Международный эндокринологический журнал 6 (62) 2014

Статья опубликована на с. 117-120

Одним із найважливіших завдань сучасного акушерства є доклінічна діагностика порушень стану плода. Виявлення затримки розвитку плода, недостатності фетоплацентарної системи в багатьох випадках дозволяє провести коригуючу терапію, а в деяких жінок — і дострокове розродження, щоб отримати життєздатного новонародженого [3, 7, 10].

Наявність змішаної урогенітальної інфекції під час вагітності сприяє порушенням в організмі матері: зміні системи гемостазу, депресії імунної відповіді, індукції автоімунних процесів, наслідком чого є зниження стійкості до інфекційних агентів і підсилення патологічного впливу на плід, що значно підвищує ризик розвитку порушень адаптації в новонародженого [1, 2, 4, 5, 11].

Гормональна діагностика найбільш зручна й вірогідна, оскільки відображає стан плода з ранніх термінів вагітності, дозволяє проводити динамічне спостереження та є досить точною. Цей вид діагностики стану плода став можливим після виявлення тісної взаємодії комплексної ендокринної системи «плацента — плід». Завдяки успіхам акушерської ендокринології встановлено, що з ранніх термінів вагітності формується й надалі функціонує протягом всієї вагітності особлива ендокринна система фетоплацентарного комплексу, яка забезпечує кореляцію складних адаптаційних взаємовідносин організму матері й плода [6–9, 12].

Метою дослідження було вивчення деяких показників гомеостазу в пацієнток із перинатальними втратами в анамнезі.

Матеріали і методи

Під спостереженням перебували 184 вагітні з перинатальними втратами віком 19–34 роки. Основну групу становили 110 вагітних, обстежених і пролікованих за розробленою схемою, групу порівняння — 74 вагітні, обстежені й проліковані за загальноприйнятою схемою. Контрольну групу становили 30 умовно здорових вагітних.

Вивчення гормонального статусу проводилося за допомогою визначення естріолу, прогестерону, кортизолу, плацентарного лактогену радіоімунним методом за допомогою комерційних наборів ESA-IRE-Soring (Франція) за запропонованими інструкціями. Уміст імуноглобулінів A та G у сироватці крові визначався турбометричним методом комерційним набором реактивів (Москва), у цервікальному слизі — методом радіарної імунодифузії на гелі за G. Manchini (1965) у модифікації Д. Стефані та співавт. (1978). Уміст АлАТ і АсАТ визначали на біохімічному фантомі 1904+ (США) за спеціальною методикою.

Статистична обробка даних проведена на персональному комп’ютері методами варіаційної статистики й рангової кореляції з використанням стандартного пакета прикладних програм для Windows XP. Вірогідна різниця параметричних показників оцінювалася за допомогою t-критерію Стьюдента, значущість різниці оцінювалась методом кутового перетворення Фішера.

Результати та обговорення

Вивчення біохімічного складу піхвової рідини в першому триместрі вагітності показало вірогідне збільшення концентрації альбуміну в групі порівняння — 2,50 ± 0,10 г/л (у контрольній групі — 1,80 ± 0,10 г/л, р < 0,05) (табл. 1).

Уміст IgG у цервікальному слизі в пацієнток групи порівняння також був вірогідно високим (0,42 ± 0,06 г/л і 0,27 ± 0,05 г/л відповідно, р < 0,05).

Отже, в результаті проведених досліджень встановлено, що мікроекосистема піхви у вагітних — складна біологічна система, що характеризується колонізаційною, неспецифічною резистентністю, а також біохімічними характеристиками, що відображають функціональну активність системи «епітелій — мікрофлора — піхвова рідина».

