Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» 1-2 (13-14) 2014

Статья опубликована на с. 26-29

Вступ

Стоматологічне здоров’я — важлива складова здоров’я людини, стан якого залежить від балансу між адаптаційними можливостями організму до дії біологічних, екологічних та соціально-економічних факторів, що є факторами ризику виникнення захворювань ротової порожнини, таких як карієс зубів та захворювання пародонту. Особливо чутливими до дії несприятливих факторів довкілля є діти, оскільки їхні адаптаційні можливості порівняно з дорослими знижені внаслідок недостатньої зрілості імунної, ендокринної та нервової систем. Стан здоров’я дитячого населення є відображенням впливу біологічних, екологічних та соціально-економічних чинників і може розцінюватися як індикатор якості зовнішнього середовища [1–3]. Загальний стан організму, що супроводжується порушенням обміну речовин у період розвитку, формування й дозрівання зубів, суттєво впливає на склад і структуру тканин зуба і, відповідно, може ослабити їх резистентність до карієсу.

Згідно з результатами досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), причиною високої поширеності карієсу є порушення гігієнічного догляду за порожниною рота. Також вагомий вплив на неї мають наявність хронічної загальносоматичної патології та дія несприятливих екологічних чинників [1].

На території України зосереджені величезні природні багатства, проте надмірна концентрація об’єктів промислового та сільськогосподарського призначення зумовила катастрофічне забруднення повітря, води, ґрунту. За сумарними показниками природне середовище значної частини України є забрудненим та дуже забрудненим. Близько 80 % загального обсягу викидів припадає на Донецько-Придніпровський промисловий регіон, зокрема на міста Маріуполь, Донецьк, Запоріжжя, Луганськ, Кривий Ріг, Дніпропетровськ [4, 5].

Одним з етіологічних і патогенетичних чинників виникнення карієсу є екологічно обумовлений природний дефіцит фтору в поєднанні з іншими чинниками (нераціональне харчування, несприятливі умови праці та побуту). На території Закарпаття питна вода містить низьку кількість фторидів: від лише слідів або повної відсутності до 0,5 мг/л [6, 7].

З метою вивчення світових тенденцій захворюваності на карієс та інші стоматологічні хвороби в штаб-квартирі ВООЗ у 1969 році був створений Глобальний банк даних стоматологічного здоров’я, куди подаються дані епідеміологічних досліджень, проведених у різних країнах світу. У 2012 році ВООЗ повідомила, що 60–90 % дітей шкільного віку в усьому світі мають карієс [8]. Для визначення рівня захворюваності на нього, згідно з рекомендаціями ВООЗ, використовують показники поширеності та інтенсивності карієсу. Поширеність карієсу — це відсоток осіб, які мають каріозні, пломбовані та видалені зуби, а інтенсивність — це середнє число уражених карієсом зубів на одного обстеженого, яку вираховують за допомогою індексів КПВ (К — карієс, П — пломба, В — видалений постійний зуб) — для постійного прикусу, кп (к — карієс, п — пломба) — для тимчасового, КПВ + кп — для змінного [9].

Аналіз, проведений ВООЗ, виявив, що існує значна варіабельність показників інтенсивності карієсу: при обстеженні 12-річних дітей різних країн, навіть при високих чи дуже високих значеннях індексу КПВ, частина з них не мала карієсу [10]. Також привертає увагу значна відмінність показників карієсу не лише у різних регіонах проживання, але й серед жителів одного міста [11]. Середні значення КПВ не дають можливості точно оцінити тяжкість ураження карієсом у цих групах населення [12, 13] та, відповідно, не створюють передумов для розробки ефективних карієспрофілактичних програм для таких хворих.

Для більш точної інформації про середнє значення інтенсивності карієсу, щоб привернути увагу до осіб із високим рівнем ураження зубів карієсом, шведськими вченими (M. Nishi, D. Bratthall, J. Stjernswärd) у 2000 році було запропоновано індекс «найвища інтенсивність карієсу» (НІК, Significant Caries Index), що являє собою середню інтенсивність карієсу серед третини усіх обстежених, у яких зареєстровано найвище значення інтенсивності карієсу зубів [13]. Проте у вітчизняній літературі його практично не використовують.

