Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» 3 (15) 2014

Статья опубликована на с. 90-91

Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) вважають еталоном для діагностики остеопорозу. У повсякденній клінічній практиці вона досліджується шляхом двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (ДРA). Пацієнти з остеопоротичними переломами мають знижену кісткову масу та порушення структури кісткової тканини. Однак більшість низькоенергетичних переломів виникають у хворих з остеопенією або навіть за нормальної МЩКТ, що наводить на думку, що МЩКТ не є єдиним фактором у прогнозуванні ризику переломів. Крім того, існує значний збіг у значеннях МЩКТ у пацієнтів із переломами та без них. Це дозволяє припустити, що лише МЩКТ не є надійним індикатором факторів, які сприяють ризику переломів. На сьогодні відомо декілька факторів, що впливають на міцність кісток і ризик переломів, до них зараховують анатомічні розміри кортикальної кістки, мікроструктуру трабекулярної кісткової тканини (TBS), мікроушкодження, а також мінералізацію та ремоделювання кісткової тканини. Для їх дослідження були винайдені досконалі аналітичні методи, що дозволяють оцінити окремо структуру кортикальної та трабекулярної кісткової тканини. До них, зокрема, зараховують біопсію клубової кістки, яка є найбільш точним інвазивним методом. У клінічній практиці призначення біопсії клубової кістки для діагностики остеопорозу є обмеженим та застосовується лише в нетипових, незрозумілих і складних випадках. Крім того, виникають сумніви щодо того, чи є гребінь клубової кістки репрезентативним місцем для дослідження. Серед неінвазивних методів, які дозволяють проводити пряме дослідження мікроархітектури кістки, виділяють периферичну кількісну комп’ютерну томографію з високою роздільною здатністю (HR-pQCT) та магнітно-резонансну томографію. Однак ці два методи залишаються непридатними для рутинного скринінгу у зв’язку з високими витратами, низькою поширеністю спеціальних приладів та відсутністю досліджень, які б підтверджували їх валідність. Тому була запроваджена нова методика оцінки трабекулярної кісткової тканини, аналіз її текстури та варіацій відтінків сірого денситометричного зображення, який дозволяє оцінити мікроархітектуру трабекулярної кісткової тканини в передньозадній проекції поперекового відділу хребта. Цю методику можна застосовувати до будь-якого рентгенівського зображення, у тому числі й ДРА, шляхом кількісного аналізу варіацій відтінків сірого, використовуючи експериментальний підхід варіограм. TBS здатний розрізняти 3D-мікроархітектуру кісток, які мають однакові дані МЩКТ, проте відмінні характеристики трабекулярної тканини. Переваги TBS як доповнення до МЩКТ в оцінці ризику переломів були зафіксовані в декількох одномоментних і проспективних дослідженнях. На структурному рівні кісткової тканини були виявлені вірогідні кореляційні зв’язки між TBS та 3D-параметрами кісткової мікроархітектури незалежно від наявності кореляції між показниками TBS і МЩКТ. Проте аналіз проводився на хребці трупного матеріалу людини. Метою даного одномоментного дослідження було дослідити кореляційні зв’язки між показником TBS хребта й параметрами мікроархітектури взятої при біопсії клубової кістки в жінок з ідіопатичним остеопорозом та низькоенергетичними переломами. У результаті було досліджено клінічну значущість та точність TBS в оцінці якості кістки. Було оцінено структурні параметри біопсій клубової кістки 12 нелікованих та соматично здорових жінок (середній вік — 47 років, діапазон від 34 до 69,5 року) із низькоенергетичними переломами, які аналізували за допомогою мікротомографії. Вивчали такі показники: об’єм кістки/загальний об’єм (BV/TV), товщина трабекул, відстань між ними (TbSp), кількість трабекул (TbN), єднальна щільність і показник структури моделі (SMI). МЩКТ хребта оцінювали методом ДРА, параметри TBS хребта були оцінені із зображення ДРА за допомогою калькулятора TBS Insight. Лабораторні тести не виявили жодних доказів порушення обміну речовин у наших пацієнтів. Було встановлено кореляційні зв’язки між TBS та такими 3D-параметрами: TBS і BV/TV r = 0,70 (p < 0,01), TBS і TbSp: r = –0,70 (p < 0,01), TBS і TbN: r = 0,58 (p < 0,05) та TBS і SMI: r = –0,75 (p < 0,01). Навіть після врахування МЩКТ хребта кореляції між BV/TV, TbN, TbSp та SMI залишалися значущими. Використання покрокового регресійного аналізу дозволило найдосконалішим моделям, що поєднували показники МЩКТ та мікроархитектури кістки, передбачати TBS на 97 %. Зв’язок між TBS та параметрами мікроархітектури кістки показав, що низький показник TBS указує на виражене пошкодження мікроархітектури та низький показник TbN, високу TbSp, порушення SMI, а також низький BV/TV. Отже, TBS є надійним інструментом для оцінки структури трабекулярної кісткової тканини в біопсії клубової кістки.