Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Сучасний рівень знань у галузі дитячої алергології дозволяє своєчасно та обґрунтовано виявляти бронхіальну астму (БА), верифікувати тяжкість та конт­рольованість її перебігу та, відповідно до цього, складати план базисної протизапальної терапії. Разом із тим досить складно оцінити вірогідность утримання та втрати контролю захворювання, особливо актуальним це завдання видається у хворих підліткового віку, оскільки на тлі гормональних перебудов БА перебігає приховано, з частими періодами ремісії.

Мета дослідження — оцінити вірогідность утримання контролю та ризик його втрати у підлітків із різним ступенем тяжкості БА до початку контролюючої терапії.

Матеріал і методи дослідження. Сформовані дві клінічні групи спостереження: першу (І) становили 22 хворих на середньотяжку БА, другу (ІІ) — 21 пацієнт із тяжким захворюванням. Для оцінки контролю БА використовували два опитувальника, що, в цілому, дозволяють оцінити ефективність менеджменту захворювання: це АСТ­тест (астма­контроль­тест) — дозволяв за наявності в дитини 25 балів верифікувати повний контроль БА, при сумі балів у межах 20–24 — частковий та у випадку наявності менше 20 балів — відсутність контролю над захворюванням; і GINA­тест, що відображав наведені рівні контролю за наявності в підлітків 6 балів, 7–9 та 10 балів і більше відповідно.

Результати дослідження та їх обговорення. Оцінка середнього рівня контролю астми в підлітків із се­редньотяжкою БА за даними АСТ­тесту становила 21,86 ± 0,51 (95% ДІ 20,8–22,9) бала, а з урахуванням GINA­тесту — 7,68 ± 0,32 (95% ДІ 7,0–8,4) бала. У хворих, в яких до початку контролюючої терапії верифіковано тяжку БА, в стадії ремісії середній рівень контролю відповідно становив 21,00 ± 0,46 (95% ДІ 20,0–22,0) бала (Р > 0,05) та 7,86 ± 0,26 (95% ДІ 7,3–8,4) бала (Р > 0,05). За результатами якісного аналізу контролю в періоді ремісії в дітей груп порівняння відмічено, що в І групі за АСТ­тестом повний контроль відмічається у 40,9 %, а в ІІ групі — у 19,0 % підлітків, частковий контроль у І групі — у 45,5 %, а в ІІ групі — 52,4 % однолітків, втрата контролю відмічена в І групі у 13,6 %, а в ІІ групі — 28,6 % дітей. За результатами GINA­тесту відмічено, що у дітей І групи повний контроль захворювання спостерігався у 4,5 %, а у ІІ групі — в 4,3 % дітей, частковий контроль в І групі — 52,4 %, а в ІІ групі — у 47,6 % дітей, втрата контролю у І групі — 28,6 %, у ІІ групі — 38,1 % підлітків.

Висновки. У підлітків із середньотяжким захворюванням частіше відмічається тенденція до повного контролю захворювання, та рідше — до його втрати при оцінці за АСТ­тестом. При цьому використання GINA­тесту для оцінки рівня контролю дає протилежні результати, що більшою мірою залежить від неврахованих чинників, ніж від тяжкості астми до початку контролюючої терапії.