Мета дослідження — вивчити поширеність та інтенсивність карієсу зубів у дітей залежно від віку та регіону проживання.

Матеріали та методи

Для вивчення інтенсивності карієсу нами проведено комплексне клініко-епідеміологічне обстеження дітей, що проживають у регіонах промислового забруднення та дефіциту фтору. Результати отримано при виконанні міжнаціонального епідеміологічного дослідження «Вивчення структурно-функціонального стану опорно-рухового апарату у населення, яке проживає в екологічно-несприятливих регіонах», що проводилось в Україні, Білорусі та Молдові (керівник — проф. В.В. Поворознюк).

Нами обстежено 1106 дітей віком від 11 до 17 років (527 хлопців та 579 дівчат), які проживають у різних регіонах України, серед яких виділено такі вікові групи: 10–11, 12–14 та 15–17 років [15]. Проведено стоматологічне обстеження 417 дітей (182 хлопців та 235 дівчат), які мешкають у регіонах промислового забруднення (міста Запоріжжя, Маріуполь та Оленівка Донецької обл.) — І група, а також 689 дітей (345 хлопців та 344 дівчини), які мешкають у фтордефіцитних районах Закарпатської області (м. Виноградів, смт Великий Бичків, с. Кобилецька Поляна та смт Дубове) — ІІ група.

Результати обстеження заносились у реєстраційні карти, розроблені на основі карти ВООЗ для оцінки стоматологічного статусу [16]. За даними реєстраційних карт визначали поширеність та інтенсивність карієсу. У 10–11-річних дітей (молодший шкільний вік) проводилось визначення індексів КПВ і КПВ + кп, у 12–14-річних (середній шкільний вік) та 15–17-річних (старший шкільний вік) ураховувалось ураження лише постійних зубів — визначався індекс КПВ [9].

Статистичну обробку даних проводили за допомогою статистичних програм Microsoft Excel та Statistiсa (версія 6.1). Використовували загальну статистику та однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA, вірогідність результатів оцінювали за критерієм Фішера [17]. Дані у тексті та таблицях відображують середнє значення (M) та стандартне відхилення (SD), рівень значущості (р).

Результати дослідження та їх обговорення

Серед усіх обстежених дітей виявлено високу поширеність карієсу зубів 94,8 %, причому серед дітей І групи вона становить 88,5 %, а ІІ — 98,4 % при інтенсивності карієсу 6,4 ± 4,0, 4,2 ± 2,9 та 7,5 ± 4,0 відповідно.

Поширеність та інтенсивність карієсу збільшувались зі зростанням віку у дітей, які проживають як у регіонах промислового забруднення, так і у фтордефіцитних районах Закарпатської області (табл. 2, 3).

У дітей І групи віком 10–11 років поширеність карієсу становила 81,4 %, ІІ групи — 95,6 %, інтенсивність — 3,7 ± 2,8 та 6,2 ± 3,3 відповідно. Серед дітей 12–14 років поширеність карієсу зубів зросла до 86,5 % у І групі, 98,6 % — у ІІ, інтенсивність збільшилась до 3,7 ± 2,6 і 7,7 ± 3,9 відповідно. У 15–17-річних дітей поширеність карієсу становила 89,8 % у І групі та 99,5 % у ІІ групі. При цьому інтенсивність карієсу збільшилась до 5,2 ± 3,1 і 10,2 ± 3,9 відповідно.

У структурі інтенсивності карієсу зубів у дітей усіх регіонів переважає компонент «К» над складником «П»: 83,4 і 17,8 % у дітей молодшого шкільного віку, 77,2 і 19,1 % у дітей середнього та 69,1 і 25,3 % — у дітей старшого шкільного віку. В усіх вікових групах наявний показник «В», що зростав з віком і становив 2,0, 3,8 та 5,6 % відповідно.

