Резюме
Аналіз результатів впровадження медико-технологічних документів залишається актуальною проблемою в різних країнах світу. Мета — провести порівняльний аналіз основних показників здоров’я населення та кадрового забезпечення діабетологічної допомоги за 2010–2012 рр. і 2012–2014 рр. за умов впровадження уніфікованого клінічного протоколу з надання медичної допомоги хворим на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу (наказ МОЗ України від 21 грудня 2012 р. № 1118) в Київській області та Україні. Матеріали та методи. Аналіз даних статистичних звітів медичних закладів відповідно до чинних форм звітності. Статистичний аналіз проведений за допомогою Excel 2007, SPSS. Результати. Забезпеченість ендокринологами на 10 тис. дорослого населення в Київській області за 2012–2014 рр. змінилась статистично несуттєво (на 7,5 % — з 0,40 до 0,43 на 10 тис. дорослого населення), в той час як забезпеченість лікарями загальної практики — сімейними лікарями вірогідно збільшилась на 140,57 % (з 1,06 до 2,55 0/000 (р < 0,01)). Показник поширеності ЦД у цілому вірогідно зростав, але за 2012–2014 рр. у Київській області темпи приросту захворюваності стабілізувались (2012 р. — 27,39; 2014 р. — 27,06 0/000, приріст –1,2 %), досягнувши рівня всеукраїнського показника. При аналізі показника захворюваності на ускладнення ЦД по Київській області відбулося його вірогідне зменшення на 5,02 % за 2012–2014 рр. (з 9,17 до 8,71 0/000, р < 0,01), як і в Україні, — на 12,09 % (з 8,6 до 7,56 0/000, р < 0,01). Відсоток госпіталізації хворих на ЦД у Київській області за 2012–2014 рр. вірогідно зменшився (р < 0,01), первинна інвалідність мала тенденцію до зменшення, вірогідно зменшився показник смертності на 8,33 % (p < 0,01). Висновок. Впровадження медико-технологічних документів із надання медичної допомоги хворим на ЦД 2-го типу мало позитивний ефект.
Анализ результатов внедрения медико-технологических документов является актуальной проблемой в разных странах мира. Цель — провести сравнительный анализ основных показателей здоровья населения и кадрового обеспечения диабетологической помощи за 2010–2012 гг. и 2012–2014 гг. в условиях внедрения унифицированного клинического протокола по оказанию медицинской помощи больным сахарным диабетом (СД) 2-го типа (Приказ МЗ Украины от 21 декабря 2012 г. № 1118) в Киевской области и Украине. Материалы и методы. Анализ данных статистических отчетов медицинских учреждений согласно существующим формам отчетности. Статистический анализ проведен с помощью Excel 2007, SPSS. Результаты. Обеспеченность эндокринологами на 10 тыс. взрослого населения в Киевской области за 2012–2014 гг. изменилась статистически несущественно (на 7,5 % — с 0,40 до 0,43 на 10 тыс. взрослого населения), в то время как обеспеченность врачами общей практики — семейными врачами достоверно увеличилась на 140,57 % (с 1,06 до 2,55 0/000 (р < 0,01)). Показатель распространенности СД в целом достоверно вырос, но за 2012–2014 гг. в Киевской области темпы прироста заболеваемости стабилизировались (2012 г. — 27,39; 2014 г. — 27,06 0/000, прирост –1,2 %), достигнув уровня всеукраинского показателя. При анализе показателя заболеваемости СД с осложнениями по Киевской области выявлено его достоверное уменьшение на 5,02 % за 2012–2014 гг. (с 9,17 до 8,71 0/000, р < 0,01), как и в Украине, — на 12,09 % (с 8,6 до 7,56 0/000, р < 0,01). Процент госпитализации больных СД в Киевской области за 2012–2014 гг. достоверно уменьшился (р < 0,01), первичная инвалидность имела тенденцию к уменьшению, достоверно уменьшился показатель смертности на 8,33 % (p < 0,01). Вывод. Внедрение медико-технологических документов по оказанию медицинской помощи больным СД 2-го типа имело положительный эффект.
