Международный эндокринологический журнал 2 (66) 2015

Статья опубликована на с. 31-33

Вступ

Як одне з найбільш поширених захворювань у всьому світі, що призводить до ранньої інвалідизації, розглядають цукровий діабет (ЦД). У 60–70 % хворих на ЦД спостерігаються різні клінічні прояви, пов’язані з ураженням шлунково-кишкового тракту [9]. Останнім часом значне місце в патогенезі уражень шлунково-кишкового тракту в пацієнтів із ЦД відводять змінам кишкового мікробіоценозу [2, 8]. Відомо, що майже 90 % населення земної кулі тією чи іншою мірою мають порушення в складі мікрофлори — основи мікроекології організму. На сьогодні макроорганізм і автомікрофлора — єдина екосистема, що функціонує на основі взаємовигідних симбіотичних відношень [7]. Спираючись на дані про функції мікрофлори кишечника, сучасна медична наука значно просунулась у питанні щодо можливості попереджати різноманітні захворювання або коригувати їх перебіг. Мікробіота не лише має захисну та імуностимулюючу функції, але й бере участь у процесах травлення, стимуляції обміну речовин, синтезі речовин: гамма-аміномасляної кислоти, триптофану та серотоніну, кортизолу, гормонів та гормоноподібних речовин (глюкагоноподібний пептид-1, пептид YY, грелін), речовин, що беруть участь у метаболізмі (ліпополісахариди, триметиламін, лептин), вітамінів [1, 6]. Для відновлення еубіозу кишечника застосовують пробіотики, що містять живі мікроорганізми або їх метаболіти, які позитивно впливають на здоров’я людини, нормалізуючи його кишкову мікрофлору [4, 10].

Мета дослідження — оцінити підвищення ефективності лікування хворих на цукровий діабет 2-го типу шляхом корекції порушень стану кишкового мікробіоценозу завдяки включенню до комплексної терапії пробіотика лаціум.

Матеріали та методи дослідження

Під спостереженням знаходилися 60 хворих на ЦД 2-го типу. Серед них було 32 (53,3 %) жінки і 28 (46,7 %) чоловіків. Вік хворих перебував в межах від 25 до 72 років: віком від 25 до 35 років було 11 (18,3 %), від 39 до 59 років — 39 (65 %) і понад 60 років — 10 (16,7 %) пацієнтів. Тривалість ЦД становила від двох місяців до 22 років. ЦД середнього ступеня тяжкості спостерігався у 40 (66,7 %) хворих, тяжкої форми — у 20 (33,3 %) осіб. Хворі були розподілені на 2 групи: перша група (30 осіб) отримувала загальноприйняте лікування, тоді як друга група (30 осіб) додатково отримувала пробіотик лаціум по 1 саше двічі на день за 20 хвилин до прийому їжі впродовж двох тижнів [5]. Для визначення стану кишкової мікрофлори проводили бактеріологічне дослідження випорожнень за методикою В.А. Знаменського і співавт. [3]. Кількість мікроорганізмів відображали в колонієутворюючих одиницях (КУО) на 1 г фекалій, для зручності обчислень використовували десятковий логарифм отриманого значення (lg КУО/г). Отримані показники порівнювали з даними 20 практично здорових осіб.

Результати досліджень та їх обговорення

При аналізі результатів дослідження якісного та кількісного складу кишкової мікрофлори у хворих на ЦД 2-го типу відзначаються істотні зміни в стані аеробної мікрофлори порожнини товстого кишечника. У першу чергу це збільшення загальної кількості кишкової палички в 51 хворого (85 %), поява гемолітичних ешерихій у п’яти осіб (8,3 %), зростання популяційного рівня кишкової палички зі слабкою ферментативною активністю в 31 (51,7 %) пацієнта, збільшення кількості умовно-патогенних ентеробактерій (клебсієл, цитробактерів, протеїв, ентеробактерів) у 39 (65 %) осіб. Також відзначалося підвищення рівня стафілококів у 7 (11,7 %) і дріжджових грибів роду Candida у 7 (11,7 %) хворих. Водночас виявлено глибокі порушення і в стані анаеробної мікрофлори товстого кишечника. Так, у 41 (68,3 %) пацієнта відзначено зниження кількості біфідобактерій, у 29 хворих (48,3 %) — лактобактерій.

При дослідженні факультативної мікрофлори ізольоване збільшення кількості одного з родів умовно-патогенних ентеробактерій відзначено в 7 (11,7 %) пацієнтів, їх асоціацій — у 41 (68,3 %) хворого. У 25 (41,7 %) осіб зафіксовано поєднання підвищеного вмісту факультативних умовно-патогенних бактерій (у тому числі стафілококів — у трьох випадках) зі зниженим рівнем біфідофлори. В інших 16 (26,7 %) пацієнтів виявлено збільшення кількості умовно-патогенної мікрофлори в асоціації зі зниженим вмістом біфідо- і лактобактерій.