Вивчення цих параметрів у разі дисбіотичних захворювань піхви дозволяє конкретизувати деякі патофізіологічні механізми та має діагностичне значення. Доцільно відзначити, що біохімічне дослідження піхвової рідини дає важливу інформацію щодо функціонального стану мікроекосистеми піхви. Але діагностичні можливості аналізу цієї біологічної рідини зовсім не вичерпані, тому подальший пошук методів діагностики та прогнозування патологічних станів під час вагітності видається дуже перспективним, що є суттєвим резервом у зниженні материнської та дитячої захворюваності й смертності.

Під час дослідження гормонів фетоплацентарного комплексу в першому триместрі, тобто при постановці на облік і до лікування, виявлено, що рівень естріолу в пацієнток групи порівняння був вірогідно нижчим, ніж у контрольній групі (р < 0,05).

Що стосується рівня прогестерону, слід відзначити його вірогідне зниження в пацієнток основної й групи порівняння щодо контрольної групи (104,50 ± 2,70 нмоль/л, 100,60 ± 1,90 нмоль/л проти 138,20 ± 1,90 нмоль/л відповідно, р < 0,05). Така ж тенденція спостерігалася й під час дослідження плацентарного лактогену (28,00 ± 1,70 нмоль/л, 21,90 ± 1,80 нмоль/л проти 39,50 ± 2,10 нмоль/л відповідно). Стосовно показника кортизолу слід відзначити його вірогідне збільшення в пацієнток основної та групи порівняння (521,30 ± l,90 нмоль/л і 598,40 ± 1,70 нмоль/л відповідно, у контрольній групі — 368,70 ± 11,90 нмоль/л, р < 0,05).

У жінок основної та групи порівняння відзначається вірогідне зниження відносно пацієнток групи контролю імуноглобулінів Ig A, G, М, що, ймовірно, пов’язано з тривалим впливом інфекційного агенту.

Так, уміст IgА у сироватці крови був максимально зниженим у пацієнток групи порівняння й становив 0,69 ± 0,01 г/л, в основній групі — 0,76 ± 0,02 г/л, тоді як у контрольній групі цей показник дорівнював 1,02 ± 0,04 г/л (р < 0,05). Аналогічна тенденція простежувалася й для імуноглобулінів класів G і М: максимальне зниження в групі порівняння та незначно вищі (але вірогідно знижені щодо контролю) показники в основній групі.

Отже, отримані дані свідчили про формування порушення фетоплацентарного комплексу й необхідність проведення комплексу профілактичних заходів.

Вивчення активності ферментів АсАТ і АлАТ із подальшим зіставленням із результатами гормональних досліджень є дуже інформативним із погляду діагностики фетоплацентарної недостатності при бактеріальній та вірусній інфекції.

Показники АлАТ були вірогідно підвищеними в основній та групі порівняння (21,0 ± 0,10 МО/л і 22,90 ± 0,10 МО/л відповідно) відносно контрольної групи (17,00 ± 0,10 МО/л) (р < 0,05).

Показник АсАТ у пацієнток групи порівняння був вірогідна підвищеним в 1,5 раза відносно показника в контрольній групі (22,70 ± 0,10 МО/л та 15,00 ± 0,10 МО/л відповідно, р < 0,05).

Важливу роль у розвитку інфекційного процесу відіграє пригнічення локального імунітету, що проявляється зниженням концентрації секреторного імуноглобуліну А, активності АлАТ і АсАТ, а також альбуміну.

Відповідно до концепції екологічної ніші статеві шляхи вагітної жінки можна уявити як сукупність ділянок декількох типів, що включать плоский епітелій піхви, циліндричний епітелій шийки матки та унікальне середовище цервікальних залоз. Ці ділянки характеризуються певними біохімічними та фізичними властивостями, у зв’язку з чим кожній із них властива дещо відмінна від інших популяція мікроорганізмів.

Висновки

При початкових формах фетоплацентарної недостатності показники ферментної активності можуть стати прогностичними маркерами її порушення.

Несприятливий фон, обумовлений інфекцією, негативно впливає на адекватну продукцію гормонів та ферментів.