Analysis of the results of medical and technological documents implementation remains an urgent problem in different countries of the world. The objective — to carry out a comparative analysis of the main indicators of population health and staffing for diabetes care in 2010–2012 and 2012–2014 in the conditions of implementation of unified clinical protocol of medical care to the patients with diabetes mellitus (DM) type 2 (Order of the Ministry of Healthcare of Ukraine dated December 21, 2012 № 1118) in the Kyiv region and Ukraine. Materials and methods. Analysis of data from statistical reports of medical institutions, by reporting forms in accordance with the law. Statistical analysis was performed using Excel 2007, SPSS. Results. Availability of endocrinologists per 10,000 adult population in the Kyiv region for 2012–2014 has changed statistically insignificantly (by 7.5 % from 0.40 to 0.43 per 10,000 adult population), while the total number of general practitioners — family physicians significantly increased by 140.57 % from 1.06 to 2.55 0/000 (p < 0.01). Prevalence of DM in general increased significantly, but in 2012–2014 in the Kyiv region growth rate of morbidity has stabilized (in 2012 — 27.39 0/000; in 2014 — 27.06 0/000, growth of –1.2 %), reaching the level of all-Ukrainian index. When analyzing the incidence rate of DM complications in the Kyiv region, there was its probable decrease by 5.02 % over 2012–2014 (from 9.17 to 8.71 0/000, p < 0.01), as well as in Ukraine — by 12.09 % (from 8.6 to 7.56 0/000, p < 0.01). The percentage of hospitalized patients with DM in the Kyiv region for the 2012–2014 significantly decreased (p < 0.01), primary disability tended to decrease, mortality significantly decreased by 8.33 % (p < 0.01). Conclusion. Implementation of medical and technological documents on providing medical care to the patients with DM type 2 had a positive effect.
Статья опубликована на с. 147-153
На виконання Плану заходів МОЗ України з реалізації Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 р., затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 р. № 597; наказу МОЗ України від 28.09.2012 р. № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України» [1, 2] на державному рівні проводиться розробка, затвердження та впровадження медико-технологічних документів (клінічних настанов і уніфікованих клінічних протоколів).
За нашою участю розроблені медико-технологічні документи з надання медичної допомоги при цукровому діабеті (ЦД) 2-го типу — клінічна настанова та уніфікований клінічний протокол, затверджені наказом МОЗ України від 21.12.2012 р. № 1118 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при цукровому діабеті 2 типу» [3]. Ці медико-технологічні документи вперше в Україні здійснили відокремлення обсягів первинної і вторинної медичної допомоги при ЦД 2-го типу. Крім того, нами розроблено та впроваджено типовий локальний протокол із надання медичної допомоги при ЦД 2-го типу на етапі первинної медичної допомоги (ПМД) у закладах Київської області [4].
Мета — провести порівняльний аналіз основних показників здоров’я населення та кадрового забезпечення діабетологічної допомоги у 2010–2012 рр. і 2012–2014 рр. за умов впровадження уніфікованого клінічного протоколу з надання медичної допомоги хворим на цукровий діабет 2-го типу (наказ МОЗ України від 21 грудня 2012 р. № 1118) у Київській області та Україні.
Матеріали та методи
Аналіз даних статистичних звітів медичних закладів проведений за формами звітності згідно з наказом МОЗ України від 10.07.2007 р. № 378, наказом МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110 [5, 6]. Статистичний аналіз включав визначення вірогідності результатів відповідно до тесту t-Стьюдента за допомогою Excel 2007, SPSS.
Результати
Кількість штатних посад і фізичних осіб лікарів-ендокринологів як у Київській області, так і в Україні за 2 роки змінилась несуттєво (табл. 1).
Забезпеченість ендокринологами (фізичними особами) на 10 тис. дорослого населення в Київській області мала тенденцію до зростання як за період 2010–2012 рр. (на 2,56 %), так і 2012–2014 рр. (на 7,5 % — з 0,40 до 0,43 на 10 тис. дорослого населення) але ці зміни не є суттєвими, як і при розрахунку на постійне населення. В Україні забезпеченість ендокринологами (фізичними особами) на 10 тис. постійного населення за 2012–2014 рр. зменшилась порівняно з попереднім 2-річним періодом (2010–2012 рр.), але також вірогідних змін не відбулося.
Навантаження на одну штатну посаду лікарів-ендокринологів Київської області за 2010–2012 рр. збільшилось на 6,96 %, за кількістю зареєстрованих випадків ендокринної патології у 2012–2014 рр. — ще на 0,27 %, і становить у 2014 р. 2452,96 ендокринологічного пацієнта, а безпосередньо за кількістю зареєстрованих випадків ЦД у 2010–2012 рр. збільшилось на 7,22 % та за 2012–2014 рр. — на 1,48 % і становить 761,51 особи у 2014 р. (рис. 1).
Навантаження на одну фізичну особу у 2010–2012 рр. за кількістю зареєстрованих випадків ендокринної патології і ЦД зокрема збільшилось, а за 2012–2014 рр. зменшилось відповідно на 2,96 % (у 2014 р. становить 2734,44 пацієнта з ендокринними захворюваннями) та на 1,78 % безпосередньо за кількістю зареєстрованих випадків ЦД (848,9 особи у 2014 році).
