний титр 128 (64 ÷ 128) і 128 (128 ÷ 256), р ≤ 0,05). Отримані результати свідчать про те, що МС у поєднанні з гіпотиреозом посилює порушення автоімунітету та підвищує ризик тромбоутворення в тварин з дефіцитом естрогенів.

Встановлено, що пероральне введення 17β­естра­діолу знижує, але не нормалізує, рівні антитіл до нативної ДНК та кардіоліпіну (відповідно зворотний титр 64 (64 ÷ 64) і 16 (8 ÷ 16), р < 0,05) в оваріоектомованих щурів з МС.

Висновки. Дефіцит естрогенів є самостійним чинником активації запального стану та ініціації автоімунної агресії й протромбогенного статусу, свідченням чого є підвищення концентрації С­реактивного білка та рівня автоантитіл до нативної ДНК і кардіоліпіну. Поєднання гіпоестрогенії з метаболічним синдромом на тлі гіпотиреозу посилює імунологічний та гемокоагуляційний дисбаланс, тоді як пероральне введення 17β­естрадіолу гальмує прояви імунологічної дисфункції, покращує агрегантний стан крові, зменшуючи ризик тромбоутворення.