При проведенні вікового та регіонального аналізу структури інтенсивності карієсу зубів (табл. 3) виявлено, що в 10–11-річних дітей ІІ групи вірогідно вищий показник «К» — 5,5 ± 3,3 порівняно з дітьми І групи — 2,5 ± 2, 1 (р < 0,001). Значно нижчі показники компонента «П»: 1,5 ± 1,7 — у дітей І групи, 0,6 ± 1,2 — у дітей ІІ групи. Привертає увагу видалення постійних зубів серед дітей молодшого шкільного віку — складова «В» становила 0,01 ± 0,10 та 0,14 ± 0,50 у дітей І та ІІ груп відповідно.

У дітей 12–14 років складові індексу КПВ у І та ІІ групах розподілились таким чином: «К» становив 2,5 ± 2,2 і 6,3 ± 3,9, «П» — 1,3 ± 1,7 і 1,1 ± 2,0, «В» — 0,02 ± 0,10 і 0,4 ± 0,7 відповідно.

Серед вікової групи 15–17 років у структурі інтенсивності карієсу зубів переважає компонент «К», що становив 3,5 ± 2,7 у І групі і 7,2 ± 3,7 — у ІІ групі, компонент «П» — 1,7 ± 2,1 та 2,3 ± 2,8 відповідно. Показник «В» дорівнював 0,02 ± 0,10 і 0,8 ± 1,00 у дітей І та ІІ груп.

Аналіз показників інтенсивності карієсу зубів виявив статистично вірогідне їх зростання з віком (F = 13,90; p < 0,001), інтенсивність карієсу була 5,5 ± 3,3 у дітей 10–11 років, 6,1 ± 3,9 — у дітей 12–14 років і 8,1 ± 4,4 — у дітей 15–17 років. Для виділення дітей, які мають найвищі значення інтенсивності карієсу, було проведено визначення індексу НІК, що становив 9,4 ± 2,2, 10,5 ± 2,9 та 13,1 ± 2,4 відповідно.

При порівнянні зазначених індексів нижчі показники карієсу виявлено у дітей І групи, а вищі — у дітей ІІ групи (табл. 4).

У дітей молодшого шкільного віку показники індексу НІК становили у І групі 8,9 ± 1,6, у ІІ — 9,4 ± 2,3 при інтенсивності карієсу 3,7 ± 2,8 і 6,2 ± 3,3 відповідно. Показник НІК дорівнював 8,4 ± 1,7 та 10,9 ± 2,9, величина інтенсивності карієсу — 3,7 ± 2,6 і 7,7 ± 3,9 у дітей середнього шкільного віку І і ІІ груп. Серед дітей старшого шкільного віку значення НІК та інтенсивності карієсу були 11,5 ± 1,6 і 5,2 ± 3,1 серед дітей І групи, 13,2 ± 2,4 та 10,2 ± 3,9 — ІІ групи.

При порівнянні різниці значень показників індексу НІК та інтенсивності карієсу мінімальні відмінності виявлено у дітей ІІ групи: 10–11 років — на 61,2 %, 12–14 років — на 57,9 %, в 15–17 років — на 41,9 %. Значно вищі відмінності індексів спостерігались у І групі: серед школярів молодшого віку — 83,2 %, середнього — 76,5 % і старшого — 66,4 %.

Висновки

1. Високий рівень ураження карієсом характерний як для фтордефіцитного, так і для промислово забрудненого регіонів.

2. Виявлено статистично вірогідне зростання показників поширеності та інтенсивності карієсу зубів із віком, причому вищій поширеності карієсу відповідає вища інтенсивність.

3. Виявлено вірогідні відмінності у структурі індексу КПВ — в усіх регіонах показники каріозних зубів у 2–5 разів переважають над числом пломбованих. Привертає увагу видалення постійних зубів серед дітей усіх вікових груп незалежно від регіону проживання.

4. Індекс НІК дозволяє частково вирішити проблему нерівномірного розподілу інтенсивності карієсу, привертаючи увагу до осіб із найбільшим значенням КПВ. При аналізі різниці значень інтенсивності карієсу та індексу НІК вищі їх показники виявлено у молодших вікових групах дітей.

5. Отримані результати вказують на недостатню лікувально-профілактичну роботу та необхідність активації заходів, спрямованих на первинну та вторинну профілактику карієсу зубів.