У той час як забезпеченість лікарями загальної практики — сімейними лікарями (ЗПСЛ) (фізичними особами) по Київській області (табл. 2) за 2012–2014 рр. вірогідно збільшилась на 140,57 % — з 1,06 до 2,55 0/000 (р < 0,01), по Україні приріст не настільки значимий — на 32,55 % (з 2,12 до 2,81 0/000 р < 0,01). За попередні 2010–2012 рр. у Київській області не відбулося приросту даного показника на відміну від всеукраїнського, що вірогідно зріс. При цьому показник забезпеченості лікарями ЗПСЛ по Київській області був вірогідно нижчим, ніж по Україні протягом 2010–2014 рр. (р < 0,01).
Навантаження на 1 штатну посаду лікаря ЗПСЛ у Київській області за 2010–2012 рр. зросло на 17,22 %, за 2012–2014 рр. — знизилось на 33,19 % внаслідок збільшення посад і фізичних осіб лікарів ЗПСЛ, наприкінці 2014 р. становило 1773,37 особи (табл. 3). Навантаження на 1 фізичну особу лікаря ЗПСЛ за 2010–2012 рр. зросло на 28,55 %, за 2012–2014 рр. — знизилось на 40,29 %. При цьому кількість і питома вага прикріпленого населення до лікарів ЗПСЛ у Київській області за 2012–2014 рр. вірогідно зросли на 43,21 % (р < 0,01), що в 1,5 раза більше, ніж за період 2010–2012 рр., під час якого спостерігалося збільшення на 28,70 % (з 36,52 % до 47 %, р < 0,01).
Профілактична діяльність лікарів-ендокринологів передбачала проведення оглядів населення з метою виявлення ендокринологічної патології (табл. 4).
Число обстежених ендокринологами осіб за 2010–2014 рр. постійно зменшувалось через збільшення навантаження лікарів-ендокринологів. При цьому за 2012–2014 рр. питома вага виявлених пацієнтів з ендокринною патологією вірогідно збільшилась на 551,16 % (p < 0,01), а питома вага і кількість виявлених пацієнтів із ЦД вірогідно зменшились на 4,15 % (p < 0,01). За попередні 2010–2012 рр. при збільшенні кількості обстежених осіб відбулося вірогідне зменшення питомої ваги виявлених ендокринологічних хворих на 22,10 % (p < 0,01) і вірогідно збільшились питома вага і кількість виявлених пацієнтів із ЦД на 31,02 % (p < 0,01). Отримані дані вказують на недостатню якість профілактичних оглядів при збільшенні кількості обстежених осіб, в основному через недооблік ендокринної патології.
У той час як обсяги профілактичної діяльності лікарів ЗПСЛ зростали протягом 2010–2014 рр., нозологічного розподілу передбачено не було, тому проаналізувати профілактичну діяльність лікарів ЗПСЛ щодо ЦД не має можливості.
У цілому в структурі ендокринних захворювань серед дорослого населення Київської області ЦД продовжує посідати перше місце: 2014 р. — 31,04 %; 2013 р. — 30,85 %; 2012 р. — 30,44 %; 2011 р. — 30,45 %; 2010 р. — 30,35 %. Частка ЦД серед ендокринної патології за 2012–2014 рр. вірогідно зросла з 30,44 % до 31,04 % (p < 0,01), приріст 1,97 % (рис. 2).
/150_2.jpg)
При аналізі поширеності та захворюваності на ЦД у Київські області та Україні за 2010–2014 рр. (табл. 5) визначено, що показник поширеності ЦД уцілому вірогідно зростав по Київській області та по Україні як за 2010–2012 рр. (Київська область: з 317,4 до 341,1 0/000, р < 0,01, приріст 7,47 %; Україна: з 321,84 до 347,7 0/000, р < 0,01, приріст 8,04 %), так і за 2012–2014 рр. (Київська область: з 341,1 до 367,7 0/000, р < 0,01, приріст 7,80 %; Україна: з 347,7 до 326,00 0/000, р < 0,01, приріст –6,24 %), при цьому показник у Київській області був весь час вірогідно нижчим за показник по Україні до 2014 р. (р < 0,01). Показник захворюваності на ЦД за 2010–2012 рр. вірогідно зріс як по Київській області (з 24,54 до 27,39 0/000, р < 0,01, приріст 11,61 %), так і по Україні (з 30,03 до 31,12 0/000, р < 0,01, приріст 3,63 %), але за 2012–2014 рр. у Київській області темпи приросту захворюваності стабілізувались (2012 р. — 27,39; 2014 р. — 27,06 0/000, приріст –1,2 %), досягнувши рівня всеукраїнського показника, а до 2014 р. показник захворюваності по Київській області був вірогідно нижчим, ніж по Україні (р < 0,01). У 2014 р. показник по Україні вірогідно знизився (з 31,12 до 26,88 0/000, р < 0,01, приріст –13,62 %), що частково обумовлено недообліком пацієнтів Донецької, Луганської областей та АР Крим.
