Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013
Вернуться к номеру
Оцінка ризику втримання та втрати контролю в підлітків із різним ступенем тяжкості астми
Авторы: Шахова О.О., Тарнавська С.І. - Кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
Рубрики: Эндокринология, Иммунология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Сучасний рівень знань у галузі дитячої алергології дозволяє своєчасно та обґрунтовано виявляти бронхіальну астму (БА), верифікувати тяжкість та контрольованість її перебігу та, відповідно до цього, складати план базисної протизапальної терапії. Разом із тим досить складно оцінити вірогідность утримання та втрати контролю захворювання, особливо актуальним це завдання видається у хворих підліткового віку, оскільки на тлі гормональних перебудов БА перебігає приховано, з частими періодами ремісії.
Мета дослідження — оцінити вірогідность утримання контролю та ризик його втрати у підлітків із різним ступенем тяжкості БА до початку контролюючої терапії.
Матеріал і методи дослідження. Сформовані дві клінічні групи спостереження: першу (І) становили 22 хворих на середньотяжку БА, другу (ІІ) — 21 пацієнт із тяжким захворюванням. Для оцінки контролю БА використовували два опитувальника, що, в цілому, дозволяють оцінити ефективність менеджменту захворювання: це АСТтест (астмаконтрольтест) — дозволяв за наявності в дитини 25 балів верифікувати повний контроль БА, при сумі балів у межах 20–24 — частковий та у випадку наявності менше 20 балів — відсутність контролю над захворюванням; і GINAтест, що відображав наведені рівні контролю за наявності в підлітків 6 балів, 7–9 та 10 балів і більше відповідно.
Результати дослідження та їх обговорення. Оцінка середнього рівня контролю астми в підлітків із середньотяжкою БА за даними АСТтесту становила 21,86 ± 0,51 (95% ДІ 20,8–22,9) бала, а з урахуванням GINAтесту — 7,68 ± 0,32 (95% ДІ 7,0–8,4) бала. У хворих, в яких до початку контролюючої терапії верифіковано тяжку БА, в стадії ремісії середній рівень контролю відповідно становив 21,00 ± 0,46 (95% ДІ 20,0–22,0) бала (Р > 0,05) та 7,86 ± 0,26 (95% ДІ 7,3–8,4) бала (Р > 0,05). За результатами якісного аналізу контролю в періоді ремісії в дітей груп порівняння відмічено, що в І групі за АСТтестом повний контроль відмічається у 40,9 %, а в ІІ групі — у 19,0 % підлітків, частковий контроль у І групі — у 45,5 %, а в ІІ групі — 52,4 % однолітків, втрата контролю відмічена в І групі у 13,6 %, а в ІІ групі — 28,6 % дітей. За результатами GINAтесту відмічено, що у дітей І групи повний контроль захворювання спостерігався у 4,5 %, а у ІІ групі — в 4,3 % дітей, частковий контроль в І групі — 52,4 %, а в ІІ групі — у 47,6 % дітей, втрата контролю у І групі — 28,6 %, у ІІ групі — 38,1 % підлітків.
Висновки. У підлітків із середньотяжким захворюванням частіше відмічається тенденція до повного контролю захворювання, та рідше — до його втрати при оцінці за АСТтестом. При цьому використання GINAтесту для оцінки рівня контролю дає протилежні результати, що більшою мірою залежить від неврахованих чинників, ніж від тяжкості астми до початку контролюючої терапії.