Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал 7 (55) 2013

Вернуться к номеру

Від редактора

Нещодавно в Мельбурні завершив свою роботу Світовий діабетологічний конгрес, організований Міжнародною діабетичною федерацією (МДФ).

Відкриваючи форум, який зібрав понад 10 тисяч делегатів із 156 країн, президент МДФ М. Хірст зазначив, що на сьогодні у світі нараховується понад 382 млн хворих на цукровий діабет (ЦД), при цьому кожних 6 секунд діабет діагностується в однієї людини. Число людей із ЦД зростає у кожній країні світу, здебільшого внаслідок швидкої урбанізації, змін у харчуванні і звичного способу життя. До 2035 року очікується збільшення до 592 млн. Порушена толерантність до глюкози охоплює на сьогодні 316 млн осіб. Президент МДФ М. Хірст буде гостем вітальні у наступному числі «Міжнародного ендокринологічного журналу».

На конгресі учасники мали можливість ознайомитися з шостим виданням Атласу з діабету, у якому оприлюднені нові дані стосовно ЦД у світі. На сьогодні до складу МДФ входить майже 210 асоціацій із понад 160 країн світу.

Під час проведення конгресу обговорювалися питання останніх наукових досягнень у галузі лікування ЦД, питання пропаганди й підвищення обізнаності про виникнення, розвиток і лікування цього захворювання, наведена найновіша інформація про стан захворюваності в усьому світі. На форумі в Мельбурні зустрілися лікарі, вчені, медичні сестри, педагоги, фахівці в галузі охорони здоров’я, а також представники урядів різних країн, політики, журналісти і, звичайно, люди, які страждають від ЦД і борються з цією недугою.

Плануючи подорож в Австралію — країну­континент, мимоволі згадуєш Сіднейський оперний театр, високий рівень економіки, червоні пустелі, кенгуру, коал та інших тварин, яких не зустрінеш більше ніде у світі.

Гармонійність вплітання дикої природи з її «корінним населенням» в рамки сучасних мегаполісів спочатку просто не вписується до стрункої системи уявлень навіть бувалих туристів. Посідаючи одне з перших місць у рейтингу найщасливіших країн світу, Австралія абсолютно виправдовує цю позицію.

Для візиту на Зелений континент українцям із липня 2013 року спростили процедуру отримання візи — зараз не потрібно відвідувати посольство. Достатньо відправити на його сайт заповнену електронну заявку і дочекатися листа з підтвердженням, який у роздрукованому вигляді слід показати вже безпосередньо в Австралії. Правда, для цього доведеться ще майже 24 години провести в повітрі, змінивши три літаки.

Неподалік від Мельбурна, на острові Філіппа, щорічно збирається багато туристів з усього світу, які бажають спостерігати за дивним ритуалом найменших у світі пінгвінів. Щовечора тисячі цих забавних птахів показуються з води. Потім вони розбиваються на дрібні групи по 30–50 особин і шеренгами, партія за партією, перевалюючись, долають пляж у напрямку піщаних дюн, де знаходяться їхні нірки. Для глядачів тут споруджені спеціальні майданчики, що дозволяє спостерігати за унікальним видовищем і не заважати нічній ході «перегодованих ластівок». До речі, пінгвіни і коали — єдині тварини, яких австралійці не споживають у їжу, усіх інших — можна.

Перебуваючи в Австралії, неможливо не відвідати ще один символ країни — 12 апостолів. Це знамениті вапнякові скелі, розкидані вздовж Великого океанського шляху. На сьогодні їх залишилося дев’ять, останній упав в океан 2005 року під впливом ерозії. Ніби величезні давні вартові, які застигли в очікуванні ворожих кораблів, велично виглядають ці природні монументи на тлі безкрайнього водного простору.

Кожна подорож — це не лише поїздка, не лише відпустка. Це процес відкриття нових країн, міст, зрештою процес відкриття й пізнання самого себе. Адже ти наодинці з нею. Подорож — це саме життя, і ще невідомо, хто кого створює — людина подорож чи навпаки.

Мимоволі замислюєшся: як важливо цінувати кожну мить, просто жити і спостерігати за тим, що відбувається навколо, радіти сонцю, що сходить, радіти квітці, яка розпустилася, спостерігати, як по небу пливуть хмаринки (знизу і зверху), як проводимо дні, чи бачимо ту красу, яка нас оточує.

Бажаю читачам вміння радіти життю, постійно відкривати щось нове — чи в ендокринології, чи в собі, чи в інших, помічати красиве, бачити ті маленькі приємні дрібниці, які роблять наше життя більш радісним і пов­ноцінним.

 

З найкращими побажаннями,

головний редактор

професор Володимир Паньків



Вернуться к номеру