Международный эндокринологический журнал 8 (64) 2014

Статья опубликована на с. 25-28

Ожиріння належить до багатофакторних захворювань. Генетична схильність, зовнішньосекреторні причини, зміна гормонального й неврологічного стану призводять до порушення харчової поведінки, усіх видів обміну речовин та енергетичного дисбалансу [9]. Значущість проблеми ожиріння визначається загрозою інвалідизації пацієнтів молодого віку й зниженням загальної тривалості життя у зв’язку з розвитком супутніх захворювань. До них належать: цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, артеріальна гіпертензія (АГ), дисліпідемія, атеросклероз і пов’язані з ним захворювання, репродуктивна дисфункція, синдром склерополікістозних яєчників, жовчнокам’яна хвороба, неалкогольна жирова хвороба печінки, остеохондроз, остеоартрит, тромбоз глибоких вен, легенева емболія, подагра, психологічні та соціальні проблеми [2]. Експерти ВООЗ стверджують, що 44 % випадків ЦД, 23 % випадків ішемічної хвороби серця та від 7 до 41 % випадків деяких видів раку зумовлені надмірною масою тіла та ожирінням [6, 8]. При ожирінні знижується стійкість до застудних та інфекційних захворювань, крім того, різко збільшується ризик ускладнень при оперативних втручаннях і травмах [1].

Саме ожиріння в дитячому віці є предиктором виникнення серцево-судинних захворювань у дорослому віці [5]. 20 % дітей із ожирінням мають щонайменше один із факторів кардіоваскулярного ризику, а саме гіперхолестеринемію, гіперінсулінемію, гіпертригліцеридемію або АГ [4].

Мета дослідження — проаналізувати частоту надлишкової маси тіла та ожиріння в дітей Чернівецької області.

Матеріал та методи

Обстежено 325 дітей віком від 10 до 18 років із різних районів проживання в Чернівецькій області. Контрольну групу становили 80 практично здорових дітей того ж віку. Методи обстеження включали збір анамнезу, антропометрію (ріст, маса тіла, розрахунок індексу маси тіла (ІМТ), окружність талії (ОТ), окружність стегон (ОС), розрахунок співвідношення ОТ/ОС), лабораторні та інструментальні методи. Фізичний розвиток оцінювали за центильними таблицями. Надмірну масу тіла та ожиріння діагностували, керуючись чинним наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.04.06 № 254 у редакції наказу МОЗ України від 03.02.2009 № 55 «Про затвердження протоколів лікування дітей з ендокринними захворюваннями» [3].

Діагноз надмірної маси тіла встановлювали при ІМТ, що перевищує 85-й перцентиль, але є меншим від 95-го перцентиля згідно з віково-статевими номограмами, ожиріння — при значеннях ІМТ, що дорівнюють показникам 95-го перцентиля або ж є вищими за них. Нормальну масу тіла діагностували при значеннях ІМТ від 5-го до 85-го перцентиля

ОТ вимірювали маркованою сантиметровою стрічкою на середині відстані від нижнього краю реберної дуги до гребеня клубової кістки, ОС вимірювали на рівні вертлюгів стегнових кісток, точність вимірювання становила 0,005 м. Величину окружності талії трактували згідно з центильними номограмами.

Для визначення типу ожиріння розраховували відношення окружності талії до окружності стегон (ОТ/ОС). Абдомінальний (андроїдний, вісцеральний) тип ожиріння діагностували, якщо індекс ОТ/ОС для хлопчиків перевищував значення 0,9, а у дівчаток становив понад 0,8. Окрім цього, керувались рекомендаціями IDF Consensus, 2007 року [7], згідно з якими абдомінальне ожиріння діагностується в дітей віком 10–16 років при окружності талії, що дорівнює 90-му перцентилю або перевищує його, відповідно до віку і статі, у дітей віком понад 16 років — при ОТ у хлопців, що дорівнює або ж перевищує 94 см, та при ОТ у дівчат, що дорівнює або перевищує 80 см. Критеріями виключення були наявність у дітей вторинної форми ожиріння, спадкових синдромів, що супроводжуються ожирінням, а також захворювань, терапія яких вимагає прийому медикаментів, що впливають на метаболізм вуглеводів та ліпідів.

Обробку отриманих результатів проводили з використанням методів медичної статистики й пакета прикладних програм Statistica 7.0, MS Excel.

Результати дослідження та їх обговорення

Серед обстеженої групи дітей із надмірною масою тіла та ожирінням переважали хлопчики, кількість яких становила 185 осіб (60 %), тоді як дівчаток було 140 (40 %) (р < 0,001, рис. 1).

