Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013
Вернуться к номеру
Вплив провідних збудників негоспітальної пневмонії на фагоцитарну активність моноцитів і нейтрофільних лейкоцитів периферійної крові хворих
Авторы: Сидорчук І.Й., Коваль Г.Д., Сидорчук Л.П., Каспрук Н.М., Сидорчук А.С., Ляшук Р.П., Сидорчук А.Р., Сидорчук Л.І. - Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
Рубрики: Эндокринология, Иммунология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
У фагоцитозі беруть участь дві основні групи клітин — мононуклеарні і полінуклеарні. Полінуклеарні нейтрофільні лейкоцити формують першу лінію захисту від проникнення в організм різноманітних бактерій та інших мікроорганізмів. Вони знищують пошкоджені й мертві клітини, беруть участь у процесі елімінації старих еритроцитів та очищення ранової поверхні. Мононуклеарні фагоцити (моноцити) беруть участь як у руйнуванні, так і в ініціації та стимуляції фібропластичних процесів і у фагоцитозі. Нейтрофіли і моноцити відіграють важливу роль в ініціації імунної відповіді шляхом захвату антигенів (бактерій), їх процесингу, представлення антигенних детермінант «наївним» Тхелперам/індукторам і секреції інтерлейкіну1 (IL1) — основного активатора Тлімфоцитів.
Для визначення фагоцитарної активності моноцитів і нейтрофілів використали мікрочастковий метод з використанням добової відмитої, стандартизованої культури S.aureus (1,5 і 1,0 млрд/од мікробних клітин за оптичними стандартами відповідно). Фагоцитуючі клітини фіксували метанолом і забарвлювали за Гімзою — Романовським. Мазки переглядали під мікроскопом в імерсійній системі (рахували не менше 200 клітин) і розраховували показники фагоцитозу — фагоцитарної активності і фагоцитарного числа.
Виділені ідентифіковані та встановлені етіологічними збудниками пневмоній за популяційним рівнем, індексом постійності, коефіцієнтом кількісного домінування, значущістю, частотою зустрічання, індексами Маргалефа, Сімпсона і Бергера — Паркера виявляють негативний вплив на фагоцитарну активність моноцитів і нейтрофілів периферичної крові хворих на пневмонії. Так, S.pneumoniae понижує фагоцитарну активність моноцитів на 67,57 %, нейтрофілів — на 39,40 %, а фагоцитарне число — на 48,0 та 57,14 % відповідно. Це свідчить про те, що S.pneumoniae суттєво знижує фагоцитарну активність і призводить до порушення процесу фагоцитозу на перших етапах. Гемофільні бактерії знижують фагоцитарну активність моноцитів на 68,48 %, нейтрофілів — лише на 33,74 %, а пониження загальної здатності моноцитів здійснюється на 42,71 % — моноцитів і на 65,0 % — нейтрофілів.
Найбільшу супресивну дію на фагоцитарні клітини проявляє золотистий стафілокок. Він знижує фагоцитарну активність моноцитів у 2,25 раза, нейтрофілів — на 74,80 %, а показник фагоцитарного числа моноцитів — у 2,06 раза, нейтрофілів — у 2,20 раза.
Ентеробактерії (E.coli, K.pneumoniae, E.aerogenes, P.vulgaris) пригнічують фагоцитарну активність моноцитів периферійної крові на 37,17–42,11 %, фагоцитарне число — на 43,21–60,87 %, нейтрофілів — на 41,78 % — у 2,06 раза.