Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» 4 (12) 2013

Статья опубликована на с. 46-48

Цукровий діабет (ЦД) — глобальна епідемія неінфекційного характеру. Саме так у даний час актуальність проблеми ЦД характеризують експерти Організації Об’єднаних Націй та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) [4].

Розвиток пізніх ускладнень ЦД часто призводить до інвалідизації пацієнтів, що визначає високу соціальну значимість даного захворювання. Патологічні зміни при ЦД охоплюють усі системи, включаючи опорно-руховий апарат та кісткову тканину. Відомості про вплив ЦД на кісткову систему суперечливі, що пов’язано з неоднорідністю пацієнтів і застосуванням різних методів дослідження [2].

У доступній літературі відсутні дані про вивчення стану кісткової тканини у хворих на ЦД 2-го типу за результатами ультразвукової денситометрії в різних ділянках скелета.

У зв’язку із цим є перспективним дослідження стану кісткової тканини у хворих на ЦД 2-го типу та вивчення його особливостей залежно від тривалості захворювання та стадії компенсації. Вирішення цих питань може сприяти удосконаленню алгоритмів обстеження та лікування хворих на ЦД 2-го типу.

Мета дослідження — оцінити стан кісткової тканини та його прогностичне значення у хворих на цукровий діабет 2-го типу.

Матеріали та методи дослідження

Обстежений 51 хворий на ЦД 2-го типу, які перебували на обстеженні та лікуванні у відділеннях Університетської клініки Запорізького державного медичного університету. Верифікацію діагнозу проводили на підставі клініко-інструментальних досліджень згідно з нормативними документами Міністерства охорони здоров’я України. Середній вік пацієнтів становив 60,60 ± 1,03 року, з них 21 чоловік та 30 жінок. Середня тривалість ЦД 2-го типу становила 6,80 ± 0,74 року. Тривалість ЦД до 5 років мали 25 осіб, від 5 до 10 років — 15, понад 10 років — 11. У стадії компенсації перебувало 9 хворих, стадію субкомпенсації та декомпенсації діагностовано в 28 та 14 пацієнтів відповідно. Середній вік початку менопаузи в жінок основної групи становив 49,6 ± 2,5 року, середня тривалість менопаузи — 12,40 ± 1,11 року. Контрольну групу становили 36 практично здорових осіб відповідного віку та статі.

Щільність кісткової тканини (ЩКТ) оцінювалася за допомогою ультразвукового денситометра Omnisense 7000 компанії BeamMed Ltd (Ізраїль). Даний метод заснований на вимірюванні швидкості проходження ультразвукової хвилі вздовж кістки. При проведенні ультразвукової денситометрії визначали такі показники:

— Т-критерій — це відношення величини SOS (швидкість ультразвуку) до розрахунків, що отримано для молодих здорових повнолітніх. Величина Т-рахунку — це кількість стандартних відхилень, на яку величина SOS поточного пацієнта перевищує або є меншою за значення даної групи молодих повнолітніх;

— Z-критерій — це відношення величини SOS до віку в базі даних осіб тієї ж статі та етнічного походження, що й пацієнт. Величина Z-рахунку — це кількість стандартних відхилень, на які величина SOS поточного пацієнта перевищує або є меншою за значення людей тієї ж статі та того ж віку.

Проводилася оцінка абсолютного ризику переломів, того, що в пацієнта утвориться остеопорозна тріщина протягом наступних десяти років, у відсотках.

Оцінка стану кісткової тканини здійснювалась за критеріями ВООЗ [1]:

а) нормальний стан — значення Т-критерію є вищим за –1,0 SD;

б) остеопенія — значення Т-критерію знаходиться між –1,0 і –2,5 SD;

в) остеопороз — значення Т-критерію є нижчим за –2,5 SD.

Дослідження проводили за трьома зонами на недомінуючій кінцівці: основна фаланга середнього пальця, дистальний відділ 1/3 променевої кістки, середня частина великої гомілкової кістки.

Статистична обробка отриманих даних проводилася за допомогою Statistica 6.0 (Stat Soft Inc, США) з використанням непараметричних методів.

Результати дослідження

Аналіз отриманих результатів показав, що в пацієнтів із ЦД 2-го типу мало місце вірогідне (p < 0,05) зниження значення Т-критерію порівняно з практично здоровими особами (табл. 1).

Таким чином, порівняно з практично здоровими особами РП у хворих на ЦД 2-го типу вірогідно вищий за всіма досліджуваними зонами, а ЩКТ у цих пацієнтів вірогідно нижча, хоча й знаходиться в межах норми згідно з критеріями ВООЗ [1].

Для подальшої оцінки стану кісткової тканини у хворих на ЦД 2-го типу порівняли результати дослідження в гендерному аспекті (табл. 2).

Після оцінки гендерних відмінностей видно, що в жінок із ЦД 2-го типу ЩКТ зменшується швидше, ніж у чоловіків, та РП у них значно вищий.

Крім того, згідно із класифікацією ВООЗ, показники на фаланзі та променевій кістці в жінок свідчили про наявність остеопенії, тоді як у чоловіків показники Т-критерію знаходяться в межах норми. Також важливо відзначити, що в жінок зниження ЩКТ спочатку відбувається на променевій кістці, потім на проксимальній фаланзі третього пальця кисті, а вже потім на гомілці, що важливо для проведення ранньо­го скринінгового дослідження. Можемо припустити, що ці зміни пов’язані з тим, що всі пацієнтки, які були в нашому дослідженні, знаходились у періоді менопаузи. З літературних джерел нам відомо, що це один із провокуючих факторів виникнення остеопорозу [3].

Висновки

1. Щільність кісткової тканини, що визначалася за допомогою ультразвукової денситометрії у хворих на цукровий діабет 2-го типу за показником Т-критерію, виявилась вірогідно нижчою (р < 0,05) порівняно із групою контролю. При цьому в жінок зареєстровано остеопенію на променевій кістці та на фаланзі. У чоловіків вказані вище показники мали тенденцію до зниження, але були в межах норми.

2. Виявлено (р < 0,05), що зміни щільності кісткової тканини при цукровому діабеті 2-го типу в жінок найбільш рано виявляються на променевій кістці, потім на фаланзі й найпізніше — на гомілці. У чоловіків зниження щільності кісткової тканини реєструвалось переважно на фаланзі та променевій кістці. При прогресуванні цукрового діабету 2-го типу встановлено (р < 0,05), що зниження щільності кісткової тканини переважно відбувається на фаланзі та променевій кістці.

3. Ризик переломів у хворих на цукровий діабет 2-го типу вірогідно вищий (р < 0,05) порівняно із групою практично здорових осіб на променевій кістці в 3,5 раза, на гомілці — в 2,2 раза та на фаланзі — в 1,9 раза.