Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» 3 (15) 2014

Статья опубликована на с. 88-89

Вроджена дисплазія кульшового суглоба — це генетично детермінований комплекс патологічних анатомо-функціональних відхилень, що включає недорозвинення кульшової западини, проксимального відділу стегнової кістки, недостатність зв’язкового апарату, що можуть супроводжуватися порушенням суглобових співвідношень [8]. Первинна дисплазія (вроджене порушення розвитку та формування кульшового суглоба у внутрішньоутробному періоді та після народження) з реалізацією в підвивих і вивих стегна є найбільш поширеною вадою розвитку — зустрічається в Україні в 5,3 випадку на 1000 новонароджених [3–5]. За узагальненими даними, диспластичне ураження кульшового суглоба становить 16,5 % усієї патології органів опорно-рухового апарату [10, 11]. Кульшовий суглоб при дисплазії має значні анатомічні відхилення. Що стосується кульшової западини при дисплазії, спостерігається недорозвиток стінок кульшової западини, покрівлі, дна, зміни спостерігаються в проксимальному відділі стегна [1, 6, 8, 9]. Симптоматика захворювання не має зворотного розвитку, а після її проявів прогресування стає швидким. Прогресуючий характер деструкції кульшового суглоба у 60 % випадків веде до зниження працездатності й у 11,5 % — до інвалідності [2].

Мета роботи — удосконалити методику ендопротезування кульшового суглоба при диспластичному коксартрозі.

Матеріали і методи. В основу роботи покладено аналіз результатів тотального ендопротезування кульшового суглоба у хворих із диспластичним коксартрозом Crowe III, IV типу. Прооперовано 30 хворих, яким виконано 37 ендопротезувань кульшового суглоба, з них 7 хворим ендопротезування було виконано з обох сторін. З дисплазією кульшового суглоба Crowe III типу було 25 випадків і Crowe IV типу — 12 випадків. Кісткова пластика покрівлі кульшової западини застосовувалась у 19 випадках, що становило 51,3 % від усіх випадків ендопротезування.

Результати й обговорення. Ендопротезування кульшового суглоба при тяжких типах диспластичного коксартрозу (Crowe III, IV) належить до складного ендопротезування, що зумовлено недорозвиненням кульшової западини, проксимального відділу стегнової кістки, зміщенням її голівки відносно анатомічного положення кульшової западини.

У даній роботі ми розглянемо проблеми, які пов’язані з недорозвиненням кульшової западини, що в багатьох випадках не дозволяє встановити ацетабулярний компонент в анатомічну позицію та зберегти потрібний кут нахилу компонента.

За даними літератури, деякі автори не прагнуть встановлювати ацетабулярний компонент під кутом 45° в істинну кульшову западину, тим самим уникають необхідності в кістковій пластиці кульшової западини при дефіциті кісткової тканини. Згідно з даними літератури, при нахилі ацетабулярного компонента понад 50° відбувається підвищене зношення поліетилену. При фіксації ацетабулярного компонента краніальніше спостерігається прискорене розхитування як ацетабулярного, так і стегнового компонентів ендопротеза, оскільки чим краніальніша фіксація, тим менший об’єм кісткової тканини.

Одним із важливих етапів підготовки хворого до ендопротезування кульшового суглоба вважається виконання комп’ютерної томографії суглоба й визначення стану кісткової тканини, можливості фіксації ацетабулярного компонента із застосуванням пластики покрівлі кульшової западини чи без застосування останньої.

Ми намагалися встановити ацетабулярний компонент під кутом, меншим ніж 45°. У випадках недорозвитку стінок кульшової западини, покрівлі, дна для встановлення ацетабулярного компонента під кутом 45° ми застосовували пластику кульшової западини автотрансплантатом із головки вилученої стегнової кістки. Нами розроблена методика кісткової пластики покрівлі кульшової западини [7], що полягала в наступному. З вилученої головки та шийки стегнової кістки виготовляли трансплантат, що формою відповідав дефекту кульшової западини, таким чином, щоб з однієї сторони знаходилась спонгіозна тканина, а з іншої — кортикальний шар шийки стегнової кістки. Трансплантат розташовували в ділянку дефекту колони чи покрівлі кульшової западини таким чином, що спонгіозна тканина контактувала з кістками таза, а кортикальний шар знаходився ззовні. Через трансплантат проводили гвинти, що стабільно фіксували останній до кісток таза. Наступним етапом за допомогою фрез формували ложе для ацетабулярного компонента ендопротеза. Таким чином, за допомогою пластики кульшової западини нам вдалося встановлювати ацетабулярні компоненти ендопротеза в анатомічне положення з повним перекриттям компонента кістковою тканиною. А також ацетабулярні компоненти фіксувалися під кутом 45°.

Результати лікування хворих прослідковано у термін від 6 місяців до 9 років.

У всіх випадках автотрансплантат був перебудовуваний, фіксація компонентів була стабільна.

Клінічний приклад

Пацієнтка Б., 1976 р.н. Діагноз: лівобічний диспластичний коксартроз, Crowe III типу. Операція: тотальне ендопротезування лівого кульшового суглоба ендопротезом із безцементним типом фіксації. Автопластика покрівлі кульшової западини вилученою голівкою стегнової кістки (рис. 1).

Висновки

1. При плануванні ендопротезування кульшового суглоба у хворих із диспластичним коксартрозом Crowe III, IV типу необхідним є визначення стану кісткової тканини покрівлі кульшової западини, для чого обов’язковим є дослідження з застосуванням комп’ютерної томографії кульшового суглоба.

2. Ацетабулярний компонент протеза необхідно встановлювати в істинну кульшову западину під кутом до 45° для відновлення біомеханіки нижньої кінцівки та запобігання розвитку нестабільності й підвищеного зношування компонентів ендопротеза.

3. За наявності вираженого дефіциту кісткової тканини покрівлі кульшової западини показана її пластика кістковим автотрансплантатом із вилученої головки стегнової кістки.