Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Відомо, що розвиток патологічних процесів при дерматозах не обмежується формуванням ураження тільки шкіри, але й призводить до порушень функції різних органів і систем організму та характеризується стійкими змінами структурної організації й функціональної активності мембран еритроцитів. Інтегральними показникам бар’єрної й транспортної функцій клітин, що визначають їх функціональну активність, є осмотична та перекисна стійкість клітинних мембран. Шляхом реєстрації осмотичної стійкості еритроцитів можна вивчити механізми зміни проникності біологічних мембран у хворих. У гіпотонічному оточенні, коли осмотичний тиск молекул та іонів у навколишньому середовищі нижчий, ніж у клітині, відбувається збільшення об’єму клітини (набухання), розтягнення і, нарешті, розрив клітинних мембран. Тобто гіпотонічний розчин є в даному випадку мембранотропним пошко­джуючим агентом, що викликає порушення структури й функції мембран у живому організмі.

Мета дослідження — оцінка стану спонтанного, перекисного та осмотичного гемолізу еритроцитів у хворих на поширені дерматози з ускладненим алергологічним анамнезом.

Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням перебували 80 хворих на поширені дерматози з ускладненим алергологічним анамнезом (8 хворих на поширений псоріаз, 13 хворих на екзему, 32 хворих на лікарську хворобу, 10 хворих на харчову токсидермію, 9 хворих на атопічний та алергічний дерматит, 8 хворих з іншими діагнозами). Контрольну групу становили 22 здорових донори віком від 18 до 58 років (середній вік (41,7 ± 5,6) року).

Стан спонтанного гемолізу та резистентність еритроцитів до дії перекису вивчали за методом С.С. Михайлова та співавт. Осмотичний гемоліз еритроцитів реєстрували на спектрофотометрі СФ­46 при довжині хвилі 536 нм.

Одержані результати були оброблені статистично за методом Стьюдента — Фішера.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз результатів досліджень показав, що еритроцити хворих на поширені дерматози з ускладненим алергологічним анамнезом менш резистентні до спонтанного гемолізу порівняно з еритроцитами практично здорових донорів (р < 0,05).

Аналогічна картина спостерігається і при дослі­дженні гемолізу під впливом перекису. При поширеному псоріазі, екземі, лікарській хворобі рівень гемолізу під впливом перекису вірогідно вищий, ніж у практично здорових донорів. Еритроцити досліджуваних хворих більш інтенсивно гемолізують у даній системі порівняно з еритроцитами донорів, що може свідчити про більше окиснення їх ліпідного біошару в період загострення захворювання.

Щодо осмотичного гемолізу еритроцитів, то встановлено, що в 0,45% розчині хлориду натрію у хворих на поширені дерматози з ускладненим алергологічним анамнезом він збільшується у середньому в 1,7 раза  порівняно з контрольною групою. Проте конфігурація кривих гемолітичної залежності ступеня лізису еритроцитів у хворих та практично здорових донорів подібна.

Таким чином, одержані результати показують, що у хворих на поширені дерматози з ускладненим алергологічним анамнезом відбуваються зміни осмотичної стійкості еритроцитів, що може бути наслідком посилення процесів перекисного окислювання ліпідів, яке призводить до порушення структурних властивостей мембран та виснаження антиоксидантної системи еритроцитів у хворих.

Висновки

1. У хворих на поширені дерматози з ускладненим алергологічним анамнезом спонтанний та перекисний гемоліз еритроцитів вірогідно (р < 0,05) збільшується відносно показників групи практично здорових донорів.

2. Осмотичний гемоліз еритроцитів у 0,45% розчині хлориду натрію вірогідно (р < 0,05) збільшується відносно показників групи практично здорових донорів у хворих на поширені дерматози з ускладненим алергологічним анамнезом.