Загалом зміни мікрофлори у хворих на ЦД 2-го типу характеризувалися вірогідним збільшенням загальної кількості кишкової палички (8,71 ± 0,12 lg КУО/г при нормі 7,32 ± 0,12 lg КУО/г, р < 0,05), кишкової палички зі слабко вираженою ферментною активністю (7,85 ± 0,14 lg КУО/г при нормі 4,00 ± 0,41 lg КУО/г, р < 0,05), появою гемолізуючої кишкової палички, зменшенням популяційного рівня біфідобактерій (7,45 ± 0,12 lg КУО/г при нормі 8,25 ± 0,10 lg КУО/г, р < 0,05), зниженням вмісту лактобактерій (6,37 ± 0,13 lg КУО/г при нормі 7,75 ± 0,11 lg КУО/г, р < 0,05), підвищенням рівня умовно-патогенних мікроорганізмів: клебсієл (5,24 ± 0,16 lg КУО/г при нормі 3,85 ± 0,09 lg КУО/г, р < 0,05), цитробактерів (4,74 ± 0,19 lg КУО/г при нормі 3,19 ± 0,10 lg КУО/г, р < 0,05), ентеробактерів (5,13 ± 0,22 lg КУО/г при нормі 3,65 ± 0,15 lg КУО/г, р < 0,05), протеїв (4,78 ± 0,36 lg КУО/г при нормі 2,85 ± 0,05 lg КУО/г, р < 0,05), незначним збільшенням вмісту стафілококів і дріжджових грибів (р > 0,05).

Лікування із включенням пробіотика лаціум у хворих на ЦД 2-го типу поряд із швидким покращенням клінічної симптоматики (діарейного синдрому, здуття живота) викликало вірогідне зниження загальної кількості кишкової палички з 8,73 ± 0,15 до 7,65 ± 0,13 lg КУО/г, р < 0,05 (традиційне лікування — з 8,70 ± 0,18 до 8,04 ± 0,25 lg КУО/г, р < 0,05), зменшення популяційного рівня кишкової палички зі слабко вираженою ферментативною активністю з 7,53 ± 0,26 до 5,80 ± 0,32 lg КУО/г, р < 0,05 (загальноприйнята терапія — з 7,54 ± 0,37 до 6,84 ± 0,39 lg КУО/г, р > 0,05), припинення виділення гемолізуючої кишкової палички (традиційне лікування — незначне зменшення її кількості, р > 0,05), зниження вмісту клебсієл з 5,28 ± 0,23 до 2,94 ± 0,58 lg КУО/г, р < 0,05 (загальноприйнята терапія — з 5,20 ± 0,22 до 4,86 ± 0,35 lg КУО/г, р > 0,05), протеїв — з 4,58 ± 0,34 до 2,55 ± 0,32 lg КУО/г, р < 0,05 (традиційна схема — з 4,50 ± 0,50 до 4,24 ± 0,46 lg КУО/г, р > 0,05), ентеробактерів — з 4,99 ± 0,28 до 2,88 ± 0,75 lg КУО/г, р < 0,05 (традиційне лікування — з 5,26 ± 0,34 до 4,71 ± 0,37 lg КУО/г, р > 0,05), цитробактерів — з 4,70 ± 0,27 до 3,31 ± 0,26 lg КУО/г, р < 0,05 (загальноприйнята терапія — з 4,78 ± 0,27 до 4,33 ± 0,35 lg КУО/г, р > 0,05), зростання біфідобактерій — від 7,37 ± 0,16 до 7,90 ± 0,13 lg КУО/г, р < 0,05 (традиційне лікування — від 7,53 ± 0,17 до 7,7 ± 0,2 lg КУО/г, р > 0,05), тенденцію до підвищення рівня лактобактерій — від 6,37 ± 0,13 до 7,63 ± 0,16 lg КУО/г, р < 0,05 (загальноприйнята терапія — з 6,39 ± 0,13 до 6,60 ± 0,18 lg КУО/г, р > 0,05), зниження кількості стафілококів — від 3,59 ± 0,15 до 2,18 ± 0,17 lg КУО/г, р < 0,05, і грибів роду Candida — від 3,23 ± 0,19 до 2,01 ± 0,18 lg КУО/г, р < 0,05.

Загалом лікування із включенням пробіотика лаціум у другій групі спостереження було ефективним у 27 (90 %) пацієнтів із ЦД 2-го типу. Зокрема, у 23 хворих (76,7 %) сприяло нормалізації кишкового мікробіоценозу, у 5 (16,7 %) — зменшенню тяжкості його розладів, що на 25 % перевищувало аналогічний показник у групі хворих, які отримували традиційну терапію.

Висновки

1. У пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу відзначаються істотні порушення кількісного та якісного складу мікрофлори кишечника.

2. Лікування із включенням пробіотика лаціум сприяє нормалізації кишкового мікробіоценозу в 90 % хворих на цукровий діабет 2-го типу.

Перспективи. Позитивний ефект лікування із включенням пробіотика лаціум на кількісний та якісний склад кишкової мікрофлори дозволяє рекомендувати цей препарат для широкого застосування в комплексній терапії хворих із цукровим діабетом 2-го типу.