Міжнародний ендокринологічний журнал 6 (54) 2013

Стрімке зростання поширеності бронхіальної астми (БА), як і решти алергічних захворювань у дитячій популяції, помолодшання даної патології з персистенцією у дорослий вік являють собою актуальну і злободенну проблему наукової педіатрії. БА характеризується гендерними відмінностями, що залежать від віку: до пубертатного віку в популяції хворих переважають хлопчики, а до досягення 20 років і старше — дівчатка. Вважається, що жіноча стать, атопія та гіперсприйнятливість бронхів асоціюються з персистенцією БА з дитячого у дорослий вік. Разом із тим при призначенні дітям стандартних регламентованих лікувально­профілактичних заходів не враховуються не тільки стать пацієнтів, але й гендерні відмінності перебігу БА, що наразі вивчені недостатньо.

Мета дослідження. Для підвищення ефективності контролюючої терапії бронхіальної астми у школярів дослідити гендерні особливості місцевого запального процесу в бронхах на підставі аналізу конденсату повітря, що видихується.

Матеріал і методи дослідження. Для досягнення мети роботи із дотриманням принципів біоетики методом простої випадкової вибірки сформовані дві клінічні групи порівняння. До І групи увійшли 80 хворих на БА хлопчиків, а до ІІ — 33 дівчинки, які страждають від даного захворювання та мають порівнянний вік і тривалість недуги. Окрім того, за тяжкістю перебігу астми та іншими клінічними характеристиками групи були порівнянними. Особливості місцевого запального процесу дихальних шляхів вивчали за допомогою біохімічного дослідження конденсату видихуваного: визначення загального протеїну за методом Lowry O.H.; вмісту альдегідо­ і кетопохідних 2,4­динітрофенілгідразонів (АКДНФГ) основного і нейтрального характеру (за Дубініною Л.О.); вміст метаболітів оксиду азоту (за Ємченко Н.Л. та співавт., 1994, у модифікації Гоженка А.І., 2002).

Результати дослідження та їх обговорення. Не­зважаючи на відсутність вірогідних розбіжностей у показниках тяжкості перебігу БА у представників обох клінічних груп, у дівчаток відмічено наявність ризику тяжкого персистування хвороби: відношення шансів (ВШ) даної події становило 2,4 (95% ДІ 1,3–4,3), відносний ризик — 1,7 (95% ДІ 1,2–2,2). Самооцінка симптомів захворювання за опитувальником GINA також свідчила на користь гіршого рівня конт­ролю БА у представниць ІІ клінічної групи порівняно з хлопчиками. Разом із тим при проведенні бронхопровокаційної проби з дозованим фізичним навантаженням індекс бронхоспазму у хлопчиків становив (21,86 ± 1,40) %, а у дівчаток — (18,74 ± 2,10) % (P > 0,05), що свідчило про більш виражену лабільність дихальних шляхів у представників І групи, що співпало з результатами вивчення вмісту продуктів вільнорадикального окислення протеїнів у конденсаті видихуваного повітря за їх реакцією з 2,4­динітрофенілгідразином. Проте у дівчаток вірогідно вищим виявився вміст метаболітів монооксиду нітрогену ((53,48 ± 5,99) мкмоль/л проти (38,32 ± 2,13) мкмоль/л, P < 0,05), що, мабуть, зумовлювало більш тяжкий характер перебігу захворювання.

Висновки. У дівчаток шкільного віку, хворих на бронхіальну астму, порівняно з хлопчиками­однолітками ризик більш тяжкого перебігу захворювання, мабуть, зумовлюється підвищеним вмістом метаболітів монооксиду нітрогену в конденсаті видихуваного повітря, що асоціюється з більш вираженим місцевим запаленням бронхів. Ці гендерні особливості слід враховувати при складанні індивідуального плану протизапального контролюючого лікування.