При аналізі віку обстежених дітей встановлено, що надмірна маса тіла та ожиріння найчастіше реєструвались серед хлопчиків старше 16 років (110 осіб, 59,4 %) та в дівчаток 14–15 років (64,2 %, рис. 2).

Гендерний аналіз антропометричних показників показав вірогідно вищі значення росту, маси тіла, ОТ та ОС, а також їх співвідношення у хлопчиків (р < 0,05) (табл. 1). Нами встановлена залежність частоти надмірної маси тіла та ожиріння в дітей від місця проживання. Більшість дітей із надмірною масою тіла та ожирінням проживали в місті (60 %).

При з’ясуванні анамнезу особливу увагу звертали на спадковість. У 45 (15,7 %) обстежених надмірна маса тіла була в обох батьків, у 80 (28,1 %) — тільки в одного з них (у матері частіше, ніж у батька). Родичі, які страждають від ожиріння, були у 86,9 % обстежених.

Вивчення анамнезу життя дозволило встановити ускладнення в перинатальному періоді у 85 (30,2 %) дітей. Найчастіше виявлялися токсикози вагітності (26,1 %), загроза переривання вагітності (19,6 %), передчасні пологи (17,3 %). Аналіз харчування в ранньому віці дозволив установити, що на природному вигодовуванні перебували лише 95 (32,2 %) із 285 дітей, інші діти отримували адаптовані молочні суміші.

Із супутніх захворювань найчастіше реєструвались захворювання шлунково-кишкового тракту (47,3 %), ендокринної системи (23,1 %), вегетосудинні дисфункції (23,1 %), патологія ротоносоглотки (21,3 %).

Основною ендокринною патологією, діагностованою в дітей, був дифузний еутиреоїдний зоб — 15,6 %. Юнацька гінекомастія траплялася в 10,8 % хлопчиків, порушення менструальної функції зареєстровано в 14,2 % дівчаток.

Привертає увагу й висока частота виявлення патології зору, зокрема, міопію різного ступеня тяжкості діагностовано в 56 дітей (20,7 %), міопічний складний астигматизм — у 15 обстежених (5,2 %).

Дві третини дітей при опитуванні вказували на такі скарги: головний біль, підвищена втомлюваність, головокружіння, збільшена пітливість, у кожної другої дитини відзначалися скарги на періодичний підйом температури до субфебрильних цифр, часті простудні захворювання, погану переносимість жирної та смаженої їжі. У 21 % дітей основної групи при огляді виявляли юнацькі вугри, підвищену сухість шкіри, червоний дермографізм, у 33,6 % — стрії.

Порушення серцевого ритму діагностовано у 21,1 % випадків, провідності — у 35,1 % (поодинокі непостійні передсердні екстрасистоли); ознаки ранньої реполяризації шлуночків — у 14,0 % випадків. Гіпертрофію міокарда лівого шлуночка діагностовано у 12,6 % випадків серед дітей із стабільно підвищеним артеріальним тиском (АТ). У 36,9 % обстежених дітей показники АТ відповідали рівню високого нормального АТ, що знаходиться в діапазоні від 90-го до 95-го перцентиля. У 64,9 % випадків серед обстежених дітей рівень АТ перевищував 95-й перцентиль, що можна оцінити як АГ.

Аналіз анамнестичних даних дозволив з’ясувати час дебюту синдрому АГ серед дітей із надмірною масою тіла та ожирінням. Встановлено, що перший епізод підвищення АТ припадав на вік 13,8 ± 1,4 року, тобто пубертатний період. Статевих відмінностей у часі появи синдрому АГ діагностовано не було. У дівчаток він припадав на вік 12,8 ± 0,5 року, у хлопчиків — на 14,5 ± 1,5 року (р > 0,05).

Висновки

1. Надмірна маса тіла та ожиріння частіше трапляються в хлопчиків віком 15–18 років та дівчаток віком 12–15 років.

2. Мешканці міста вірогідно частіше страждають від надмірної маси тіла та ожиріння.

3. Особливостями клінічного перебігу надмірної маси тіла та ожиріння в дітей препубертатного та пубертатного віку є поєднання з численними нозологіями, що зумовлює появу великої кількості різноманітних клінічних симптомів. У зв’язку з цим дана проблема повинна перебувати в центрі уваги не лише дитячих ендокринологів, але й суміжних спеціалістів з метою запобігання подальшому прогресуванню та розвитку ускладнень.