/151.jpg)
Подібна ситуація спостерігається і при аналізі поширеності та захворюваності на інсулінозалежний ЦД із вірогідною різницею.
Що стосується ЦД з ускладненнями, то в Київській області спостерігається вірогідне збільшення показника поширеності ЦД з ускладненнями за 2010–2012 рр. (з 151,6 до 164,8 0/000, р < 0,01, приріст 8,71 %) і за 2012–2014 рр. (з 164,8 до 177,9 0/000, р < 0,01, приріст 7,95 %), при вірогідному спочатку збільшенні за 2010–2012 рр. (з 126,19 до 128,9 0/000, р < 0,01, приріст 2,15 %), а потім зменшенні даного показника по Україні за 2012–2014 рр. (з 128,9 до 120,53 0/000, р < 0,01, приріст –6,49 %), але показник поширеності ЦД з ускладненнями по Київській області весь час був вірогідно вищим, ніж по Україні (р < 0,01). При аналізі показника захворюваності на ускладнення ЦД по Київській області за 2010–2012 рр. відбулося його вірогідне збільшення (з 7,63 до 9,17 0/000, р < 0,01, приріст 20,18 %), а потім вірогідне зменшення на 5,02 % за 2012–2014 рр. (з 9,17 до 8,71 0/000, р < 0,01), як і в Україні — на 12,09 % (з 8,6 до 7,56 0/000, р < 0,01). У цілому середньообласний показник захворюваності на ускладнення ЦД протягом останніх 5 років був вірогідно вищим від загальнодержавного (р < 0,01).
Виявлена ситуація може свідчити, з одного боку, про покращення заходів первинної і вторинної профілактики при більш активному залученні лікарів ЗПСЛ і ефективність запроваджених медико-технологічних документів, з іншого — про погіршення діагностики ЦД та його ускладнень на первинному рівні, що, як визначено, пов’язано з погіршенням доступності лабораторної діагностики на первинній ланці.
Відсоток госпіталізації хворих на ЦД дорослого віку щодо всіх зареєстрованих дорослих хворих на ЦД у Київській області за 2010–2012 рр. вірогідно збільшився, а потім вірогідно зменшився за період 2012–2014 рр. (р < 0,01) при незначних коливаннях тривалості перебування на ліжку, що говорить про покращення контролю ЦД та його ускладнень у пацієнтів (табл. 6). Але відсоток госпіталізації по Україні протягом 2010–2014 рр. був вірогідно нижчим, ніж по Київській області (р < 0,01), і постійно знижувався.
Частка пацієнтів на інвалідності за 2010–2012 р. вірогідно зросла і становила 6,9 % від усіх хворих на ЦД дорослого віку, але за 2012–2014 рр. зменшилась на 11,59 % (у 2014 р. — до 6,09 %). У цілому первинна інвалідність хворих на ЦД (інвалідизація) в Київській області після вірогідного зростання у 2010–2012 р. за 2012–2014 рр. мала тенденцію до зменшення, при цьому значна частка пацієнтів знаходиться на інвалідності ІІ та ІІІ групи.
Показник смертності пацієнтів на ЦД у Київській області за 2012–2012 рр. майже не змінювався, а за 2012–2014 рр. вірогідно зменшився на 8,33 % (p < 0,01), при цьому вірогідно зросла смертність внаслідок інфаркту міокарда на 46,15 % (до 4,31 % серед усіх причин смертності, p < 0,01) за останні 2 роки (2012–2014 рр.), хоча провідними причинами смертності є злоякісні новоутворення (питома вага 8,34 % у 2014 р.) та інші недіабетичні причини (79,22 %).
Зменшення показників госпіталізації, інвалідизації та смертності підтверджує той факт, що у зв’язку з перерозподілом навантаження між лікарями-ендокринологами та лікарями ЗПСЛ зменшення захворюваності на ЦД і його ускладнення пов’язано з посиленням профілактичного напрямку.
Висновок
Порівняльний аналіз основних показників здоров’я населення та кадрового забезпечення діабетологічної допомоги за 2010–2012 рр. і 2012–2014 рр. показав, що на фоні збільшення забезпеченості лікарями ЗПСЛ і незмінній кількості ендокринологів, перерозподілу навантаження між ними, впровадження уніфікованого клінічного протоколу з надання медичної допомоги хворим на цукровий діабет 2-го типу мало позитивний ефект, на що вказує вірогідне зменшення захворюваності на цукровий діабет і його ускладнення, зменшення госпіталізації, інвалідизації і смертності.
/148.jpg)
/149.jpg)
/149_2.jpg)
/150.jpg)
/152.jpg)