Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Численні дослідники припустили, що існує зв’язок між наявністю ендометріозу й змінами локального імунітету. Посилення запальної реакції в очеревині, про що свідчать підвищені рівні цитокінів у перитонеальній рідині, добре відоме в жінок з ендометріозом. Хоча до цих пір не ясно, причиною чи результатом хвороби є підвищені рівні цитокінів, разом із тим зрозуміло, що їх високі рівні можуть мати глибокі наслідки й призвести до подальшого прогресування захворювання. Так, цитокіни можуть стимулювати адгезію клітин ендометрію в перитонеальний мезотеліальний моношар клітин у лабораторних умовах. Це стосується також аналогічних функцій конкретних білків позаклітинного матриксу. При цьому роль молекул клітинної адгезії в ранніх стадіях розвитку ендометріозу стає очевидною. В подальшому клітини ендометрію прилипають до очеревини, з якою вони вступають у контакт, і беруть участь у наступному можливому етапі розвитку та прогресуванні ендометріозу — вторгненні цих клітин в основну тканину. Дослідження показують, що й у пробірці, й у природних умовах ендометріоз є інвазивним захворюванням. Існує припущення, що важливу роль у розвитку цих інвазивних процесів відіграють матриксні металопротеїнази (ММР). ММР виробляються ендометріоїдною тканиною, і цей патерн експресії ММР змінюється порівняно з еутопічним ендо­метрієм.

Було продемонстровано наявність змін у структурі експресії для кількох членів системи MMP в еутопічному та ектопічному ендометрії, отриманому від жінок з ендометріозом. Ендометріоїдні імплантати виражають аберантні або підвищені рівні MMP­1, MMP­2, ММР­3, MMP­7 і MMP­9, а також зниження рівня інгібіторів TIMP­1 і TIMP­2. Разом ці дані можуть бути інтерпретовані як припущення, що посилення експресії MMP, чи то у зв’язку зі збільшенням експресії MMP, чи зниженням експресії TIMP, буде означати інвазивний характер ендометріоїдних імплантатів. На додаток до цих даних, що припускають роль ММР у патофізіології ендометріозу, функціональні дослідження також вказують на їх роль у розвитку ендометріозу. Добре відомо, що жінки з ендометріозом мають підвищений рівень прозапальних цитокінів у перитонеальній рідині порівняно зі здоровими жінками. З декількох десятків прозапальних цитокінів, які були розглянуті, функція одного цитокіну була ретельно вивчена щодо регулювання експресії ММР в ендометріоїдних тканинах і розвитку ендометріозу. Ним виявився фактор некрозу пухлини альфа (ФНП­) — плейотропний цитокін із широким впливом на клітинний ріст, диференціювання та міграцію, який відіграє важливу роль у фізіології ендометрію. У пробірці ФНП­стимулює експресію MMP на тканині ендометрію, а також пригнічує вироблення ендогенного TIMP. Стимулювання експресії ММР при впливі ФНП­ було відзначено в ендометрії у жінок із ендометріозом. Функціональні дослідження, які включали тваринні моделі ендометріозу, також свідчать про роль ФНП­ у розвитку ендометріозу. Було показано, що блокування дії ФНП­ скоротили розвиток ендометріозу. Взяті разом, ці дані дозволяють припустити, що ФНП­ може відігравати роль у розвитку ендометріозу і що механізм дії цього цитокіну пов’язаний з регулюванням експресії MMP.

Мета дослідження — визначити взаємозв’язок між активністю ММР2, ММР9 та локальною продукцією ФНП­ в ендометріозних вогнищах жінок із безпліддям, асоційованим з ендометріозом.

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 150 жінок із безпліддям, асоційованим з ендометріозом. Контрольну групу становили 26 практично здорових жінок віком від 21 до 44 років, зі встановленим чоловічим фактором безпліддя в шлюбі. Перитонеальна рідина відбиралася під час проведення лапароскопії. Дослідження ФНП­ проводили на приладі Stat Fax 303 Plus. Всі отримані цифрові дані обробляли за допомогою комп’ютерної програми «Past» з використанням критерію Стьюдента. Активність ММР­2 та ­9 виявляли на 50 зразках ектопічного ендометрію імуногістохімічним методом за стандартною методикою з використанням кролячих моноклональних антитіл проти людських ММР­2 та ­9 виробництва фірми Dako. Результати оцінювалися з використанням світлового мікроскопа Olympus CH20, підключеного до цифрової камери Nikon D90. Дані оброблялися в Adobe Photoshop, версії 3.0.

Результати дослідження та висновки. Отримано результати, що свідчать про підвищення активності ММР­2 та ­9 на межі ендометріозної тканини та очеревини. У перитонеальній рідині жінок з ендометріозом, асоційованим із безпліддям, відмічається суттєве (у 5,41 раза, Р < 0,001) підвищення ФНП­ та збільшення рівня ІФН­, що свідчить про взаємозв’язок між цими прозапальними маркерами та їх можливу взаємоопосередковану роль в імунопатогенезі ендометріозу.