Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Вернуться к номеру

Сенситивні властивості ендотоксинів ціанобактерій

Авторы: Тупотілов О.В., Похил С.І., Коляда О.М., Дмитрієва О.А., Коляда Т.І. - ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМНУ», м. Харків

Рубрики: Эндокринология, Иммунология

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Високий рівень територіальної концентрації ресурсомістких, «брудних» та небезпечних виробництв в Україні є однією з основних причин зростання кількості патогенетичних факторів, що впливають на умови життєдіяльності населення та рівень захворюваності. Проблема токсичного «цвітіння» водойм унаслідок їх антропогенного евтрофування, а також проблема токсико­алергічного впливу метаболітів ціанобактерій на здоров’я людини є актуальними як в Україні, так і в усьому світі. Дослідження токсичних властивостей ціанобактерій дозволили створити ефективні методи експрес­діагностики для виявлення токсичної компоненти в етіології захворювань. У той же час наявність у метаболітів ціанобактерій і алергічних властивостей вимагає розробки методів вірогідної та своєчасної верифікації відповідних етіологічних факторів, що призводять до розвитку захворювання.

Метою дослідження було вивчення сенситивних властивостей ендотоксинів ціанобактерій.

Матеріал і методи дослідженя. Об’єктом дослі­дження були чотири групи людей (всього 103 особи), які мешкають у населених пунктах із водозабором із водойм, що «цвітуть»: хворі на алергічний альвеоліт (43 особи), ревматоїдний артрит (10 осіб), бронхіальну астму у стадії загострення без проведення медикаментозної десенсибілізуючої терапії (26 осіб), а також контрольна група клінічно здорових людей (24 особи).

Ціанобактеріальні антигени отримували з препарату «пасти» і ацетонового порошку ціанобактерій такими методами екстракції: водно­термальної за Кauffman, термальної буферно­сольової за Roberts, по Boivin, термальної водно­фенолової за Westphal, а також за Freeman із модифікацією за Захаровою.

Визначення рівня специфічних антиціанобактеріальних антитіл у сироватці крові проводили з використанням реакції пасивної гемаглютинації (РПГА) та реакції пригнічення пасивної гемаглютинації (РППГА) з ціанобактеріальним діагностикумом.

Еталонну антиціанобактеріальну кролячу сироватку одержували шляхом гіперімунізації кролів культурою Micrоcystis aeruginosa за стандартною схемою з подальшим її титруванням РПГА. Еритроцитарні діагностикуми готувалися стандартним способом.

Результати дослідження та висновки. Показники титрів ціанобактеріальних аглютинінів, що мають діагностичне значення (рівень > 1 : 64), у групі хворих на алергічний альвеоліт були виявлені в 12 % сироваток, показники на рівні < 1 : 32 відзначалися в 79 % випадків, а в 9 % сироваток значення титрів перебували в діапазоні від 1 : 32 до 1 : 64. У групі хворих на бронхіальну астму значення титрів нижче за 1 : 32 були зафіксовані у 92 %, у діапазоні від 1 : 32 до 1 : 64 — у 8 %, титри вище за 1 : 64 не визначалися. У групах хворих на ревматоїдний артрит та клінічно здорових людей значення титрів ціанобактеріальних аглютинінів у всіх сироватках було нижче за 1 : 32.

Методи виділення антигену ціанобактерій підбиралися таким чином, щоб оцінити здатність різних структурних компонентів клітин ціанобактерій виступати етіологічним фактором патологічних процесів, а також екстраполювати процес отримання ціанобактеріальних ендотоксинів в експерименті на геохімічні, біохімічні, біологічні процеси, що відбуваються як у природних умовах у джерелах водопостачання, так і на різних етапах водопідготовки. Дослідження сенситивних властивостей отриманих антигенних препаратів із застосуванням ціанобактеріального еритроцитарного діагностикуму показало суттєву залежність цих властивостей від температурного режиму екстракції, pH та складу буферно­сольового середовища при використанні різних методів екстракції.

Отримані результати дозволили зробити висновок про те, що деградований полісахарид ЛПС­комплексу зовнішньої мембрани ціанобактерій Microcystis aeruginosa не може виступати самостійним етіологічним фактором патологічних процесів. У природних умовах водних екосистем і при технологічній обробці води для господарськопитного використання деградований полісахарид у чистому вигляді не накопичується, а найімовірніше входить як структурний компонент до більш складних макромолекулярних утворень зі специфічною біологічною активністю, таких як ціанобактеріальний 0­антиген. Відносно неушкоджений, такий ендотоксичний комплекс, що містить усі компоненти повноцінного 0­антигену, має, певною мірою, гемосенситивну активність і здатний зв’язувати специфічні антиціанобактеріальні антитіла.



Вернуться к номеру