Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

У зв’язку з екологічним забрудненням довкілля в останні 10–15 років суттєво збільшилася поширеність серед мешканців України порушень функціонування імунної системи, що клінічно проявляється синдромом хронічної втоми (СХВ). Встановлено, що СХВ суттєво частіше зустрічається у хворих на хронічну патологію різного генезу, ніж у інших груп. Завданням дослідження було дослідити зміни імунореактивності в хворих на хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) із наявністю СХВ.

Предмет дослідження — 16 хворих на ХОБ із наявністю СХВ (перша група) та 15 хворих на СХВ без патології легень (друга група).

Методи дослідження — клінічні, загальнолабораторні (аналізи крові та сечі), імунологічні (кількість CD3, CD4, CD8, CD22­лімфоцитів, уміст ЦІК).

Результати дослідження та їх обговорення. Індивідуальний аналіз імунограм дозволив встановити наявність прямої кореляції між ступенем вираженості клітинної недостатності та виразністю клінічної симптоматики СХВ та ХОБ. При найбільш вираженій клінічній маніфестації ХОБ та СХВ у таких пацієнтів має місце більш значна Т­лімфопенія та зниження коефіцієнту CD4/CD8. Рівень ЦІК у сироватці крові був підвищений у першій групі — у 1,5 раза.

В обох групах обстежених хворих виявлено зміни з боку концентрації імуноглобулінів (Ig) сироватки крові основних класів. Індивідуальний аналіз показав, що рівень IgA в першій та другій групах змінювався різноспрямовано: так, у першій групі сумарно відмічалося збільшення концентрації IgA (в середньому у 1,4 раза відносно норми), тоді як у другій групі — зниження даного показника (в середньому у 1,6 раза відносно норми). IgМ зменшувався у хворих 2­ї групи у 1,3 раза.

Отже, у хворих на ХОБ із наявністю СХВ відмічалися більш значні зміни імунних показників, що корелювало з посиленням тяжкості клінічної картини загострення бронхіту.

Висновки

1. У хворих на хронічний обструктивний бронхіт клінічна картина синдрому хронічної втоми полягає в наявності загальної слабкості в період ремісії хронічного обструктивного бронхіту, нездужання, зниження фізичної та розумової працездатності, підвищеної стомлюваністю та емоційної лабільності, дифузних міалгій, порушень сну. При об’єктивному обстеженні виявляється блідість шкіри, збільшення та чутливість шийних лімфатичних вузлів. У 58,1 % випадків виявляється астеноневротичний, у 22,1 % — астенічний та в 16,3 % спостережень — астеновегетативний син­дроми.

2. В обстежених хворих на хронічний обструктивний бронхіт із наявністю синдрому хронічної втоми виявляються чітко виражені порушення імунологічних показників, зокрема, помірна Т­лімфопенія, дисбаланс основних регуляторних субпопуляцій за рахунок більш значного зменшення числа Т­хелперів (CD4+), помірне зростання рівня ЦІК, зменшення концентрації IgM.