Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» 3 (15) 2014

Статья опубликована на с. 94

На сьогодні захворюваність на рахіт навряд чи розглядається як велика медико-соціальна проблема. Епідеміологічні дані щодо поширеності рахіту серед дітей різних країн значно коливаються і становлять від 10 до 60 % (враховуючи легкі форми). Проте відомо, що дефіцит вітаміну D і перенесений у ранньому дитинстві рахіт призводять до зниження піку кісткової маси і в подальшому можуть викликати розвиток остеопенічних порушень та остеопорозу. Тому найбільшу потребу в профілактиці дефіциту вітаміну D мають діти до трьох років, вагітні жінки й матері-годувальниці. Це пояснюється інтенсивним зростанням скелета дитини у внутрішньоутробному та постнатальному періодах його розвитку. На сьогодні існує протокол, згідно з яким проводяться профілактичні заходи, що мають на меті забезпечення необхідного рівня вітаміну D в організмі дитини, запобігання розвитку рахіту та своєчасне формування кісткової системи.

Метою дослідження був аналіз проведення профілактики рахіту на сучасному етапі. Методом анкетування опитано 125 матерів, які мають дітей віком від 1 місяця до 3 років. Анкета включала питання щодо параметрів фізичного розвитку дитини під час народження, фізичного та психомоторного розвитку в постнатальному періоді, характеру вигодовування, освіти батьків, пренатальної та постнатальної профілактики рахіту тощо. Під час огляду дитини визначалися показники фізичного та психомоторного розвитку, а також наявність проявів рахіту.

Результати дослідження показали, що 4,2 % обстежених дітей народжені передчасно (32–34-й тижні вагітності). На ранньому грудному вигодовуванні (перші 4 міс.) знаходилося 64 % дітей; до 1 року — 16,8 % дітей.

З’ясовано, що специфічна профілактика рахіту під час вагітності проводилася у 43,2 % опитаних матерів і полягала у вживанні полівітамінних комплексів, що містять рекомендовану денну норму вітаміну D. Виявлена залежність проведення специфічної профілактики від рівня освіти: 81,5 % матерів, які вживали полівітаміни під час вагітності, мали вищу та середню освіту. Специфічна профілактика рахіту в дітей, які отримували грудне вигодовування, мала місце у 58,4 % випадків. При цьому про призначення вітаміну D дільничними лікарями вказували 85,3 % матерів. Профілактичні дози вітаміну D отримали діти, народжені в осінньо-зимову пору року і лише на першому році життя. Дітям, які народжені влітку, в осінньо-зимовий період вітамін D призначався у 23,4 % випадків. Протягом другого та третього років життя специфічна профілактика рахіту не призначалася та не проводилася. Слід зазначити, що тривалість прийому дитиною профілактичних доз вітаміну D коливалася від 1 до 5 міс. У той же час на наявність у дитини початкових проявів рахіту, що зникали на тлі вживання вітаміну D, вказували 19,7 % матерів. Під час огляду резидуальні прояви рахіту були виявлені у 27,2 % дітей. При цьому більше ніж половина з них не отримували вітамін D у грудному віці.

Таким чином, результати проведеного дослідження свідчать про необхідність активізації просвітницької роботи щодо профілактики рахіту в дітей раннього віку та подальшого вивчення цієї проблеми.