Международный эндокринологический журнал 7 (63) 2014

Статья опубликована на с. 40-42

Вступ

На сьогодні досить актуальною є проблема порушень мікроциркуляції, оскільки саме в мікроциркуляторному руслі реалізується транскапілярний обмін, що є основою тканинного гомеостазу. Відомо, що клітини крові, зокрема еритроцити, здатні впливати на різні ланки процесів гемоциркуляції. Втрата еритроцитами здатності до деформування призводить до порушення перфузії найдрібніших капілярів, руйнування в них ригідних клітин із вивільненням аденозиндифосфату й факторів гемокоагуляції. Окрім механічного припинення кровотоку в мікроциркуляторному руслі, важливе значення має травматизація стінок капілярів із їх набряком і підвищенням проникності. Водночас мікроемболізація в різних регіонах судинного русла призводить до істотних порушень мікроциркуляції та ішемії тканин [1].

Структурні та метаболічні зміни в еритроцитах відіграють важливу роль у патофізіології хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Участь еритроцитів у патогенезі порушень прохідності бронхів пов’язують із їх важливою роллю в газообміні [3, 4].

Однак роль порушень морфофункціонального стану еритроцитів у розвитку та прогресуванні ХОЗЛ на тлі ожиріння залежно від ступеня вираженості останнього в доступній літературі висвітлена недостатньо.

Мета дослідження — вивчення морфофункціональних властивостей еритроцитів при хронічному обструктивному захворюванні легень, поєднаному з ожирінням різного ступеня.

Матеріал і методи

Обстежено 19 хворих на ХОЗЛ без ожиріння (перша група), 18 хворих на ХОЗЛ, поєднане з ожирінням І ступеня (друга група), 12 хворих на ХОЗЛ, поєднане з ожирінням ІІ ступеня (третя група), 12 хворих на ХОЗЛ, поєднане з ожирінням ІІІ ступеня (четверта група), та 18 практично здорових осіб (п’ята група). Середній вік хворих становив 53,4 ± 4,7 року. За віковим і статевим складом між групами хворих і практично здорових осіб істотної різниці не було. Усі пацієнти були інформовані про проведення дослідження й висловили свою згоду.

Індекс маси тіла (ІМТ) визначався за формулою: ІМТ = кг/м². Оцінка маси тіла й ступеня ожиріння проводилася за класифікацією ВООЗ (1997): нормальна маса тіла — ІМТ 19–24,9 кг/м², надмірна маса тіла — ІМТ 25–29,9 кг/м², ожиріння І ступеня — ІМТ 30–34,9 кг/м², ІІ ступеня — ІМТ 35–39,9 кг/м², ІІІ ступеня — ІМТ ≥ 40 кг/м². Діагноз та стадію ХОЗЛ встановлювали згідно з наказом МОЗ України № 555 від 27.06.2013 р.

Визначали індекс деформабельності еритроцитів (ІДЕ) за методом C. Tannert, V. Lux (1981) у модифікації З.Д. Федорової, М.О. Котовщикової, відносну в’язкість еритроцитарної суспензії (ВВЕС) — за методом О.Ф. Пирогової, В.Д. Джорджикія (1963) у модифікації З.Д. Федорової, М.О. Котовщикової, відсоток пероксидного гемолізу еритроцитів (ПГЕ) — за методом Н.О. Григорович, О.С. Мавричева.

Статистична обробка отриманих результатів виконана на персональному комп’ютері з використанням пакетів ліцензійних програм Microsoft Excel 2010 (Microsoft), «Биостатистика» та Statistica 6.0 (StatSoft Іnc., США).

Результати та їх обговорення

Аналіз отриманих даних свідчить, що при ХОЗЛ як за відсутності, так і за наявності супутнього ожиріння виявлене зниження ІДЕ на 15,8 % (р < 0,05) — у першій групі; на 29,1 % (р < 0,05) — у другій групі; на 31,5 % (р < 0,001) — у третій групі, на 46,8 % (р < 0,001) — у четвертій групі порівняно з показниками в практично здорових осіб (табл. 1).

Зменшення ІДЕ свідчить про збільшення ригідності еритроцитів, внаслідок чого знижується щільність їх прилягання до стінок судин, сповільнюється пересування еритроцитів у кровоносному руслі, погіршується перфузія газів у тканинах і підсилюється гіпоксія. Водночас виникають передумови для утворення мікротромбів та еритроцитарних агрегатів, що спричиняють порушення периферичного кровотоку. Істотне зменшення деформабельності еритроцитів супроводжується підвищенням в’язкості крові, що підтверджується збільшенням ВВЕС на 25,2; 52,4; 68,5; 97,2 % відповідно у першій, другій, третій та четвертій групах.

Відомо, що до перебудови ліпідного матриксу та зниження метаболічної активності еритроцитів призводить інтенсифікація процесів пероксидного окиснення ліпідів [2]. Комплексним показником, що свідчить про стійкість еритроцитів до пероксидного гемолізу, є пероксидна резистентність еритроцитів. Слід відзначити збільшення відсотка ПГЕ в усіх обстежених пацієнтів: на 37,6 % (p < 0,05) — у першій групі; на 76,6 % (p < 0,01) — у другій групі; на 94,5 % p < 0,001) — у третій групі; у 2,4 раза (p < 0,001) — у четвертій групі.

Отже, порушення морфофункціональних властивостей еритроцитів можуть спричиняти виникнення блоку мікроциркуляції, депонування та секвестрацію крові й підсилення внаслідок цього тканинної гіпоксії у хворих на ХОЗЛ, особливо за наявності супутнього ожиріння ІІІ ступеня, при якому зазначені вище зміни були найістотнішими.

Висновки

1. Порушення морфофункціональних властивостей еритроцитів є одним із патогенетичних факторів прогресування хронічного обструктивного захворювання легень на тлі ожиріння.

2. Хронічне обструктивне захворювання легень у поєднанні з ожирінням супроводжується зменшенням індексу деформабельності еритроцитів на тлі збільшення відносної в’язкості еритроцитарної суспензії та відсотка пероксидного гемолізу еритроцитів.

3. Вираженість змін морфофункціонального стану еритроцитів у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень залежить від ступеня наявного супутнього ожиріння.

Перспективою подальших досліджень є встановлення ролі порушень морфофункціонального стану еритроцитів в патогенезі хронічного обструктивного захворювання легень за його поєднання з метаболічним синдромом залежно від наявності тих чи інших його кластерів.